26 вересня. „Підсумки” (ТРК «Ера»), розповідаючи про поїздку до Москви екс-прем’єрки Юлії Тимошенко та припинення її розшуку Генеральною прокуратурою Росії, назвали серед звинувачень російської сторони на її адресу: була „участь у протизаконних схемах міждержавних взаєморозрахунків”. Міждержавний взаєморозрахунок - це коли суб’єктами його є держави й тільки вони. Тобто, не приватні особи й не фірми. Юлія Тимошенко на момент подій, у яких її звинувачують, офіційною особою України не була, а виконувала інкриміновані їй дії як представник юридичної особи. Отже, термін „міждержавні розрахунки” є в даному разі дезінформативним, бо не відповідає дійсності. Чи, може, журналісти остерігаються називати платіжні операції через українсько-російський кордон міжнародними?

Викликав запитання також матеріал про акцію „Здай помаранчеву символіку”. Так, акція не вдалася, розрахунок її авторів на масове здавання людьми тієї символіки не виправдався. Але ж чи не можна було серед „людей з вулиці”, думки яких було подано в синхронах, знайти бодай одного, хто б солідаризувався з акцією, а не засуджував її або, в крайньому разі, не висловлював байдужість? Адже в такому вигляді суцільної одностайності прихильники акції серед глядачів ні за що не повірять, що синхрони не було відібрано під заздалегідь визначену концепцію.

У матеріалі про нанофізику та наноелектроніку - „основу інформаційних систем ХХІ століття” - не надто чітким було роз’яснення, що це таке. Тож вийшло, що глядачам майже незрозумілою мовою розповідали невідомо про що.

Вечірні „Новини” Першого каналу зазначили, що однопартійці Юлії Тимошенко відмовилися коментувати припинення її розшуку російською Генпрокуратурою та скасування санкції на її арешт у Росії. Було дано коментар представника НСНУ Михайла Поживанова (чи не виглядало, до речі, представлення його в якості „представника дружніх партій” як знущання?): „Вони зробили оптимально правове рішення і жодної політики в цьому я не передбачаю. Не виключаю жодну можливість участі Російської Федерації в допомозі Юлії Володимирівни в перемозі на парламентських виборах”. Тож є політика там чи нема - невідомо. Навряд чи пан Поживанов обмежився лише цими двома реченнями - тож виникає підозра, що синхрон було зіпсовано під час монтажу.

„Подробности. Итоги дня” на „Інтері” дали матеріал про те, що „колишні соратники Віктора Ющенка в передчутті політичних репресій в самій Україні”. Саме з такого речення він починався. Хоча йшлося в ньому загалом не про те, а про позицію Миколи Томенка з політичних питань, зокрема, про його прогнози на майбутні вибори. Отже, ми маємо справу з відвертою маніпуляцією: на самому початку оголошено висновок, який не випливає з подальшого матеріалу.

Підсумковий випуск ТСН на „1+1” узявся стисло переповідати зміст програми „Іду на Ви”, в якому брала участь Юлія Тимошенко. При цьому жодне з висловлювань Тимошенко не було поставлене під сумнів, на жодне з них не було дано іншого погляду. Матеріал виглядав як пропагандистський - не кажучи вже про те, що досить розгорнуте викладення інших програм не є форматом інформаційної програми.

У вечірніх „Вікнах-новини” на СТБ пройшов матеріал про те, що православні братства Московського патріархату мають намір „роз’яснювати” парафіянам, за кого краще голосувати на майбутніх виборах - мовляв, „Євросоюз - це держава… заснована, на жаль, не на християнських принципах”. Йшлося в матеріалі й про минулі президентські вибори, коли Московський патріархат влаштовував хресні ходи на підтримку Віктора Януковича. І все було б більш-менш аргументовано, якби раптом не пролунало: „Тоді на підтримку Віктора Януковича Московський патріархат відряджав багатотисячні хресні ходи. Цей досвід, на думку експерта Олександра Литвиненка, президент засвоїв”. А далі йде синхрон пана Литвиненка: „Це говорить про те, що влада напередодні виборів усвідомлює повторення, так би мовити, пройденого. Те, що політики знову схочуть використовувати церкву, певні церковні кола, вони підуть назустріч політикам”. Чи підтверджує все, що було сказане до того, таку підозру? Невже і за Московським патріархатом стоїть нинішня влада? Ще один матеріал програми було присвячено прогнозам Миколи Томенка щодо перемоги БЮТ на парламентських виборах. „Підстави вірити Томенкові є. На минулих парламентських виборах він пророкував перемогу "Нашій Україні" і виявився правим”, - підводить підсумок журналістка. Хоча, щодо прогнозів результатів минулих парламентських виборів усі політологи (не пропагандисти) були одностайні, й прогнозування перемоги „Нашої України” не було відкриттям саме пана Томенка.

27 вересня став відомий кістяк нового уряду. Звісно, випуски новин саме цю тему зробили провідною. Утім… От, як ви гадаєте, хто першим прокоментував нові призначення у „Підсумках” на „Ері”? мабуть, здогадалися - лідер РПУ Юрій Бойко. Саме його синхрон був першим - попереду синхронів професора, президента фонду „Співдружність” Сергія Телешуна, директора політико-правових програм Центру Разумкова Юрія Якименка та політолога Костя Бондаренка. На диво, поруч із Бойком не було найулюбленіших нашим ТБ політологів - ані Карасьова, ані Фесенка, ані Небоженка-Полохала. Тож для постійних глядачів „Підсумків” саме пан Бойко виявився найзнайомішим - а отже, найавторитетнішим - експертом. До речі, вразила фраза з синхрону Костя Бондаренка: „Впадає в очі, що залишається, в основному, представники тих політичних сил, які проявили свою лояльність щодо Віктора Ющенка”. А як мало б бути, якщо це - уряд саме президента Ющенка, а „лояльні” до нього сили не програли вибори? Цікавим був і синхрон Бойка: „Знаково назначение Кинаха руководителем Совета национальной безопасности. Для нас оно симптоматично. Это профессионала поставили руководить участком, который очень важен в существующей ситуации в стране. Очень важно… этот пост очень важен для стабилизации обстановки, для структурирования экономики, для каких-то аналитических вещей. И я считаю, что вот это назначение – оно даст возможность нам спокойно работать”. Якщо згадати про угоду про партнерство між ним і Кінахом, усе це виглядає, без перебільшення, комічно.

І наостанок фраза з репортажу журналіста: „З наближенням парламентських виборів експерти не виключають, що окремим новим міністрам спробують пригадати минулі справи. Можливо, навіть кримінальні”. Про кого йдеться, про які справи, які саме експерти „не виключають” - ані слова. Це вже навіть не маніпулятивна журналістика, це - не журналістика.

У вечірніх „Новинах” Першого каналу призначення більшості складу уряду чомусь дістало назву кадрового феєрверку. Цікаво: що цим хотіли сказати? Надмірна схильність до образного мислення підвела цього разу й підсумковий випуск ТСН („1+1”): новопризначеного міністра економіки Арсенія Яценюка було названо „тридцятиоднорічним вундеркіндом”. Пан Яценюк поки що не надавав приводів для іронізування, але саме таке, іронічне, ставлення до цього призначення було навіяне глядачам. У матеріалі інтерівських „Подробностей. Итоги дня” здивував синхрон Володимира Малинковича: „Уряд слабенький, дуже слабенький… бо в них не буде політичних амбіцій”. То хіба ж наявність політичних амбіцій визначає слабкість чи силу уряду, його здатність поліпшити ситуацію в країні? Зрозуміло: в Малинковича вийшло не зовсім те, що він хотів сказати. Але ж журналісти, підмонтовуючи синхрони, мусять керуватися не лише прагненням засвітити в матеріалі пару-трійку відомих імен, а передусім змістовим навантаженням сказаного. І якщо репліка вийшла невдалою - хай навіть і в Малинковича, якщо її зміст лишився не чітко зрозумілим - то, може, не варто цей синхрон подавати? Чи ми маємо справу з чимось іншим - намаганням журналістів навіяти думку про новий уряд як про апріорі нездарний? Майже той самий синхрон був і у „Вікнах-новини” на СТБ від 22.00. Але там він виглядав дещо інакше, бо там не було пасажу про амбіції, а був пасаж про Яценюка, який подобається політологові. Майже той самий синхрон - але знову в іншій формі - був і в „Репортері” Нового каналу від 19.00. Але тут уже висловлювання політолога змонтували так, щоб переконати глядачів: „Правительство будет вывеской, а командовать парадом так, как это было при Порошенко, он пытался это сделать, будет вот эта бизнес-элита или, по-народному говоря, олигархи”. Отже, один і той самий синхрон на трьох каналах містив цілковито різний зміст – протилежний за позицією! Тобто, журналісти виходили не з позиції самого експерта, а зі власних інтересів?! «Підверстуючи» сказане відомим політологом під них? Ну а в тому, що новий Кабмін буде набагато ефективнішим, переконував глядачів усюдисущий лідер РПУ Юрій Бойко, чому на СТБ було присвячено окремий матеріал.

28 вересня у вечірніх „Новинах” на Першому каналі перший матеріал було присвячено кризі в сільському господарстві - не засіяно озимину. Упродовж матеріалу пролунали звинувачення міністра Олександра Баранівського (зокрема, й у його синхроні), ніби в уряді Тимошенко його не слухали й на сільське господарство уваги не звертали. Звинувачення ці так і лишилися без відповіді: ані в репортажі, ані в синхронах не було подано думки звинувачуваної сторони. У матеріалі про те, що, за даними соціологічних опитувань, лідирує Партія регіонів, досить детально було розглянуто причини падіння рейтингу НСНУ та БЮТ, претензії представників різних політичних сил одне до одного. Але не було сказано про те, що Янукович залишається одним із лідерів і за рівнем недовіри до себе. Отже, матеріал був не зовсім об’єктивним і формував у глядачів хибні уявлення про стан речей та тенденції громадської думки. Не було також згадано про деякі важливі результати опитування - наприклад, про чи не вперше зареєстровану високу довіру громадян до ЗМІ.

Дуже детально й фахово, натомість, висвітлив результати опитування підсумковий випуск ТСН на „1+1”. Єдине зауваження: скажімо, цифра у 41% українців, що підтримують ідею імпічменту президента в разі підтвердження фактів корупції у його оточенні. Так і напрошується порівняти її з кількістю виборців, що проголосували минулої зими за Януковича - як і деякі інші цифри. Але, на жаль, цього в матеріалі не було. У матеріалі про соціологічні дослідження „Вікна-новини” на СТБ від 22.00 заявили, що „громадська думка про владу сьогодні є гіршою, ніж за часів Кучми”. Що є неправдою - навіть якщо не зважати на те, що формулювання „думка про владу” в тексті запитань не було, й журналісти мусили пояснити, що саме мають на увазі. Якщо порівнювати рейтинги Кучми та Ющенка, то останній, попри різке падіння довіри до себе, у кілька разів випереджає першого за рівнем довіри й має в кілька разів менший рейтинг недовіри. Усе ж, розповідаючи про конкретні результати конкретного наукового дослідження, бажано було б дотримуватися чіткої термінології, уникаючи неточних загальних фраз. Навіщо було завершувати матеріал синхроном Кучми, змонтованим, до того ж, украй неінформативно, просто задля годиться, аби було - важко зрозуміти. У програмі „Репортер” (Новий канал, 19.00) у матеріалі про соціологічні дослідження пролунала фраза: „Сходяться обидва опитування лише у визначенні лідера народної недовіри – це Петро Порошенко. У десятці обдурювачів народу він обігнав навіть Медведчука, Януковича та Кравчука”. Але ж громадська думка - то не вирок суду, й права вішати ярлики на людину, хай навіть украй непопулярну, вона не дає. Згадане вище є кричущим порушенням норм етики.

29 вересня „Підсумки” ТРК „Ера” знову вдалися до піару лідера РПУ Юрія Бойка. Партія ще не знає, з ким буде об’єднуватися на виборах, - тому цьому був присвячений окремий матеріал. Оскільки в Україні більше від сотні партій, і РПУ з-поміж більшості з них нічим особливим не вирізняється, а про кожну партію подібної інформації телеканал не дає, факт угоди між «Ерою» і згаданою партією, здається, вже є більше, ніж просто підозрою. А зветься це: політична «джинса» або ангажованість.

Вечірні „Новини” Першого каналу присвятили великий матеріал економічній ситуації в Україні та планам нового прем’єр-міністра з її стабілізації. Але спробуйте зрозуміти, про що йдеться в такому його синхроні: „Ви розумієте, що макроекономічна стабільність це найголовніше в державі. Але я хотів би знати реальну ситуацію і я спробую цю реальну ситуацію, ну, відчути. Я вже розумію що зараз відбувається, але сказати яка буде цифра… Що називають економісти? Називають і 12, і 12,5, і, все-таки, говорять, що в десятку війдемо, - виділено мною – Б.Б.)”. Отже, синхрон просто задля годиться, аби все було за правилами? Бо що означають цифри 12 та 12,5, і про яку десятку йдеться, з матеріалу геть незрозуміло.

Вечірній ТСН на „1+1” дав матеріал, що починався з констатації такого фатку: НРУ та УНП підтримують відставку Тимошенко. Про це було заявлено в перших реченнях, а решту не такого вже й малого матеріалу було присвячено детальному висвітленню позиції та думок Олександра Зінченка. Чи не виглядає така структура як підміна заявленої теми? Якщо ж журналісти прагнули представити обидві точки зору (хоча в частині матеріалу, що стосувалася Зінченка, йшлося не про відставку уряду, а про його політичні плани та про його думку про оточення президента), то й за обсягом, і за змістом (сторони вели мову про різні речі) цього не вийшло.

Інтерівські „Подробности. Итоги дня” приголомшили фразою журналістів: „А ще Єханурову не подобається, що ВВП не вродило”. Кидалася у вічі й іронічна інтонація матеріалу, присвяченого поїздці Єханурова у Дніпропетровськ. Хоча ніщо з того, про що йшлося, здавалося б, не мусило б викликати іронії. Іронічна інтонація домінувала й у матеріалі про заяву лідерів НРУ та УНП. Отже, журналісти вдалися до позаінформаційного впливу на глядачів.

Вечірні „Вікна-новини” на СТБ почалися з матеріалу про ймовірне подорожчання горілки – найважливішої, на думку каналу, події та сенсації дня. У матеріалі про те, що справу Гонгадзе можуть найближчим часом передати до суду, кидалася у вічі незбалансованість: були синхрони Андрія Федура та Сергія Головатого з критикою на адресу Піскуна, а ще синхрон... Леоніда Кучми, який давав поради, як надалі треба розслідувати справу. Ото вже авторитетний експерт! 30 вересня „Подробности. Итоги дня” („Інтер”), відкривши випуск (як і всі канали) повідомленням про візит Юрія Єханурова до Росії, запам’яталися фразою журналіста: „Можливо, щось новеньке вигорить в рамках проекту єдиного економічного простору. Мабуть, так і буде, бо Єхануров колезі не заперечував. Продовжував говорити про позитив”. Оце от „мабуть, так і буде”, фактично, піднімає припущення (неаргументоване, до речі, адже в дипломатії мовчання - то не лише ознака згоди, а й бажання уникнути розмов на неприємну тему та зайвих суперечок у питаннях, що є на даний момент непершорядними) до статусу факту, який майже неодмінно здійсниться. До речі, характерна деталь: коли Віктор Ющенко їздив на святкування ювілею ООН, більшість телеканалів вели мову про „візит до США”. Коли Єхануров (та й Олег Рибачук) здійснив робочий візит до Росії, переважна більшість каналів називали це „візитом до Москви”. Хотілося б зрозуміти причину, чому, коли йдеться про українсько-російські стосунки, теленовини старанно уникають заведеної в таких випадках міжнародної термінології, так, ніби йдеться про поїздки всередині однієї держави.

Вечірні „Вікна-новини” на СТБ цього дня були чи не єдиним випуском новин, що віддав пріоритет не візитові до Росії глави уряду, а очікуваному шлюбові Євгенії Тимошенко. А ще - окрім цього випуску, я більше ніде не зустрічав повідомлень про те, що український прапор у Москві вивісили догори ногами й потім перевішували. Промовиста деталь, більшістю каналів проігнорована.

2 жовтня „Новини” Першого каналу від 21.00, „Репортер” Нового каналу від 19.00, „Час” 5 каналу від 20.00 почали випуски новин з репортажів про одруження дочки Юлії Тимошенко. Що викликає неабиякий подив - адже висвітлення цієї події цілковито лягає в жанр світської хроніки, є класичним взірцем цього жанру. Суспільно важливим може видатися єдиний аспект - хто з політиків був запрошений, і хто прийшов на весілля. Усе решта природніше виглядало б десь наприкінці випусків новин. На жаль, це стало черговим підтвердженням того факту, що на багатьох каналах (і що прикро, на державному Першому каналі) домінує концепція розважальних новин.