Такое письмо в СМИ могла написать только деградирующая власть. Желаю "Вестнику Кривбасса" не сломиться, не испугаться трудностей. Слава Богу еще есть кому писать о том, как власти распускают руки, желая чтоб все было только позитивненько и только так, как чиновники это себе представляют!

А ви, шановний Собако, читали мій коментар від // 05.07.2010 23:00:38: "лист, який надійшов Вам від чиновника, розцінюю як прояв цензури (чи намагання її здійснити) і в жодному разі не можу погоджуватися з такими речами бо вони, очевидно, є категорично неприпустимими і не можуть викликати інших емоцій, окрім як різко негативних". І далі я пишу: "Ви абсолютно справедливо наголошуєте на відмінностях журналіста від пропагандиста і в той же час виступили пропагандистом Юлії Тимошенко як в конкретному інтерв'ю на ДОДТРК, так і взагалі виступаєте ним у своїй професійній діяльності". Отже те, що Ви мені пропонуєте сказати в своєму коментарі -"Тебе не пришло в голову, что любой нормальный журналист на твоем месте и с твоей оценкой интервью Гончара с Тимошенко должен был бы сказать: Гончар, вероятно, не лучший образец незаангажированости журналиста, но сегодняшняя власть в этом письме переступает все мыслимые пределы" - я вже сказав. Інша річ, що це потрібно було прочитати, а Ви не схотіли. Ви це прогледіли, а від того, щоб повчити та образити утриматись не змогли. Чому Ви звертаєтесь до мене зверхньо і принизливо на "ти", замість "Ви"? За що? Чим я перед Вами завинив? А тепер щодо мого "сайтику". Тут на Телекритиці є модератори. Вони слідкують за коментарями. Якщо б вони розцінили моє посилання на персональний сайт недоречною саморекламою, то вилучили б цей лінк. Так що це не моя сфера відповідальності, а їхня. До слова, можу вас, шановний Собако, заспокоїти, що я переконався в тім, що мій сайтик не підлягає розкрутці. Я цим не займаюсь, не живу і не горю цим. Він мені подобається таким, яким він є. Це мій персональний сайт - без реклами, без замовних статей, без жодної копійки на якусь розкрутку. Зараз він живе - добре, не сьогодні, так завтра здохне - значить так тому і бути. Я не продюсер і не менеджер. Зробив сайт, бо мені так захотілося. І все. Чимало своїх коментарів (переважну більшість) на Телекритиці я залишаю без посилань на свій сайт. Лінк на ту чи іншу статтю я наводжу виключно в тому випадку, коли вона відповідає темі матеріалу, під яким залишаю коментар. Ось єдина мотивація мого посилання на свій сайт. Сподіваюсь, вас не звинуватять, що ви спеціально написали такий коментар-закид, щоб тільки дати мені можливість попіарити свій персональний сайт? І навздогін - всім, хто читає ці рядки - не ходіть на мій сайт, він, скоріше за все, не для вас. Скоріше за все ми різні в своїх ідеологічних, політичних та Бог зна ще в яких уподобаннях. Він існує лише за тією причиною, за якою існую я як людина, як громадянин. Він з'явився на світ по тій причині, по якій народжується і живе людина. Щоби бути, щоби жити. Поживе і перестане. Але дуже прошу, не сприймайте саму його наявність в мережі, а також посилання в коментарі під статтею на Телекритиці як якесь злодійство чи спроба самопіару. Може тоді мені ще у коментарях відмовитися від власного ім'я та прізвища, а також вказання міста де живу, бо це теж - самопіар? Невже бути якоюсь анонімною "собакою павлова" - це кращий приклад? Я так не думаю.

Мазур, какой ты тошнотворный, жуть просто! Сначала обсыраешь Гончара ради того, чтоб сайтик свой и себя прорекламировать на Телекритике, а потом доказываешь, что не дебил. А ты заметил, что суть заметки вообще-то в том, что власть указывает изданию каким оно должно быть, а каким не должно? Тебе не пришло в голову, что любой нормальный журналист на твоем месте и с твоей оценкой интервью Гончара с Тимошенко должен был бы сказать: Гончар, вероятно, не лучший образец незаангажированости журналиста, но сегодняшняя власть в этом письме переступает все мыслимые пределы. Ведь если среди журналистов сегодня нет даже намека на солидарность, а только злорадство, подобное твоему, то грош нам всем цена в базарный день януковичам и прочьим тимошенкам на радость.

Контрі. Що мається на увазі під визначенням "словоблудие"? На яких підтсавах воно застосовується до моїх слів? Є дві оцінки інтерв'ю Гончара, взятого у Ю.В. Тимошенко: позитивна і негативна. Чому саме негативна підпадає під розряд "словоблудіє", тим більше, що той хто дає таку характеристику - не бачив самого інтерв'ю? Про що тоді мова взагалі і чи не є у зв'язку з цим дана нижче репліка тим самим словоблудієм? Як на мене то саме те інтрев'ю і стало яскравим прикладом "словоблудія" з обох сторін - голови Кабміну і журналіста. "Інтерв"ю не є ані дебатами, ані дискусією. Журналіст знаходиться перед особою, щоб ставити запитання, а не ділитися своїми думками" - правильно, і я про те ж. А хіба ви не розумієте, що запитання можно ставити по-різному? Можна претензійно, різко, жорстко, при цьому залишаючись у кріслі і не накидаючись на співбесідника, не повчаючи його, але піднімаючи проблему, акцентуючи на ній, знаходячи відповідну форму для того, аби торкнутися всіх дискусійних речей. Якщо інтерв'ю робиться для проформи, для піару - то це одна справа, якщо для висвітлення проблеми - зовсім інша. В тому числі можна було запитати і про слова-паразити, і про російський акцент. А чому б ні? Це були б дуже незручні і неприємні запитання для ЮВТ, але все одно вони б були запитаннями! Якби Ларі Кінг підбирав такі запитання, що були б лише приємні його "жертвам", то він би не був "королем інтрев'ю", чи не так? Саме в критичності інтерв'ю - найголовніша його цінність. Саме в ньому найповніше розкривається як журналіст, так і особа, якій він ставить запитання. А це - суспільно важлива місія: продемонструвати телевізійній аудиторії, яким політик є насправді, як реагує на незручні запитання, наскільки щиро відповідає на них - про це судити як глядачам, так і експертам. В рафінофаних інтрев'ю, які виглядають реверансом перед полдітиком, така ціль не досягається. Навпаки, вони служать лишень окозамилюванню, омані суспільства. От ми і знову виходимо на тему журналіста і пропагандиста. Якщо журналіст працює в стилі "чого бажаєте&" - то і інтерв'ю в нього будуть відповідні.

Я не видел этого интервью. Но словоблудие Мазура меня сподвигло на то, чтоб процитировать для него фрагмент книги Мишеля Вуароля "Гид газетяра": "Інтерв"ю не є ані дебатами, ані дискусією. Журналіст знаходиться перед особою, щоб ставити запитання, а не ділитися своїми думками". Подозреваю, что Вуароль для Мазура не авторитет, посколку в понимании Олексея лучший журналист - тот, кто начнет в прямом эфире указывать премьер-министру на слова-паразиты, на русизмы, высказывать личное мнение и наталкавать на путь истинный. Ну не бред? Или сейчас все члены Союза журналистов так думают?

Гончару (продовження). А ще б не було зайвим, якби якась мудра і смілива людина в БЮТівському штабі (якщо взагалі там такі якимсь дивом ще є) наважилася попри ризик наразитися на гнів з боку Юлії Володимирівни ( а значить відразу потрапити в перелік її ворогів та бути вилученим з її кАманади), порадити своїй лідерці припинити поводитися з журналістами під час інтерв'ю як зі своїми підлеглими, місія яких - слухати те, що вона каже і не сміти перечити. З її вуст "Можна я доскАжу?" лунає не проханням, а обов'язковим до виконання суворим наказом. І це попри те, що її думка у відповіді на конкретне запитання вже давно зрозуміла, оцінка почута, позиція ясна. Тому журналіст і продовжує інтерв'ю наступним запитанням в розвиток теми, одначе та на це реагує, бо відчуває себе вчителькою, начальницею, а журналіста - слугою; а відповідь перетворюється на доповідь, яку поки вона сама не скінчить - в жодному разі не можна переривати. Цей менторський тон лише обурює як глядачів, так і журналістів, і аж ніяк не прикрашає політичну діячку. Зрештою, журналіст - не підставка для мікрофону, за посередництва якого вона має виголошуати свої спічі. Щодо Вашого інтерв'ю, то тут, безумовно, у ЮВТ на Вашу адресу не було та й не могло виникнути жодного зауваження: Ви все робили правильно навіть в дрібницях, слухняно виконуючи свою роль. Також було б здорово звернути її увагу на слово-паразит "просто", та цілу низку інших слів, які ВОНА виголошує по-російськи, як от "Ачолює", "Аренда", "кААліцИя", "кАманада", "інфляцИя", "КАнституцИя", "Активно","гАлАсування" (в смислі волевиявлення) і так далі. Цей перелік можна продовжувати без кінця. Нехай би попрацювала над собою, якщо спроможна самовдосконалюватися. Вона ж каже, що не Янукович. То нехай спробує довести це в тому числі і в покращенні якості своєї мови. До її послуг - вся "Просвіта". То нехай ясновельможна "лідерка нацИональної Апозиції" трохи просвітиться.

Володимиру Гончару."На Ваше право давати йому оцінку особисто я не зазіхав і не зазіхаю, хоча абсолютно не погоджуюся з Вашими висновками" - Ваше право. "Окрім того, вважаю, що це інтерв'ю не має жодного стосунку до порушеної у замітці проблеми" - лист, який надійшов Вам від чиновника, розцінюю як прояв цензури (чи намагання її здійснити) і в жодному разі не можу погоджуватися з такими речами бо вони, очевидно, є категорично неприпустимими і не можуть викликати інших емоцій, окрім як різко негативних. Стосунок до теми такий, що Ви абсолютно справедливо наголошуєте на відмінностях журналіста від пропагандиста і в той же час виступили пропагандистом Юлії Тимошенко як в конкретному інтерв'ю на ДОДТРК, так і взагалі виступаєте ним у своїй професійній діяльності . Щодо причин Вашої появи в ефірі з прем'єркою, то мені про них розповів Ваш колега як по журналістському цеху, так і БЮТу - прес-секретар "Батьківщини" Сергій Довгаль. В мене не було підстав не довіряти почутій інформації. Можливо там були ще якісь цікаві фактори, але я оцінював те, що в підсумку, опинилося на поверхні і свідками чого стали глядачі. Маю на увазі як інтерв'ю в цілому, так і окремі його складові, а саме - запитання Юлії Володимирівні від пересічних дніпропетровчан, які виявляються співробітниками партійних офісів "Батьківщини". Все це були БЮТівські штучки, а Ви, як журналіст, виступили інструментом технології. Звичайно, і від Мустафи Наєма в його останньому інтерв'ю з ЮВТ на ТVi можна було очікувати жорсткіших і різкіших питань, але в принципі і в цілому, можна вважати це інтерв'ю таким, що відбулося. А Мустафа був саме журналістом, а не кимсь ще.Так от Ваше інтерв'ю в порівнянні з цим не витримує жодної критики. Окрім почуття огиди від псевдо-журналістського дійства, воно нічого більше не викликало. Уявляю, які оцінки воно могло здобути, якби було б продемонстровано по всеукраїнських каналах.

Олексію, дякую Вам за увагу (і за неувагу також) до моєї скромної персони! Я не братиму участі в цій дискусії рафінованих інтелігентів, але відзначу: якби Ви таки поцікавилися у мене обставинами цього вікопомного інтерв'ю, то тоді б дізналися і, можливо, повідомили своїм читачам багато цікавого. На Ваше право давати йому оцінку особисто я не зазіхав і не зазіхаю, хоча абсолютно не погоджуюся з Вашими висновками. Окрім того, вважаю, що це інтерв'ю не має жодного стосунку до порушеної у замітці проблеми. Щасти Вам!

А якщо президенткою була б обрана Тимошенко, то такі самі листи із задоволенням писав би сам Гончар і вважав би себе правим.

По-перше ти, скотина, чому мене дебілом називаєш? Це від великого розуму і культури? Так, падло? По-друге, мерзотнику, чому на "ти"? По-третє, оцінити це інтерв'ю "цікавим і змістовним" та відповідним стандартам журналістики могла лише остання бютівська гидота, якою ти є, мурло сране! По-четверте, суко, не дзвонив "уБлЮТку" Гончару, тому що не було в цьому найменшої потреби, адже все було видно по його інтерв'ю, протягом якого як вын тыльки не облизував свою шефиню. По-п'яте, гімно, в даному разі називати Гончара лише журналістом по відношенню до Тимошенко - це нечесно і підло по відношенню до глядача, сволото!

Дебілу Мазуру: Відповідаю на твої запитання. 1. Тільки дебіли вимагають від журналіста оприлюднення всіх його регалій в титрах. Тим більше, що треба чітко розрізняти, коли людина виконує професійні обов"язки, а коли працює на громадських засадах як депутат якоїсь там ради. 2. Інтерв"ю з прем"єркою було цікавим і змістовним. І в цьому могли б переконатися усі, якби дебіл Мазур спочатку навів його повністю і проаналізував сказане, а не займався підрахунками слів- паразитів у Тимошенко. Бо наведені тут питання-відповідь абсолютно не є показовими, але водночас вони були логічним завершенням обговорення ВЕЛИКОЇ КІЛЬКОСТІ ПРОБЛЕМ ДЕРЖАВНОГО І РЕГІОНАЛЬНОГО МАСШТАБУ. 3. Де ж факти дискредитації Гончарем професії журналіста? Невже у наведених вище питанні-відповіді? Чи, може, Мазур настільки ненавидить Тимошенко, шо вважає завданням справжнього журналіста перегризання прем"єр-міністру горла у прямому ефірі? Цікаво, Мазур взагалі має хоч якісь поняття про формати телевізійного інтерв"ю? Чи, може, Мазур перед тим, як писати свою ахінею зв"язався із Гончарем і запитав у нього, чому в цьому ефірі щось було так чи інакше? Відповідь очевидна - не дзвонив він Гончареві, бо його цікавило не обставини появи його на Дніпропетровському телебаченні, а можливість обісрати колегу, якого цінують більше, ніж достойника Мазура. Тому висновок тут однозначний: дискредитує професію журналіста власне Мазур, оскільки на реальну спробу поставити журналістів у стойло реагує як неадекватний дебіл, який не розуміє: будь-яка влада заслуговує осуду за будь-які спроби впливати на будь-яких журналістів за їхнє сумлінне виконання своїх обов"язків. Натомість дебіл Мазур реагує так, ніби журналіст сам чмирив журналістів, займався обмеженням свободи слова, порушував стандарти журналістської етики тощо, не навівши жодного реального факту на підтвердження цього. Все це виключно тому, що у Мазура проблеми із адекватністю. І Фройд, тільки Фройд йому лікар

А ви самі, вибачайте, часом не дебіл? Ви можете адекватно оцінювати те, що читаєте? Які такі фантазії ви мені закидаєте? Що, не було ефіру Гончара з Тимошенко? Він не запитував про каторжну роботу, на яку відважилася Тимошенко? Що, він не є депутатом міськради від БЮТ? Може, не демонструвалися люди на фоні БЮТівської символіки із запитаннями прем'єрці? В моєму матеріалі, на який я даю посилання - фото, зроблені під час трансляції. А про причини того, що ведучим програми став Гончар, а не хтось інший мені сказав прес-секретар БЮТ Сергій Довгаль. То які такі фантазії маються на увазі? Це якраз і є суцільні факти, оцінка яких лежить на поверхні. А вам, нічого такого не сниться? Кажете, Гончар - професіонал? Але ж я не заперечую його професійності як такої. Просто в цій передачі він виступив професійним ЖУРНОЛІЗОМ, а не журналістом. А тепер Гончар інших повчає, розповідаючи, що журналіст - це не пропагандист. Ви про що взагалі написали? І це ВИ називаєте мене дебілом?

Мазур, ти дебіл! Про це свідчать чи не всі твої глибокопрофанаційні роздуми і висновки, які грунтуються на нічим не підкріплених фантазіях. Гончар - професіонал, і в Кривому Розі (і не тільки в ньому) всі про це прекрасно знають. Не дебілам же на зразок тебе було довірити вести ефір із прем"єр міністром.

В. Гончар у своєму блозі про отриманий від чиновника лист: "Скажіть мені, як це називається? І куди мені тепер писати «пісьма», аби ось таким чиновникам раз і назавжди роз’яснили, що влада і преса у демократичному суспільстві — природні опоненти; що пропагандист і журналіст — це різні професії; що відкрите висловлювання власної думки окремо взятого громадянина — це його невід’ємне право, гарантоване Конституцією, а не «завідомо неправдива вигадка»?. Після вікопомного ефіру з ЮВТ на "Дніпропетровському Державному", про який я написав в коментарі нижче, пан Гончар має говорити сказані ним слова про роль журналіста та його відмінності від пропагандиста кожного дня, коли дивиться у дзеркало.

"Тимошенко на Дніпропетровському Державному: в студію - зі своїм "самоваром" /уБлЮТський ефір/ 18 вересня (2009 року)на Дніпропетровській ОДТРК відбувся прямий ефір за участю прем'єр- міністра України Юлії Тимошенко. Запитання голові Кабміну озвучував (це слово тут видається найбільш підходящим) Володимир Гончар - головний редактор "Вестника Кривбасса" ("ВЕК" http://www.krivbass.in.ua/ ), депутат Криворізької міської ради від БЮТ. При цьому в титрах невідомий досі дніпропетровському глядачеві достойник був представлений "журналістом Володимиром Гончаром", про інші його регалії "чомусь" сором'язливо промовчали. Таким чином гостя студії надійно убезпечилася від будь-яких гострих, незручних для себе запитань. Приміром, ось як звучало з вуст журналіста В. Гончара одне з них: "Коли Ви стали прем'єр-міністром України, Ваші соратники дуже раділи і, можливо, чи не найменше з них - ваша тітка Антоніна Ульяхіна. Коли я, ставлячи їй запитання, запитав, "чому так?", вона сказала: "Боже мій, якби ви знали, яка це каторжна робота". У зв'язку з цим хотілося б запитати: Ви не шкодуєте, що в'язалися в це, що пішли? Адже тоді кризи не було і ніхто не думав, що все так буде?". На це Юлія Володимирівна відповіла:"Будь-який прем'єр не хотів би бути на посаді у час такої нищівної кризи. Мені, як нормальній людині важко тримати штурвал, коли кожен крутить його куди хоче. Але я думаю - це не є випадковістю, що наша нечисленна команда прийшла до влади у цей період, бо існують слова: "Господь не по силах хреста не дає". Я думаю, що я мусила опинитися у цей час у цьому місці і з цими випробуваннями. Робота шахтарів є каторжною, але все одно існують цілі династії шахтарів". Отже Володимир Гончар провів ефір так, ніби відпрацьовуав перед лідеркою Блоку Юлії Тимошенко свій депутатський мандат і підтримуваний цією політичною силою соціальний статус. Причиною того, що замість журналіста ДОДТРК був задіяний В.Гончар, в прес-службі обласного БЮТу називають відсутність на телерадіокомпанії... чоловіка-журналіста, який би вільно володів українською мовою. Саме тому, за словами офіційного джерела, у терміновому порядку Гончар і був доставлений з Кривого Рогу. Що називається, "хочете - вірте". Протягом програми також демонструвалися записані на відеоплівку запитання від громадян. Цікаво, що люди зверталися до голови уряду з приміщень, в яких була присутня партійна символіка БЮТу: в кадрі з'являлися то біло-червоні наклейки на комп'ютерах і меблях, то маленькі синьо-жовто-червоні настільні прапорці, то, на задньому плані (як на фото) - великі партійні стяги "Батьківщини". Найбільш вживаним прем'єркою словом, що лунало з її вуст протягом передачі, за традицією, було "просто" - кількість вживання "паразита" обраховувалася десятками разів. Та, на жаль, від того складне становище глядачів ані трохи не попростішало. Взагалі, передача стала яскравим прикладом самодискредитації журналістської пофесії й проявом неповаги з боку Юлії Тимошенко до глядачів - громадян країни, бо інакше ніж профанацією таке "шоу" назвати не можна. http://spetskor.dp.ua/art_1110.php "СПЕЦКОР", 19.09.2009