Не знаю, як кого, а мене залякати силовим органам держави таки вдалось. Ще 19 та 20 липня відповідно я подав до прокуратури м. Києва та Генеральної прокуратури України заяву про загрозу моєму життю та здоров’ю, особистій недоторканості у зв’язку з моєю журналістською та видавничою діяльністю зі сторони співробітників МВС. Від прокуратури – жодної реакції! Схоже, ці настанови і надалі залишаються дороговказом не тільки для генеральної, але й столичної прокуратур: «Чого це всяка срань буде писати Генеральному прокуророві» © Л.Кучма. Знаючи, що може далі йти за таким «мовчанням» прокуратури, а також дослідивши послужний список та публікації щодо стилю роботи високопосадовців столичного УБОЗу, я знайшов для себе більш прийнятним емігрувати з України. Звісно, свобода не дарується, і її, як є усвідомлена необхідність, в умовах марксистської дійсності сучасної України необхідно здобувати в боротьбі, іноді нерівній, але настільки нерівну боротьбу з цілою системою я вести наразі не готовий. Принаймні перебуваючи на підконтрольній цій системі території. http://zemna.ua/2010-06-09-15-25-24/147-2010-08-25-22-35-57