Хоч би скільки ми не зітхали, все одно є герої, котрі визначають і сьогодення кінематографа (всім вітрам на зло!). І справді вони впливають... на художній процес, на кругообіг кінокоштів у природі, на міжнародний кіноімідж України. Цікаво, хто ж вони, наші «впливові»?

На це запитання спробували відповісти представники різних ЗМІ, котрі тією чи іншою мірою відстежують кінопроцес на сторінках «Сегодня», «Газети по-киевски», «Дзеркала тижня», журналів «Український тиждень», «Кінодайджест», «ТОП-10», «Главред», «ШО?»... Одне слово, вітчизняним читачам знайомі їхні імена зі сторінок згаданих видань: Анастасія Рахманіна, Ольга Клінгенберг, Алекс Панченко, Олексій Радинський, Юлія П'ятецька, Ярослав Підгора-Гвяздовський, Олександр Гусєв... Наші колеги називали різні імена, однак щодо деяких кандидатур виявили повну одностайність. Отже...

Олег Кохан, кінопродюсер, фактично - співавтор таких успішних для України фільмів, як «Щастя моє», «Мелодія для шарманки», «Два в одному», «Райські птахи». Пан Кохан виявився абсолютним фаворитом журналістських симпатій. Оскільки всі представники вищезгаданих ЗМІ (без винятку!) називали його кандидатуру як найголовнішу і «найвпливовішу» нині. На що ж реально впливає Олег в укркіно?

З погляду «ДТ», «масив» його впливу насамперед поєднаний із діловим і творчим підходом: коли людина задумала (проект), знайшла (кошти), отримала (результат)... А ось результативність творів Кохана - справді беззастережний чинник впливовості. Вперше в історії українського кіно спродюсована ним стрічка «Щастя моє» потрапила у престижний конкурс Каннського міжнародного фестивалю (у 2010 році). Цілий ряд підтриманих ним проектів (стрічки К.Муратової, Р.Балаяна, К.Зануссі) не залишилися без уваги знакових міжнародних кінофестивалів, конкурсів країн СНД і Балтії. Так уже сталося, що саме цей продюсер сьогодні - один з небагатьох, хто достойно відстоює честь українського кіномундира. Причому, як ви помітили, його абсолютно не захоплює дешева касова «лабуда» (на кшталт кіновитворів «made in 95-й квартал»), Олег намагається говорити з серйозним глядачем елітарною кіномовою, спростовуючи мотивації Брехта «їжа спочатку, творчість - потім». Не всі зрозуміють? То не на всіх же й розраховано! У найближчих планах Кохана - екранізація повісті Василя Бикова «В тумані» (режисер Сергій Лозниця), на підході і проект про Чорнобильську трагедію «В суботу» (режисер Олександр Міндадзе).

Кіра Муратова, кінорежисер, легенда не тільки Одеської кіностудії, а й всього-всього того, що вписуємо у визначення «мистецтво кіно». Не згадуватимемо «про роки», а й правда ж - не кожен може так гостро і болісно чути ритми сучасного життя. Ці ритми і в «Мелодії для шарманки». З погляду «ДТ» - однієї з найкращих картин режисера. Де етика, естетика, парадоксальність використання деяких кіноприйомів - усе грає на загальну ідею, хоча інколи ріже слух. Від неї чекали слізливої мелодрами про покинутих діток, а отримали жорстокий екзистенційний ляпас. Безжалісний, зухвалий. Картину достойно оцінено на міжнародних кінофестивалях. А період першої десятирічки ХХI століття для Муратової, можливо, як для жодного іншого кінорежисера, дуже і дуже успішний: «Настроювач», «Лялька», «Два в одному», «Мелодія для шарманки».

Богдан Ступка - перший актор України. І цим титулом можна було б обмежитися. Проте Богдан Сильвестрович навіть після вселенських пристрастей навколо «Тараса Бульби» не збирається лишати свого «коня». Він має намір і далі керувати своїм весняним кінофестивалем. Він задіяний одночасно в кількох кінопроектах - не тільки в Росії, а й на батьківщині. Кажуть, під нього довженківці планують запускати «У неділю рано зілля копала» (роль цигана Андронаті). А невгамовний режисер В.Савельєв, як і раніше, бачить тільки його в трагічній ролі гетьмана Калнишевського, дуже далекого родича Віктора Ющенка...

Андрій Халпахчі - батько рідний «Молодості», кінофестивалю, якому не потрібні ні «ребрендинг», ні інші новації, це вже давно символ осіннього Києва і знак сезонного кінопожвавлення у столиці. Фестиваль Халпахчі справді впливає на тонус і градус нашого кіножиття, у міру можливостей відкриваючи нові імена. Якби ще не постійні поневіряння з простягненою рукою «дайте грошей!» на фестиваль, то і життя було б хороше, і жити добре...

Роман Балаян - класик українського кіно («Польоти уві сні та наяву»), кінопродюсер, він завше у пошуках сюжетів для нових картин. Цікава деталь: інколи навіть довше розмірковуючи, ніж активно знімаючи, Роман Гургенович, попри те, завжди зберігає навдивовижу високу планку етичності і порядності - серед анархістського світу нашого кіно, - і вже сама його моральна позиція часто (й незаперечно) впливає як на уми, так і на безумних...

***

...По «одному голосу» - у цьому, звісно ж, умовному «рейтингу впливовості» - набрали такі кіногерої. Богдан Бенюк (недавно знявся в помітному фільмі «Кандагар»), Денис Іванов («Артхауз Трафік», один із «механізмів» кінофестивалю в Одесі), Сергій Лозниця («Щастя моє»), Ада Роговцева (надзвичайно активно знімається у ТВ-кіно), Олександр Ткаченко (керівник «1+1»).

Олег Вергеліс, тижневик «Дзеркало тижня»

Фото - «Дзеркало тижня»