Телеамнезія
Сергій Черненко, "Детектор медіа"
Огляд теленовин за тиждень з 14 по 20 березня.
«ТК» продовжує новий проект – огляд теленовин тижня з точки зору дотримання журналістами професійних стандартів. Нагадуємо, що ми також оглядаємо щотижневі інформаційно-аналітичні програми-підсумки політичних подій. Коротка історична пам’ять – хвороба чи не всіх нових демократій. Мас-медіа – сфера, яка особливо вразлива для цієї хвороби. Не минає і кількох місяців з дня падіння якого-небудь диктаторського чи олігархічного режиму, як його найодіозніші представники вже фігурують на телеекранах та газетних шпальтах у ролі “безневинних жертв” нової влади. А то ще чого доброго – у ролі лідерів “нової опозиції”. Тільки, якщо у випадках з німецьким комуністом Хонеккером чи чілійським екс-диктатором Піночетом йшлося, принаймні, про реальні судові переслідування за злочини минулого – що таки давало підставу для публічного інтересу і, відповідно – інтересу журналістського, то в Україні про щось подібне поки що говорити рано.
Є, звісно, певні особливості функціонування наших ЗМІ, про що ми вже згадували детальніше у попередньому огляді – оскільки не змінилися господарі ключових телеканалів, а у багатьох господарів жевріє надія на політичний реванш – то й інформаційна політика цих каналів вибудовується відповідним чином. Але й з тими каналами, яких аж ніяк не можна зарахувати до прихильників кучмівського режиму, все виглядає не так просто. Благородна мета об’єктивності і представлення альтернативних точок зору досить часто постає перед глядачами в, так би мовити, механістичному виконанні. Сьогоднішні слова і сьогоднішні дії багатьох політичних персонажів подаються так, наче вся їх діяльність розпочалась виключно з дня інаугурації нового президента. Про те, чим вони займалися до цього, самі ці політики стараються не згадувати. І їх можна зрозуміти. Але чому з такою обережністю і, я б сказав., пієтетом, ставляться до зовсім недавнього минулого тележурналісти?
Отаке небажання преси детальніше розбиратися в подробицях минулого, шукати корені нинішніх конфліктів , проблем і політичних колізій – очевидно, тяжкий наслідок тривалого перебування під гнітом „темників” – створює благодатні умови для претензій на громадську увагу представників старого режиму. Вирвані, а, точніше, не введені в контекст навіть зовсім недавнього минулого, повідомлення і заяви для преси добродіїв Шуфрича, Медведчука, Суркіса та іже з ними поки що, звісно, викликають більше іронічну посмішку. Але маніпулятивна специфіка телевізійного впливу з часом може справді перетворити колишніх „стовпів” збанкрутілого політичного режиму мало не в штатних захисників демократії.
І не варто кивати не природність процесу перетворення можновладців у опозиціонерів – для цього партійно-ідеологічна складова української політики має трансформуватися з ситуативного набору міфів та політтехнологій у реальні світоглядні системи. До речі, процес такої трансформації – якщо до нього дійде справа - теж зовсім непогана тема для аналітичного телемовлення.
Поки ж що ми маємо справу переважно з простим переказом обурених заяв „нових опозиціонерів” з різних приводів. Наприклад, з приводу очікуваної відміни військового параду 9 Травня – щоб потім привласнити собі заслугу його «повернення» у святковий розклад. А заодно, скажімо, виступити проти подорожчання залізничних тарифів:
Подробности, Інтер [2005-03-18 20:00] СТУДІЯ: "Наша принципиальная позиция в отношении Дня Победы заставила новую власть относиться уважительно к ветеранам. Мы вынудили их провести Парад" - заявил нардеп Нестор Шуфрич в Николаеве во время областной конференции организации СДПУ(О). Впрочем, почивать на лаврах эсдеки не собираются. Они будут бороться за то, чтобы "Укрзалізниця" прекратила попытки поднять цену на железнодорожные билеты. Шуфрич напомнил, что объединенные социал-демократы поддерживали Георгия Кирпу, поскольку ему "удавалось не только строить мосты, вокзалы и дороги, но и снижать тарифы на пассажирские перевозки. И эсдекам непонятно, почему при новой власти они вдруг стали нерентабельны". Звісно, есдекам тепер „незрозуміло”, як покійному екс-міністру Кирпі вдавалося щедро фінансувати виборчу кампанію Януковича і ще цілий ряд „благодійних ” проектів минулої влади і при цьому втримувати на плаву транспортне господарство. Але ще не всі забули, як довільно використовувала бюджетні кошти стара влада – за що тепер доводиться „віддуватися” владі новій. Та й питання тодішньої рентабельності залізничної галузі залишається відкритим і заслуговує, як мінімум, на додатковий, більш детальний аналіз.
Не здивований, що „Интер”, який практично не змінив своєї політичної орієнтації , як і не відмовився від маніпулятивних практик – хіба що трохи з меншим, ніж недавно, розмахом - вирішив не вдаватися до детального вивчення теми. Але інші телеканали, мабуть, могли б цим зайнятися – особливо з огляду суспільної значимості будь-якого кроку, який впливає на добробут співгромадян.
Натомість, маємо констатувати, що випуски новин все частіше рясніють сповненими „глибокого сенсу” заявами на кшталт:
Час, 5 канал [2005-03-17 21:00] СТУДІЯ: Колишній прем’єр-міністр Віктор Янукович вважає, що влада переслідує колишніх членів його уряду. Янукович вважає: справи проти держслужбовців, які підтримували його кандидатуру на виборах, фабрикують, аби відвернути увагу суспільства від економічних проблем. Це реакція на заяву міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. Він передав до Генеральної прокури матеріали, які можуть свідчити про причетність кількох членів команди Януковича до багатомільйонних оборудок, пов’язаних із викраданням бюджетних коштів. Ці закиди спростовують Папієв та Олександр Кузьмук.
СИНХРОН: Олександр КУЗЬМУК, народний депутат, група "Воля народу": "Я рахую, що це елементарний бред. Якщо мені не буде пояснень, існує якась справа, тим більш, він не звинувачує мене напряму, він звинувачує відомство. Але і за відомство я буду боротися". Особливий ентузіазм викликають новини про проблеми (навіть надумані) нової влади, яким надається відповідне трактування:
Подробности, Інтер [2005-03-18 20:00] На президента Виктора Ющенко подали в суд СТУДІЯ: На президента Виктора Ющенко подали в суд. Районный. Истец - журналист телеканала "НТН" Осман Пашаев - считает незаконными указы главы государства о назначении руководителей облгосадминистраций. Народные депутаты, недовольные указом президента о функциях СНБО, решили пойти более традиционным путем. Они намерены обратиться в Конституционный суд.
РЕПОРТАЖ: Авторы: Марина ЯСИНСКАЯ, Тарас ГОВДЯ. Если иск журналиста удовлетворят, без своих кресел останутся губернаторы Винницкой, Волынской, Ивано-Франковской, Львовской, Черновецкой, Черниговской, Черкасской, Кировоградской, Херсонской, Донецкой, Полтавской, Одесской, Закарпатской, Харьковской, Сумской, Киевской и Житомирской областей. Личных претензий у Османа Пашаева нет. Ни к президенту, ни к губернаторам. Просто 118-я статья Конституции, недвусмысленно гласит - руководители местных администраций утверждаются по представлению Кабинета министров. А новое правительство к моменту назначений даже не успело собраться на свое заседание. Так что волей-неволей заложена мина замедленного действия.
СИНХРОН: Осман ПАШАЕВ, журналист телеканала "НТН": "В любой момент через некоторое время могут отменить решение любого губернатора. Кроме того, любой губернатор представляет глав районных администраций, которых у нас более 600 в стране. А они, значит, тоже автоматически будут признаны незаконно назначенными, не по процедуре. Потому, что их подают нелегитимные губернаторы. Да?.. То есть как бы… Поэтому, я не имею претензий ни к одной из фигур, а большинство из них я просто не знаю, кроме своего земляка Сергея Иванова из Севастополя. То я поэтому и подал эту скаргу… жалобу. Для того, чтобы президент просто попросил обязать суд отменить указы президента. И переназначить тех же пусть людей. Но по процедуре, которая предусмотрена Конституцией".
РЕПОРТАЖ: Выиграть дело против президента вполне реально. Тот же Печерский суд на тех же основаниях признал незаконным назначение днепропетровским губернатором Сергея Касьянова. К подписанию указа о полномочиях СНБО процедурных замечаний вроде бы нет. Зато содержание - по мнению группы депутатов, большинство из которых представляют фракцию СДПУ(О) - вызывает острое желание встать на защиту Конституции.
СИНХРОН: Владимир ЗАЕЦ, народный депутат Украины, зампредседателя СДПУ(О): "Вбачаємо у цьому указі серйозне порушення. Десятки статей як Конституції України, так і законів України. Можемо їх назвати. Це і закон про міліцію, це і закон про Раду національної безпеки, про судоустрій України, про статус суддів та про Вищу раду юстиції. Своїм указом президент безпідставно, противо… протизаконно розширив повноваження Ради національної безпеки і оборони".
РЕПОРТАЖ: Вообще-то 106 статья Основного закона запрещает президенту передавать свои полномочия другому органу власти и уж тем более конкретному лицу - напоминает нардеп. Даже если это кум и ближайший соратник. А теперь до главы государства обычный гражданин может просто не достучаться.
СИНХРОН: Владимир ЗАЕЦ: Ми будемо мати прецедент, що звертаючись до президента, як до гаранта Конституції по захисту тих чи інших прав і інтересів громадян, ми будемо вимушені апелювати до пана Порошенко, чи до Зінченка, який також отримав відповідні повноваження, не властиві для держсекретарі ату. Власне і закону немає про таку службу".
РЕПОРТАЖ: Впрочем, о государственном секретариате в нынешнем представлении в Конституционный суд речь пока не идет. Вот разберутся с Советом Нацбезопасности, тогда и за другие органы власти возьмутся.
Нового повороту, чи вірніше, доповнення зазнала справа соціал-демократичних футболістів (навіть не знаю, що в цьому терміні треба брати в лапки). Минулий тиждень почався з організованих професійними динамівськими вболівальниками акцій протесту. Мета протесту була заявлена дещо неконкретно – „врятувати „Динамо”. І бренд „Динамо”, і сам футбольний клуб, без сумніву, потребують захисту від спроб їх використання у політичних спекуляціях. Але чому господарі клубу не думали про це, наприклад, тоді, коли ініціювали тотальну підтримку динамівцями провладного кандидата у президенти Януковича? Або коли забороняли вхід на єврокубковий матч «Динамо» вболівальникам з помаранчевою символікою? Йдеться не про помсту політичним опонентам, як зараз хочуть це подати замовники „акцій протесту”, а, швидше, про подвійні підходи, якими грішать зараз динамівські керівники.
А, може, „Динамо” якраз і доводиться тепер захищати саме через те, що нинішні господарі клубу свого часу без належної старанності підійшли до оформлення господарських документів, поклавшись на всемогутню „кришу” влади, яка їм здавалась вічною? Але ці деталі, як і взагалі юридичні подробиці функціонування клубу, які мали б, очевидно, засвідчити правоту братів Суркісів, ними ж і їх соратниками акуратно оминаються в публічних заявах. І журналістами, на жаль, теж. Акцент, натомість, робиться на „таємній змові” невідомих сил, які загрожують суспільним інтересам.
Перенесення судового розгляду конфлікту аж на вересень дає змогу і самим його учасникам, і професійним спостерігачам скорегувати свої підходи. Подивимось, як у них це вийде.
Тим часом, до „динамівської” справи цього тижня долучилася і „справа Олега Блохіна”, який, після передачі в Апеляційний суд клопотання парламенту про позбавлення його депутатського мандату через недозволене законом сумісництво, вирішив подати у відставку з посади головного тренера національної збірної України.
Вісті, УТ-1 [2005-03-16 21:00] СТУДІЯ: Олег Блохін подав у відставку з поста головного тренера збірної України з футболу. Про це він сьогодні заявив з парламентської трибуни. За його словами, причиною такого рішення став політичний, моральний і психологічний тиск з боку Верховної Ради. Виконком Федерації футболу прийняв відставку Блохіна. Нині українська збірна очолює свою вибіркову групу у праві брати участь у Чемпіонаті світу 2006. Нагадаю, 14 березня Апеляційний суд Києва мав розглядати справу про суміщення Олегом Блохіним депутатських повноважень із роботою тренера збірної України з футболу. Однак через хворобу судді розгляд справи перенесли на завтра.
СИНХРОН: Олег БЛОХІН, народний депутат, тренер національної збірної України з футболу: "Я с болью в сердце передаю эстафетную палочку руководства команды в которой вся моя жизнь и моё желание служить отечеству регламентному Комитету. Если моя профессиональная деятельность на общественных началах менее благородна, чем мотивы тех народных депутатов, которые преподают в университетах, занимаются научной и творческой деятельность, пусть кто-то другой на более законных основаниях возьмёт в свои руки национальную сборную Украины".
СТУДІЯ: Коментуючи відставку Блохіна, президент Федерації футбольн… футболу України Григорій Суркіс сказав, що не бачить гідної кандидатури на посаду головного тренера національної збірної. Тому Суркіс незалежно від рішення суду щодо суміщення Блохіним депутатської і тренерської роботи намагатиметься переконати його знову очолити збірну. Повідомлення про цю ситуацію майже не відрізнялися на різних телеканалах. Хоча найцікавішим в ній був не сам факт відставки, а те, чим насправді було продиктоване бажання футбольного професіонала Олега Блохіна відмовитись від досягнення головної мети будь-якого тренера – виведення національної збірної своєї країни на чемпіонат світу – і продовжити всього лише на рік своє, відверто скажемо, малопримітне перебування в парламенті. Раціональними міркуваннями такий вчинок пояснити важко. Зате політична еволюція нардепа Блохіна (яку деякі телеканали, зазначимо, простежили) дає підстави для цілого ряду припущень. Наприклад, про те, що футбольний фахівець став заручником цілого клубка політичних суперечностей – очевидного бажання комуністів покарати „відступника”, який пройшов до парламенту за їх списком, активного небажання есдеків втратити ще один депутатський „багнет”, яких і так залишилось небагато, і, нарешті – бажання тих же есдеків ще більше розпалити громадську думку, демонструючи, як нова влада, начебто, стає на заваді головної мрії кожної футбольної нації. Якщо зважити на те, що й прихід на посаду наставника збірної багато хто пов’язував з „вірним політичним вибором ” самого Блохіна, то неважко зрозуміти, в якій непростій ситуації опинився уславлений футболіст і тренер.
Разом з тим, навіть публічне оголошення відставки (причому виявилось, що заява про відставку була написана задовго до засідання Апеляційного суду, який мав прийняти остаточне рішення по сумісництву Блохіна ) – все ще не означає остаточної відмови тренера від національної команди. З багатьох нюансів публічних заяв зрозуміло, що ця відставка є, передусім, інструментом політичного тиску, покликаного продемонструвати владі впливовість футбольного істеблішменту на громадську думку – і, можливо, застерегти від жорсткої конфронтації в перспективі.
Несподіваною була 15 березня спроба реабілітації широко відомого у вузьких колах директора так званого „Російського клубу” Максима Курочкіна, яка з’явилася в „Подробностях” каналу „Интер” майже одразу після того, як МВС України оголосив його в розшук.
Нагадаю, що „Російський клуб” був придуманий і заснований російськими політтехнологами 31 серпня 2004 року з функціями такого собі „опорного пункту” для російського інформаційного впливу на президентську кампанію в Україні. Причиною оголошення в розшук Курочкіна заступник міністра внутрішніх справ Геннадій Москаль назвав його зв’язки з колишнім керівником ДУСі Ігорем Бакаєм та зловживання по незаконному наданню сотень гектарів кримських заповідних земель. Максиму Курочкіну приписують також контроль над готелем „Ореанда” у Ялті, готелем „Прем’єр-Палас” у Києві, харківського ринку „Барабашово” і дніпропетровського ринку „Озерки”.
На відміну від колег з ТСН (1+1), які досить детально виклали суть звинувачень, пред’явлених Максиму Курочкіну українськими правоохоронними органами, телевізійники „Інтера” привезли з Москви достатньо апологетичний сюжет, в якому сам Курочкін спростовує ці звинувачення, не особливо переймаючись аргументацією. Натомість, з’являється цікаве визнання пана Курочкіна про те, що невдовзі він, слідом за Україною, збирається покинути і Росію – де його не втримує навіть, за його словами, „цілком успішний бізнес”. Ще одна цікава деталь у цій історії, яка, здається, варта уваги і, принаймні, спроби отримати додаткові коментарі „на тему”. У грудні минулого року в інтерв’ю одному з Інтернет-сайтів Давид Жванія – народний депутат, а нині – міністр з надзвичайних ситуацій згадував прізвище Курочкіна в досить негативному контексті:
"– Инициатива исходила от человеческой тупости, многие говорили, власти: «Чего вы там с ними вошкаетесь? Давайте стрельнем, рванем, траванем! Нет человека – нет проблемы». Такие предложения власти поступали от разных людей... Есть такой Курочкин, он представлял в Киеве так называемый «Русский клуб». Он и при людях не стеснялся говорить, что у него есть ребята, есть ФСБ-шные штучки, которые помогут устранить Ющенко. Он говорил, что готов на все, такие услуги предлагались и Медведчуку, и другим представителям власти. А кроме того, он дружил с Клюевым, Ахметовым и другими людьми с «той стороны»...." Втім, крім історії з Курочкіним, про якого так несподівано згадали наші правоохоронці, було в телеефірі минулого тижня і ще кілька сюжетів які, можливо, навіть пройшли непоміченими:
Вісті (УТ-1) [2005-03-15 21:00]
Прокуратура Хмельницької області розслідує 35 кримінальних справ за фактом порушення законодавства під час виборів президента України СТУДІЯ: Прокуратура Хмельницької області розслідує 35 кримінальних справ за фактом порушення законодавства під час виборів президента України. 11 з них уже направлено до суду.
РЕПОРТАЖ: Автор: Лариса СВІТЛОВСЬКА. Зловживання, пов’язані з порушенням виборчого права громадян, виявлені майже в кожному районі Хмельниччини та в містах Нетішині та Кам’янець-Подільському. Серед найхарактерніших злочинів - підробка бюлетенів і підкуп виборців. У такий спосіб намагалися вплинути на хід виборчого процесу навіть освітяни. Приміром, в Ярмоленцях дирекція місцевого ліцею шляхом погроз та підкупу позмушувала повнолітніх учнів голосувати за потрібного кандидата. Посадовці атомної електростанції маніпулювали виборцями за іншою схемою.
СИНХРОН: Микола ЛЬВОВСЬКИЙ, заступник прокурора Хмельницької області: "Порушення діючого законодавства: відправили чотири автобуси в Донецьку область для того, щоб звідти перемістити групу громадян, ніби спостерігачів, в місто Нетішин. І потім, відповідно з міста Нетішина у Рівне. Як наслідок, державі завдано збитків на суму більше 25 тисяч гривень".
РЕПОРТАЖ: Крім пересічних громадян, які скоювали злочини під тиском посадових осіб, у кримінальних справах фігурують держслужбовці.
СИНХРОН: Микола ЛЬВОВСЬКИЙ, заступник прокурора Хмельницької області: "Прокурором Дорожнянського району порушено кримінальну справу за фактом злочинних дій і голови районної державної адміністрації, який, застосовуючи психологічний тиск, погрожуючи звільненням з займаних посад державних службовців, тобто підлеглих йому працівників, керівників структурних підрозділів, а це було більше 20 чоловік, вимагали від них залучення до голосування за підробленими відкріпними талонами, своїх родичів, друзів, знайомих. І таким чином, по суті, до процесу фальсифікації виборів було залучено більше 100 чоловік".
РЕПОРТАЖ: З 35 порушених кримінальних справ 11 вже спрямовані до суду. Найближчим часом служителі Феміди розглянуть ще 10. События, ТРК „Украина” [2005-03-17 21:00] Сотни уголовных дел на бывшую украинскую власть подготовила власть нынешняя
СТУДІЯ: Сотни уголовных дел на бывшую украинскую власть подготовила власть нынешняя. И скоро они будут переданы правоохранительным органам. Об этом заявил вице-премьер по гуманитарным вопросам Николай Томенко, передает агентство "Интерфакс". Уголовные дела касаются разворовывания бюджетных средств. Сегодня в Генпрокуратуру уже переданы десятки резонансных дел. В частности в них фигурируют бывшие министры МВД, МЧС, обороны, труда и социальной политики. А также покойный министр транспорта и связи Георгий Кирпа.
Із цих скромних повідомлень стає зрозумілою, як мінімум, одна річ - нова українська влада, на відміну від багатьох українських журналістів, особливою забудькуватістю не страждає.
Цитати з телепрограм взяті за «Оглядом телеефіру».
Сергій Черненко, «Детектор медіа»
Фото з сайту pro-obraz.ru
