У спікера парламенту Володимира Литвина відбулася очна ставка зі звинуваченим у вбивстві Гонгадзе Олексієм Пукачем.

Як повідомляють джерела «Української правди», зустріч Пукача і Литвина відбулася в будівлі Головного слідчого управління на вулиці Борисоглібській.

На очній ставці також був присутній керівник слідчої групи Генпрокуратури по справі Гонгадзе Олександр Харченко.

Також, за словами джерел  «Української правди», перед цим Литвин був окремо допитаний у приміщенні парламенту, щоб з'ясувати позицію спікера з тих питань, які порушувалися в ході очної ставки. Слідчі дії вирішили перенести в законодавчий орган на прохання самого голови Верховної Ради.

Очна ставка була проведена в рамках базової справи про вбивство Гонгадзе № 60-1241, тому і Литвин, і Пукач в ході слідчих дій мали статус свідків.

Обвинуваченим Пукач проходить по кримінальній справі, виділеній з великої справи в окреме провадження, і там досліджується безпосередньо його роль у вбивстві Гонгадзе.

Речник Литвина Ольга Чорна на прохання «Української правди» прокоментувати останні події навколо спікера лише повідомила, що зараз перебуває у відпусці та нічого не знає.

У прес-службі Генпрокуратури заявили, що не надаватимуть жодних даних про розслідування убивства Гонгадзе до передачі справи до суду.

«У червні цього року генеральний прокурор Олександр Медведько в ході прес-конференції прокоментував стан розслідування у цій справі. Наразі ця інформація є вичерпною. Коментарі чи будь-яка інша інформація, яка стосується цієї справи, буде надаватися після закінчення досудового слідства та передачі справи до суду», - повідомив «Українській правді» речник Генпрокуратури.

Раніше Олександр Медведько заявляв, що справа Пукача піде до суду вже в серпні. Водночас, схоже, оптимізму генпрокурора не поділяють самі слідчі.

Так, минулого тижня за їх поданням Верховний суд продовжив термін арешту Пукача до 8 жовтня.

Зараз, за інформацією джерел, Пукач розпочав ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, порушеної проти нього.

Тільки після завершення цього процесу справа може бути передана до суду. Закон не обмежує обвинувачених у часі, необхідному для ознайомлення. Водночас, за наявності ознак затягування, слідчий може скласти графік для майбутнього підсудного.

Загалом очікується, що суд над Пукачем триватиме не так довго, тому що всі обставини і його роль у вбивстві були встановлені у судовому процесі над трьома міліціонерами-подільниками.

Хто замовник?

Головне питання, щодо якого поки не було надано офіційної інформації - хто замовив убивство Гонгадзе. За інформацією «Української правди», в ході слідства Пукач назвав прізвище тодішнього міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка.

Зокрема, Пукач повідомив, що був свідком телефонних розмов Кравченка з президентом Кучмою. Окрім того, за словами Пукача, він був особисто представлений Литвину через декілька днів після вбивства Гонгадзе.

Сталося це випадково, коли Литвин, тоді глава адміністрації президента, заїхав провідати Кравченка у його кабінеті. Там також перебували генерали МВС: нині покійний Едуард Фере, а також нинішній депутат-регіонал Микола Джига, який сьогодні хоч і працює губернатором Вінницької області, але не поспішає позбуватися депутатського імунітету.

За словами Пукача, наказ відрізати голову і перепоховати тіло Георгія Гонгадзе він отримав на другий день після цих подій у кабінеті Кравченка, щоб нібито «замісти сліди». Адже, оскільки голова і тіло були поховані в різних місцях, це значно ускладнювало розкриття злочину.

Але Пукач начебто злякався, що стане крайнім у всій цій історії, і тому підкинув у могилу окраси, які належали Георгію.

«Українській правді» також стала відома стратегія Пукача в судовому процесі.

По-перше, він сподівається на пом'якшення вироку, тому що «визнав свою вину, висловив щире каятті та встав на шлях співпраці з органом досудового слідства». А до всього іншого Пукач має другу групу інвалідності як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, хоча відносно його подільників суд не врахував цієї обставини.

По-друге, Пукач апелюватиме до того, що вчинив вбивство «з хибно зрозумілих інтересів служби та під примусом», а злочин було скоєно «внаслідок збігу тяжких інших обставин».

По-третє, Пукач стверджує, що отримавши наказ на вбивство Гонгадзе, він «знаходився у важкому психологічному стані, який межує із станом афекту». Власне, тому Пукач висловив клопотання перед слідчими провести йому додаткову комплексну психолого-психіатричну експертизу.

При цьому він стверджує, що коли викрав Гонгадзе, то начебто не мав наміру його вбивати, і навіть коли він накинув ремінь на шию Георгію та став його затягувати, то хотів лише привести журналіста в непритомний стан.

Насправді, ця версія швидше нагадує спробу Пукача уникнути відповідальності за умисне вбивство. Таке трактування подій виглядає абсурдно хоча би з огляду на свідчення трьох співучасників Пукача, які розповіли, що перед скоєнням злочину вони спеціально заїжджали за мотузкою і лопатою, якою потім було вирито могилу.

Очевидно, що Пукач як безпосередній виконавець убивства Гонгадзе не зможе отримати менше, ніж його подільники. Двоє міліціонерів (Валерій Костенко і Олександр Попович) були засуджені до дванадцяти років тюрми, третій (Микола Протасов) - до тринадцяти.

Верховний суд після розгляду їх касаційної скарги залишив у силі вирок усім трьом учасниками злочину.

Пукача видав мобільний телефон

«Українській правді» також стали відомими деякі подробиці арешту Пукача в липні 2009 року.

Як відомо, вперше Пукач був затриманий 23 жовтня 2003 року за знищення документів наружки, які стосувалися стеження за Гонгадзе. Але майже миттєво президент Кучма відправив у відставку тодішнього генпрокурора Піскуна, а Пукач був звільнений рішенням Апеляційного суду Києва.

Зі слідчого ізолятора № 31 у Чернігівській області, де тоді перебував генерал-убивця, його начебто приїхав забирати Микола Джига - на той час заступник Кравченка в податковій адміністрації.

А ще трохи згодом Печерський райсуд скасував постанову про порушення справи проти Пукача.

Слідство поновилося лише через рік, після помаранчевої революції. 14 січня 2005 року Генпрокуратура порушила справу проти Пукача не лише за знищення матеріалів наружки, але і за незаконне здійснення стосовно Гонгадзе оперативно-розшукової діяльності.

24 січня 2005-го Пукач був оголошений в розшук, а ще за місяць затримали трьох його подільників, які дали свідчення проти генерала.

Почалися пошуки Пукача, які тривали чотири з половиною роки. В середині 2005-го слідству вдалося вислідити Пукача в Краматорську. Знайшли навіть гараж, в якому його співмешканка Тетяна Стельмах ставила свій автомобіль Toyota Rav4, але сам Пукач вислизнув.

В 2009-му Пукача вдалося віднайти за допомогою телефону брата його колишньої дружини. Зокрема, було встановлено, з якого номеру йому дзвонив Пукач у 2006-2008 роках, щоб дізнатися, як справи в його доньки.

Слідчі вирахували азимут і розташування базової станції мобільного оператора, на місце виїхали співробітники МВС і СБУ. Під виглядом перевірки списків виборців вони провели упізнання Пукача, після чого відбувся його арешт.

Зараз Пукач перебуває у так званому слідчому ізоляторі СБУ (офіційно СІЗО при спецслужбі заборонено). Він там - єдиний клієнт.

Утримання в ізоляторі СБУ прирівняно до санаторних - в раціон харчування входить м'ясо, а Пукачу на його клопотання навіть дозволили дивитися футбол. Головний недолік ізолятора СБУ - це суворий режим допуску. Якщо в Лук'янівському СІЗО затримані можуть нелегально користуватися мобільними телефонами і тримати зв'язок із зовнішнім світом, то в ізоляторі СБУ це нереально.

Пукач - шостий засуджений з «ескадрону смерті». Далі буде?

Загалом Пукач звинувачується за цілим букетом статей:

- частина 1, 2, 3 статті 166 «перевищення влади або посадових повноважень»;

- частина 2 статті 145 «умисне знищення або пошкодження  індивідуального майна громадян»;

- пункт «і» статті 93 «умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, вчинене за  попереднім зговором групою осіб або організованою групою»

(це статті Кримінального кодексу України в редакції 1960 року)

- та частина 3 статті 364 чинного Кримінального кодексу «зловживання владою або службовим становищем, вчинене працівником правоохоронного органу».

Головна стаття - це умисне вбивство при обтяжуючих обставинах - за нею Пукачу загрожує довічне ув'язнення.

Крім убивства Гонгадзе, Пукач також звинувачується у викраденні помічника депутата Сергія Головатого Олексія Подольського, яке відбулося в червні 2000 року.

Щоправда, на відміну від журналіста, Подольського лише залякували - після викрадення на Львівській площі в Києві його вивезли до Прилуцького району Чернігівської області та залишили у лісосмузі посеред ночі без грошей і документів. А Пукач, одразу ж повернувшись до Києва, підпалив двері у квартирі Подольського.

Окрім Пукача, в справі Подольського до трьох років ув'язнення також засуджено двох його підлеглих з міліцейської «наружки» - Миколу Наумця та Олега Мариняку.

Тобто загалом за виконання злочинних наказів тієї влади в тюрму потрапило вже п'ятеро співробітників МВС, усі в званні майорів та полковників. Шостий - генерал Пукач - на підході.

Проте, чи справді будуть сидіти замовники? Уже скоро десять років після вбивства Георгія Гонгадзе, але відповіді на це питання досі немає.

Сергій Лещенко, «Українська правда»

Фото - «Українська правда»