Новий менеджмент Першого рухається методом проб і помилок, але й мета непроста - зробити канал більш рейтинговим, успішним і цікавим. Нещодавно в готелі «Прем'єр- палац» пройшла презентація майбутнього сезону Першого національного. Творчі об'єднання каналу представляли ті програми, над якими зараз працюють, нові рекламні партнери та PR-служба компанії організували вишуканий фуршет і виступи віртуозних музичних гуртів, генеральний продюсер і головний редактор метушилися й імпровізували, аби презентація пройшла цікаво, жваво й інформативно. А галузеві журналісти та ймовірні рекламні партнери каналу збирали інформацію - одні для новин, а інші для роздумів про інвестиції.

Про результати інвестиційних роздумів зараз відомо хіба що самим інвесторам і, можливо, працівникам компанії Oskar Yard. А от те, що презентація викликала інтерес у журналістів, яскраво свідчать матеріали, публіковані останніми тижнями на «Детектор медіа».

Втім, новини є лише повідомленнями про наявний чи запланований результат. Спостерігання за процесом досягнення цього результату може бути ще цікавішим. Надто коли йдеться саме про Національну телекомпанію України.

Чому так? По-перше, через традиції. Адже більшість пропонованих проектів спрямовані на те, щоб телеканал, набагато старший за інші українські канали, зробити максимально сучасним, оновленим і нестандартним. Щоб пройти цей шлях без внутрішніх конфліктів та непорозумінь, робота менеджерів і творців має бути просто віртуозною.

По-друге, Перший національний - державна телекомпанія, з усіма особливостями і, можливо, вадами, притаманними державним компаніям. Ваговитий бюрократичний апарат, що має вплив на роботу компанії, уповільнена система прийняття рішень, потреба взаємодії з органами влади на різних рівнях, - усі ці умовності роблять оновлення сітки мовлення каналу кардинально відмінним від такого ж процесу на каналах комерційних чи громадських.

По-третє, як не сумно це констатувати, імідж каналу в середовищі активних глядачів, тих, що висловлюють власні враження й відгуки на інтернет-форумах чи в коментарях під новинами про компанію, не зовсім, сказати б, позитивний, або, коли бути чесним - негативний. Дуже яскраво це було видно навіть на прикладі форуму на офіційному сайті НТКУ під час трансляцій матчів недавнього чемпіонату світу з футболу. Найбільше негативних коментарів зібрала тема коментування від Савіка Шустера, програма «Африканські пристрасті», а разом з ними й канал у цілому. Відповідно, є значний ризик того, що будь-яке оновлення на каналі можуть сприйняти упереджено і різко критично. Тому будь-які нововведення мусять бути не просто якісними, а дуже якісними, здатними зламати негативні стереотипи про канал.

Усі три особливості в сукупності дуже високо підіймають планку вимог для кожного, хто б захотів будь-що змінити на Першому.

Головний редактор НТКУ Христина Стебельська відзначає: «На державному телебаченні я працюю вже 29 років і можу сказати, що настільки складно, як зараз, не працювалося ніколи. Колись перед телівізійниками стояли проблеми недосконалості технічних засобів, тотального контролю з боку КДБ і з ними, здавалося, майже неможливо справитися. Але порівняно з теперішніми проблемами перманентної  нестачі коштів, сильної конкуренції між телеканалами та збереження позитивного іміджу в Інтернет-середовищі, ті проблеми здаються дрібними. Додайте до цього ще вимогу неймовірної динаміки, котру ставить перед телевізійниками нова епоха, і зрозумієте, що йдеться не просто про оновлення сітки мовлення, а про цілковитий ребрендинг Першого. Це важко, але весь канал докладає значних зусиль для досягнення цієї мети».

Серед того нового і якісного, що вже було зроблено, головний редактор називає, зокрема, святкову трансляцію до Дня Перемоги, після якої два десятки працівників каналу отримали нагороди, подяки і грамоти від міністра оборони. Іншим прикладом нового підходу до роботи стала сама презентація нових проектів каналу. Виконана в рекордно короткі строки, із застосуванням новітніх технічних засобів і в стилі провідних західних корпорацій. «Подібних заходів не проводили жодного разу за весь час моєї роботи на Першому національному», - відзначає Христина Любомирівна.

Утім, що зроблено, те зроблено, і навіть зроблене дуже добре можна зробити ще кращим. Тому робота триває. Будується співпраця із закордонними телекомпаніями, ведеться пошук нових засобів для аналізу вподобань глядацької аудиторії, готуються тренінги з європейськими професіоналами, проводяться кастинги нових ведучих, опрацьовуються сценарії нових програм.

Однією з таких, що про них можна розказати багато цікавого, є робота літературних редакторів Першого з підопічними продюсерського центру Talant Group. Недавні вихідці з «Фабрики зірок», вони дуже скоро мають стати україномовними ведучими підліткового ток-шоу «Нащадки піонерів».

Що маємо в їхньому випадку? З одного боку - вже досить розкручені молоді співочі обличчя, їх багато хто знає, імена світяться в інтернеті й мас-медіа. А з іншого - цілковита невиговореність українською, пасивне володіння мовою, бо між собою практично завжди по-російськи, та й більшість репертуару теж російськомовна. Як «прорвати» українське слово з їхніх уст, перевести знання мови в активну площину? Кожне з них - маленька, але вже особистіть, має, а може, й знає собі ціну. Та це все у поп-музиці, в одному з різновидів співу. А як гідно виступити в розмовному жанрі - україномовним ведучим непростої підліткової програми? Щоб не було - «як кажуть росіяни, як би сказав мій російськомовний татусь».

Тут, безперечно, прислуговуються психологічні стимулятори - «Ви знані у поп-співі - невже хочете тут виставитися нездарами?», «Такі обдаровані й талановиті, ви для підлітків уже авторитет, але ж недорікуватий авторитет не проканає», тощо-абощо.

Не останній і вельми помічний засіб - новий погляд на вивчення мови. Не надокучливе школярське зазубрювання, а майже непомітні ремарки й зауваги в ході жвавого обговорення якоїсь животрепетної для них теми. Крім того, усі статичні вправи розраховано на активне опанування мови. Передусім це добір синонімів до часто вживаних слів, зворотів і цілих синтаксичних конструкцій, що допоможе викрутитись у складній мовленнєвій ситуації, не зависати, кажучи по-комп'ютерному.

А ще, як з'ясувалося, в Харкові, Одесі й Херсоні теж у школі вже непогано навчають української - розбалакані Ліна Міцукі, Регіна чи Аліса Тарабарова виказують досить пристойний рівень володіння українською. Боря Апрєль з Криму може не тільки згадувати окремі українські слова, а й доволі прикладно і правильно розповідати українською, додаючи в оповідь, коли треба, й дещицю креативу. Чернівчанин Вадим Олійник легко й невимушено спілкується на всякі теми, але й тут є над чим працювати - в ефірі Першого національного належить говорити літературною мовою, звільненою від численних діалектизмів і присмаченою розмаїттям лексикону.

Певна річ, для модераторства у прямоефірному ток-шоу шкільний рівень обізнаності з мовою аж ніяк не достатній, тим-то й придумано і втілювано в життя такий інтенсив, своєрідний мовний майстер-клас від головної редакції Першого. А все почуте за півтора тижня на заняттях від «фабрикантів» уже дає надію сподіватися на появу в ефірі головного каналу держави багатої на українське слово і дотепно-балакучої памолоді, яка, хтозна, чи й не посуне згодом маститих і засиджених. Бо ж є в них молодеча загонистість і вже зазнано в житті смаку заслуженої перемоги, чого так бракує всій українській нації - для класичного стрибка з кількості в якість.

Лишається сподіватись, що успіх супроводжуватиме не лише «фабрикантів», а й увесь Перший національний. Щоб уже восени досягнути тієї мети, яку, заступивши на посаду, одразу поставив перед собою генеральний директор НТКУ Єгор Бенкендорф - повернути канал у топ-10 телекомпаній України.

Олег Бардяк, Іван Борисюк, головна редакція Першого національного

Фото - www.liveinternet.ru