«Коли у 20 років мене звільнили з роботи в шиномонтажній автомайстерні, я записався на бакалаврські курси з медіа-технологій: одні з небагатьох, що викладали у ті часи анімацію, - розповідає Тревор у власній автобіографії на сайті www.foolhardyfilms.com - Тож я провів багато часу, знімаючи свої перші 8 мульфільмів у маленькій кімнатці, схожій на коробку. Це призвело до того, що я вступив до Університету мистецтв у Фарнемі, аби отримати там диплом аніматора. А вже там мені просто пощастило: мене взяли на «Курси модельної анімації», які організувала та проводила компанія «Aardman animations» (яка зробила мультфільм «Уолес та Громіт»). Я закінчив ці курси і деякий час працював в «Aardman animations», виготовляючі рекламні ролики «Уолес та Громіт» для японського телебачення. Тепер у мене є своя дуже маленька «стоп-фрейм» анімаційна студія, де я виготовляю та представляю до уваги публіки свої роботи. Моя компанія «Fool Hardy Films» має дуже обмежений персонал: тільки я та моя студія, але вона створює «стоп-фрейм» мультиплікацію за дуже високими стандартами».

«Кінозвалище» зв'язалося з паном Тревором, і він люб'язно відповів на декілька наших запитань.

Чому ви назвали свою студію «Fool Hardy Films»? Що ви маєте на увазі, коли називаєте свої фільми «fool» (дурними, безглуздими)?

«Foolhardy» - це англійський вислів, що означає «авантурний, нерозважно, необережно хоробрий».

Чи покинули ви свою роботу на студії «Aardman animations»?

Ні, не покинув. Я там був на стажуванні, але робота зараз заглохла, тож мені довелося повернутися додому. Боюся, що така вже особливість роботи в кіно: коли роботи багато - прекрасно, але коли вона глохне - ти сидиш та б'єш байдики.

До речі, треба сказати, що в Україні та Росії Тревор Харді став відомий завдяки своєму мультфільму «Пушкін». Ця коротка історія про бабусю та її кота на прізвисько Пушкін не має жодного відношення до російського поета. Там йдеться про позбавлене взаємності кохання та самотність

В Україні особливе ставлення до російського поета Олександра Пушкіна. Російська культура, що дуже довгий час мала домінуючий статус в Україні, навіювала нам ідею «Пушкін - ето наше всьо». А чим є Пушкін для мешканців Великобританії? Чому ви вирішили так назвати кота у своєму мультфільмі?

Я не чув про поета Пушкіна. Просто колись у мене була знайома старенька леді, а в неї був кіт із таким ім'ям. От я й свого мультиплікаційного кота так назвав.

Ми дуже багато в Україні знаємо про англійський гумор: купу анекдотів про Шерлока Холмса («Вівсянка, се-е-е-ер!»), деякі люди дивляться серіали «The Wrong Door», «Mighty Boosh» або ж «Monty Python». Але що ж таке насправді англійський гумор, ви могли б навести приклад?

Англійський гумор - дуже підступна річ. Найбільше люди в нас сміються, коли хтось потрапляє в жахливу ситуацію, намагається вибратись з неї, але все виходить ще гірше. Наприклад, серіал «Fawlty Towers» - він дуже англійський і дуже популярний у нас.

Харді вигадав також типово англійського персонажа Норберта, з яким зробив декілька коротких роликів довжиною до 15 секунд. Норберт весь час потрапляє в неприємні ситуації, стикаючись із такими звичними для англійців речами, як от, наприклад, червона англійська поштова скринька.

Один з найкращих мультфільмів Тревора Харді це, безперечно «Життя йде» (Life Goes On). Його можна порівняти з «Казкою казок» Юрія Ноорштейна: там теж йдеться про дорослішання, війну та кохання. «Я зняв цей мультфільм на основі реальної історії життя людини, яка починала його з надіями, мріями та бажаннями, але через погану вдачу, опинилася у жахливій бідності та на вулиці», - розповідає Тревор.

Інший півторахвилинний фрагмент із назвою «Крайній термін» (Deadline) видався мені особливо цікавим. В ньому йдеться про письменника, якого знесилили муки творчості - нічого не виходить, тому він звинувачує у всьому кімнату з похмурими стінами і вікнами, в які немає на що дивитись, та свого собаку, що весь час лежить на кріслі та пердить. «От вже наближається крайній термін, коли я маю здати рукопис видавцю! - кричить письменник своєму собаці, - а в мене досі нічого не готово! І як же ж я отримаю гроші, аби нагодувати тебе?!» 

На жаль, як розповів «Кінозвалищу» Тревор Харді, всі декорації проекту вже втрачено, а цей незакінчений фрагмент досі блукає ют'юбом.

Де ви берете своїх персонажів? З реального життя?

Я схильний брати за зразок для своїх персонажів людей з мого оточення, або просто просто придумувати таких героїв, які б найкращим чином пасували до історії. Взагалі, я дуже ретельно вигадую персонажів: закриваю очі та чекаю доки їх образи з'являться у моїй свідомості.

А чому більшість ваших героїв потворні та безпорадні? Що це означає?

Просто так воно і в житті мені здається. Не всі мої герої потворні, але я, проте, вважаю, що потворні та безпорадні персонажі покращують історії. Красень-багатій - це дуже нудне видовище... доки у його життя не вприснути трохи потворності. От тоді воно стане по справжньому цікавим.

Що найважче у роботі аніматора?

Пластилін та синхронізація руху губ. Пластилін - це взагалі якийсь кошмар, тому що тобі весь час доводиться тримати все в ідеальній чистоті. Але я гадаю, що найважче в анімації - це прорахунок часу та рухів, котрі мають бути постійно абсолютно точними, наприклад танці, біг і таке інше. Оосбливо у стоп-фрейм анміації, якщо ти вже маєш тільки перший кадр, то він повинен бути абсолютно точним, бо потім доведеться робити все спочатку.

Тревор Харді присвятив декілька своїх мультфільмів хоробрим англійським бабусям, яких не лякає ані грабіжник, ані навіть сама смерть.

«Бабця»

«На порозі смерті»

Що ви знаєте про Україну, українську культуру або анімацію?

Мені це дуже прикро казати - дуже небагато... на жаль! Ми, англійці, дуже темні та неосвічені люди. Але ж я впевнений, що ваша країна прекрасна, як і її люди!

Олег Шинкаренко, «Кінозвалище»

Фото - «Кінозвалище»