Чутки, як відомо, руйнують репутацію. Не скрізь і не завжди: є такі країни, де чутки про алкоголізм, сексуальні ескапади чи огидну скорумпованість людини - а то й судові справи - часто не особливо заважають її політичній кар'єрі. Але є й такі країни, де чутка про політика одразу підхоплюється таблоїдами, і цілком може перекрити йому кисень. Проте якщо таблоїди є традиційними ЗМІ й підлягають традиційному законодавству, то блоги ще діють у певній сірій легальній зоні.

Минулого тижня Британія почула дуже особисту й досить несподівану для багатьох заяву міністра закордонних справ Вільяма Хейґа. Один із британських політичних блогерів, Ґвідо (Guido Fawkes), оприлюднив чутку - а згодом вона була підтверджена - що пан Хейґ жив в одному двомісному номері зі своїм 25-річним особливим радником Крістофером Майєрсом під час виборчої кампанії.

Що тут нібито такого, якщо політик не хоче розбазарювати партійні гроші й економить на номерах? Але до цієї інформації було додано чутку від людини, яка нібито бачила пару за сніданком і зробила якісь свої власні висновки. Чутку підхопили таблоїди, а британським таблоїдам у пальця рот не клади. Розгорілися дискусії й на Інтернеті: роман чи не роман у міністра з радником? Чому саме його було призначено третім радником, якщо зазвичай їх у міністрів три? Чи в готелі бракувало номерів?

Спершу Вільям Хейґ не коментував. І зрештою в четвер видав заяву про те, що його шлюб із дружиною Ффіон дуже міцний, що вони вже давно хочуть завести родину й пережили кілька викиднів, що він просить дати їм спокій і припинити спекуляції. Пан Хейґ додав, що зупинятися в одному номері було не особливо мудро, але заперечив, що має якісь неробочі стосунки з паном Майєрсом. 
Крістофер Майєрс, проте, подав у відставку з посади. Він сказав, що тиск на його родину надто великий.

У своєму блозі Ґвідо написав, що інформація про Хейґа, Майєрса і їхній номер у готелі була в двох британських недільних видань, проте їхні редактори не хотіли публікувати історію. Сьогодні Вільям Хейґ подякував (через сайт мікроблогів Твіттер) своїм прихильникам за підтримку. Газети - як солідні, так і таблоїди - пережували історію з Хейґом та його помічником так ретельно, як змогли.

Але факт у тому, що вона взагалі випливла на світ лише завдяки блогу. Дві недільні газети - ЗМІ, пов'язані британським законодавством і певним етичним кодом професії, - так і не зважилися опублікувати цей факт.

І справді, що тут, здавалося б, публікувати? У якому злочині звинувачував міністра Ґвідо? Гомосексуалізм є цілком легальним, як і цивільні шлюби між геями. Тим більше доказів якоїсь подружньої зради він не надав. Уряд консерваторів та ліберальних демократів виступив на підтримку свого колеги (хоч газетні колумністи писали, що приватно лунає багато запитань щодо логіки поселення в один номер). Результатом опублікування цієї історії було хіба два-три дні ейфорії газетярів у дні, коли інших новин було не густо.

Але блогери все частіше стають джерелами історій, які інші ЗМІ не хочуть публікувати - або стосовно власне інших ЗМІ, як у випадку із персонажем телепрограми Бі-Бі-Сі "Топ Ґір" Стіґом. Поки що незрозуміло, чи блогосфера є кроком уперед у боротьбі за свободу слова, чи кроком назад у боротьбі за приватність. Але дискусія вже почалася. Як пише @mattleys на Твіттері, скільки ще Вільям Хейґ має заперечувати, що він Стіґ?

Світлана Пиркало, Бі-бі-сі

Фото - Бі-бі-сі