Багато людей настільки зживається зі звичкою пропускати інформацію повз свідомість, що будь-яка інформація, яка не стосується цієї людини особисто, просто-таки приречена одразу ж бути викинутою на смітник. Це є парадоксальним зворотнім боком інформаційного суспільства, інформаційної перенасиченості – коли, відкидаючи будь-яку інформацію, люди фактично опиняються в тому самому стані, у якому людство існувало в доінформаційну епоху, в епоху, коли світ обмежувався кількома сусідніми селами й подіями в них. Про це, знову підкреслю, кажуть психологи та соціологи. Поки багато людей не напрацювали навичок самостійно відбирати корисну інформацію й не звертати увагу на інформаційний непотріб, їм мали б допомагати засоби масової інформації. Ті самі, яким люди усе ж більш-менш довіряють, щодо яких сподіваються, що вже там точно смітникової інформації не отримаєш, що там сидять фахівці, які вміють відбирати суспільно корисну інформацію набагато краще, ніж звичайні громадяни – принаймні, працівники ЗМІ, зокрема, саме за це й отримують гроші.

То які ж справи з цим у наших телеканалів? Наскільки добре справляються вони із завданням відбирати для масового споживання гідну для того інформацію? Розумію, що все, що буде написане далі, викличе багато претензій. Адже інформації, непотрібної нікому й за жодних умов, у природі не існує. Будь-яка інформація для когось є цікавою. Питання стоїть про єдине: наскільки та чи та інформація пасує саме щоденним випускам саме щоденних новин – а не якійсь, наприклад, спеціалізованій програмі за інтересами. Чи, принаймні, згадки в якомусь тематичному зведенні в підсумковій програмі за тиждень.

Отже, понеділок, 25 липня. „Підсумки”, ТРК „Ера”. Здається, вся подана інформація є важливою та цікавою для всього суспільства. Тут і підбиття підсумків соціально-економічного розвитку в Кабміні за участю Президента та спікера (лід-новина), і перипетії навколо адміністративно-територіальної реформи (друга за порядком, але перша за приділеним часом новина). А от третя новина... Звісно, намір Незалежної медіапрофспілки вдатися до акцій протесту через те, що Оболонська районна податкова інспекція міста Києва не надала їй статусу неприбуткової організації, є суспільно важливим і багато кому цікавим. Але чи не має цей конфлікт, у принципі й поки що, статусу місцевого? Чи повідомлення про те, що Віктор Ющенко, можливо, перевищив свої повноваження, розпускаючи ДАІ, та що колишній глава СБУ Ігор Смешко стверджує, нібито Генпрокуратура не викликала його на допит у справі про отруєння Віктора Ющенка, не є важливішими, хоча і йшли після повідомлення про профспілку? Ну, а повідомлення про те, що „Київрада у вересні розгляне проблемні земельні питання, виявлені під час громадських слухань”, навряд чи так уже зацікавить мешканців навіть Броварів. Хоча, треба віддати належне, загалом ерівські „Підсумки” викликають найменше запитань щодо новин, які просто заповнюють ефір і могли б бути, а могли б і не бути. „Новини”, Перший Hаціональний, 21-00. Нібито, всі повідомлення – для загального вжитку, загальноцікаві. От тільки чому повідомлення про індійця, який потрапив до Книги рекордів Гіннесса, розбиваючи яйця, про церкву, яку зводять на Чернігівщині, про зіткнення поїздів у Польщі поставлені раніше, ніж новина про президентський указ про реорганізацію Міністерства палива та енергетики та про те, що уряд вивчає наслідки шокової терапії? (До речі, за усталеною термінологією, політику уряду можна назвати якою завгодно, тільки не шоковою.) Підсумковий випуск ТСН („1+1”, 23:30) почав розповідь із оголошеного Президентом примирення Юлії Тимошенко та Володимира Литвина. Але от уже сьомою новиною йшло повідомлення про те, що апеляційний суд Києва звільнив з-під арешту есдепеуїста Миколу Дмитренка - після того, як його дружина внесла 38 тисяч гривень, у розтраті яких його звинувачують. От ви знаєте, хто такий Микола Дмитренко? Я – ні. І навряд чи пам’ятав би про його існування вже за п’ять хвилин після програми, якби не мав на меті спеціальне відстежування новин. Ту саму новину передали й „Подробности” „Інтера” о 20:00. А ще вони повідомили, що в Одесі випала півторамісячна норма опадів – якраз перед повідомленням про те, що знову підтверджено незаконність приватизації Нікопольського заводу феросплавів.

Вівторок, 26 липня. „Новини” на Першому Hаціональному, 21:00. Першою новиною стала готовність журналістів стати на захист колеги, ображеного Президентом, із викладенням матеріалів „УП” про сина Президента. Далі – невдоволення Президентa силовиками, далі - про порушення кримінальної справи проти Миколи Швеця, голови Дніпропетровської облради. А от ближче до кінця програми йдуть такі повідомлення: „На українському енергоринку назріває тарифна війна” та „Кредити для дрібного бізнесу до кінця року подешевшають щонайменше на 2%”. Якщо друге з цих повідомлень ще можна розглядати як загальноцікаве – адже дрібним бізнесом займається багато людей, то хіба можна це сказати про перше? Чи багато глядачів розуміють, що це таке, чи багато з них пам’ятають, що таке „Енергоатом”, і хто зараз встановлює тарифи? Так і уявляється, як дві тітоньки десь у невеличкому містечку (а може, й у Києві), зустрівшися, стривожено кажуть: он, на енергоринку буде тарифна війна, треба цукор скуповувати, та й сіль із сірниками теж. Зайвий сигнал тривоги, оцінити ступінь тривожності якого більшість глядачів не в змозі, - от що було трансльовано цим повідомленням. Скандал навколо Андрія Ющенка, прагнення законодавчо врегулювати використання інтернет-ресурсів, незадовільна оцінка, дана Президентом боротьбі з корупцією, - такі перші три повідомлення підсумкового випуску ТСН на „1+1”. А от безпосередньо далі йде повідомлення про розслідування Генпрокуратурою діяльності поліграфкомбінату „Україна”. Знову ж таки: чи багато глядачів пам’ятають про існування такого? Чи так уже це цікаво? Привертає до себе увагу й міжнародний блок: повідомлення про розслідування діяльності німецького „Комерцбанку” за звинуваченням у відмиванні брудних грошей із Росії було подане раніше, ніж про старт корабля „Дискавері”. Навряд чи так уже багато телеканалів у світі подали ці події саме в такій послідовності. Інтерівські „Подробности”, друге повідомленння: в Уряді готують законодавчі зміни, покликані зробити ВЕЗ та ТПР вільними від корупції. Чи тягне це повідомлення на окрему, самостійну новину? Чи так уже це цікаво й зрозуміло більшості українців – тим більше, тоді, коли ці зміни лише готують? Чи не краще було б подати повідомлення про це одним реченням у матеріалі, присвяченому боротьбі з корупцією, - тим більше, що попередній матеріал саме таким і був? „Мінфін оприлюднив результати відкритого конкурсу серед банків на право проводити соціальні виплати та зарплати бюджетникам”, - такою була наступна новина. То що ж: „Подробности” загальнонародного каналу – це підбірка повідомлень для фахових економістів? Середа, 27 липня. „Новини”, Перший Hаціональний, 21:00. Після повідомлень про те, що боєприпаси в Новобогданівці треба ліквідувати, та про вшанування у Львові пам’яті жертв скнилівської трагедії, третьою новиною йшло повідомлення про обіцянку київської влади цукру по 3-30. Даруйте, але хіба Перший Hаціональний – це канал київських міських новин? А дещо згодом, якраз перед тривожним прогнозом про зростання цін на пальне в Україні щонайменше на 5% щомісяця пройшло ну дуже вже цікаве повідомлення про те, що в Ізраїлі двоє перукарів стрижуть клієнтів на льоту. „Подробности” „Інтера” традиційно наслідують принцип, колись змальований Веніаміном Каверіним у „Двох капітанах” під назвою „комплексне викладання” – коли на одному уроці вивчають усе про качку: i які в неї лапки, i як пишеться це слово, i країни, в яких вона живе. Бо за повідомленням про Новобогданівку, що відкривало випуск, ішли повідомлення про те, що співробітники херсонського МНС знешкодили 4 бомби на Раденському полігоні, та про те, що під час будівництва паркану мешканець Житомирщини знайшов 59 снарядів часів війни. От які новини – так і просяться на самий початок випуску.

Четвер, 28 липня. Ерівські „Підсумки” зрадили собі й в одному випуску порадували глядачів аж кількома перлинами цінної інформації одразу. „Українські авіаперевізники та експерти провели круглий стіл”, - четверте повідомлення випуску; „Олександр Омельченко підтвердив, що ціна проїзду в київському метро зміниться”, - наступне за ним; „Кмївський еколого-культурний центр заявляє про гальмування процесу повернення заповідників”, - ще наступне. Можливо, я неправий, але здається, що більшість глядачів пропустили ці повідомлення повз вуха i, поки вони йшли в ефірі, відверто нудьгували. Зате вечірні „Новини” Першого Hаціонального порадували глядачів заявою Iнституту масової інформації про спад свободи слова. До чорного списку діячів, які неадекватно реагують на критику, потрапили Віктор Ющенко, Роман Зварич та Оксана Білозір. „Усе, нема більше свободи слова”, - мусив, напевне, переконатися пересічний глядач. Ця новина пішла другою. А от четвертою новиною йшло повідомлення про те, що студенти-медики програли суди проти свого міністерства. Ну, а якраз між повідомленнями про оголошення МВС фотоконкурсу „Міліція з народом” та про обіцянку Юлії Тимошенко влаштувати „солодке життя” зернотрейдерам, проскочило повідомлення про дивовижних корів на Харківщині, що збільшують надої, тільки-но почують класичну музику. А завершило випуск оптимістичне повідомлення про те, що в Україні пройде відкритий аукціон із продажу залізорудного концентрату. Після цього повідомлення, варто сподіватися, всім глядачам стало на душі тепло й затишно. „Подробности” „Інтера” традиційно присвятили значний час щоденному серіалові про лиху долю Нікопольського заводу феросплавів, після чого четвертою новиною випуску пішло повідомлення про те, що словачка Барбара Зварикова, яка летіла до Києва з Братислави, стала 200-тисячною пасажиркою літака „АН-140”. Повідомлення про, наприклад, скандал навколо сина Президента йшло набагато далі.

П’ятниця, 29 липня. Вечірні „Подробности” на „Інтері” здивували цього дня тим, що між повідомленнями про те, що Держрезерв та „Хліб України” розпочали закупівлю зерна, (третє повідомлення, після новин про знайдення порожніх бланків із печатками та підписами Сергія Ківалова та про порозуміння між Сергієм Лещенком та Віктором Ющенком) та про заяву міністра економіки щодо зростання цін на бензин, вмістили дуже важливе повідомлення про публічне підбиття підсумків вступних іспитів у КПІ.

Про що все це каже? Українське інформаційне телебачення стрімко перетворюється на телебачення для домогосподарок. На такий собі фон: домогосподарка готує обід чи прибирає квартиру, а десь там щось розповідає. Лишається подякувати бодай за те, що немає ще в більшості новин гороскопів та кулінарних рецептів. Хоча деякі радіоканали цей недолік уже здолали й передають астрологічні прогнози нарівні з прогнозами погоди. А взагалі, хоч би як ставитися до радянського телебачення й хоч би як справедливо лаяти його за агітпроповість, малоінформативність та нецікавість, але радянські інформаційні програми мали одну гідну поваги рису – чітку структурованість. Був блок внутрішньополітичних новин, був блок місцевих новин, був блок міжнародних новин, була культура, був спорт і, нарешті, було те, що можна назвати словом „різне”. Тепер такої чіткої структури здебільшого немає – хоча деякі (не всі) канали й намагаються виокремити міжнародні новини. Тож і гуляє новинами дедалі більше отого „різного”, підбирати яке можна без особливої напруги, без зважування повідомлень на предмет їхньої важливості. Ефір заповнений, всі задоволені. От тільки це "різне" дедалі сильніше розчиняє в собі справді важливу інформацію