Однією із найболючіших проблем України є функціонування російської та української мов. І ця проблема є дуже політизованою. Своїми оцінками нинішнього стану мовної дискусії в Україні та пропозиціями щодо шляхів вирішення мовних проблем з «Главредом» поділилися директор української філії Інституту країн СНД Володимир Корнілов та політолог і поет Володимир Цибулько.

Мова в Україні - лише символ

Мовне питання, на думку політолога та поета Володимира Цибулька, не є одним із найважливіших. А з приходом нинішньої влади мовне питання взагалі «відпадає» через те, що з'явилася проблема загальної демократії та свободи слова, переконаний він. «В силу функціонування нинішньої влади мовні питання будуть відсунені ще далі, на глибший маргінес», - зазначив пан Цибулько.

За словами політолога, дискусію про мовні права можна було вести в умовах демократії, але тепер, «коли відбувається тотальна фашизація чи авторитаризація суспільства», ламання списів навколо мовного питання є малопродуктивною річчю. «Сенс нашої дискусії полягає в тому, що ми не повинні боротися за частоту сексу, коли горить хата. От зараз горить хата», - зауважив він.

Крім того, пан Цибулько переконаний, що команда Януковича нічого не змінить в українській мовній дискусії. Він пояснює це тим, що українська мова не пройшла стадії повноцінної реабілітації у постімперський період: «Українська мова залишається в Україні лише символом, а не повноцінним інструментом. Ми з трудом боремося за кожен фільм, за кожну книжку. Українські медіа-ресурси в Україні становлять 13-15%».

Мовне питання - питання демократії

На думку директора української філії Інституту країн СНД Володимира Корнілова, мовне питання, питання рівності мовних прав населення є питанням демократії та захисту елементарних демократичних норм і прав громадян. «На жаль, українські так звані націонал-демократи закінчуються на мовних проблемах. Так відбувалося протягом десятиріч: вони поводилися як демократи, поки справа не торкалася мовних прав громадян», - зауважив пан Корнілов.

На думку політолога, показовою є колонка пана Стрелянова у газеті «Комментарии», де він «із ностальгією пригадував методи українізації Лазаря Кагановича: ось як за три роки можна здійснити добрі справи українізації, ось у кого ми маємо вчитися». Пан Корнілов зауважив: «При цьому Кагановича судять як творця Голодомору за ті самі методи. І в цьому випадку українські демократи гнівно його засуджують. Проте щойно мова заходить про українізацію, про Кагановича говорять як про приклад того, як потрібно українізувати країну».

Крім того, пан Корнілов заявив, що він переконаний у тому, що «поки на Україні не буде офіційно закріплено в Конституції дві державні мови, російська та українська, країну періодично розхитуватиме це питання».

Він також вважає, що мовна ситуація України є нонсенсом для країни, яка претендує на звання розвинутої демократичної. «У розвинутому демократичному світі ви ніде не знайдете ситуацію, коли третина населення вважає певну мову рідною, більше половини населення країни постійно користуються нею, 99% її розуміє, але при цьому ця мова не є державною», - зазначив Володимир Корнілов.

Надзвичайно низький відсоток української медіа-продукції в нашій країні, на думку політолога та поета Володимира Цибулька, є показником того, що «економіка не вірить в українську мову». «Це - гірка правда. А повноцінне функціонування мови можливе лише тоді, коли вся еліта буде вірити в неї», - переконаний політолог.

Пан Цибулько вважає, що всі «серйозні» політики сьогодні демонстративно українізуються. На його думку, це - «добрий жест в бік титульної нації». Проте політолог також наголосив, що українська еліта починає розуміти цінність національної ідентичності: «Продуктом романтичної політики завжди була ідентичність. А Україна і досі виходить із романтичної стадії».

Економіка не вірить в українську мову, тому що дуже мало існує україномовних бізнес-проектів, зауважив політолог. «Подивіться, як важко виживати українському книговиданню. Промоутером українського книговидання є дитяча книга. Тобто повноцінного ринку, який є в Росії, Франції та Німеччині, в Україні - немає. Він знищився через інструмент книгопоширення: спочатку це все приватизувалося, а потім ліквідувалося взагалі або перепрофілювалося», - зазначив він.

«Попри те, що я письменник, я вважаю, що перш за все мова - це засіб комунікації, а не сакральний символ. Чим більше ми сакралізуємо, тим більше мовної тупості наростає в суспільстві», - наголосив пан Цибулько.

Мовне питання як ширма

Мовне питання завжди служило ширмою або найдешевшим інструментом для імітації політичної діяльності, вважає політолог та поет Володимир Цибулько. «Коли політикам нічого казати, вони хапаються за мову», - зауважив він. Нинішня ж влада, на думку пана Цибулька, не володіє ні достатнім економічним інструментарієм, ні реформістським, тому «вона бавиться у мовні ігри».

«Мовні ігри - це ширма, яка дешево дозволяє відволікти увагу від насправді кричущих питань загальної демократії та функціонування держави, а тим більше - від функціонування економіки, яка в силу епатажної риторики нинішньої влади валиться. Вже два місяці поспіль відбувається падіння виробництва, чого не було протягом останнього півріччя функціонування влади Тимошенко», - наголосив Володимир Цибулько.

Приклад Канади

Прикладом того, як потрібно вирішувати мовні проблеми, директор української філії Інституту країн СНД Володимир Корнілов вважає Канаду, яку півтора століття розхитували серйозні конфлікти через мовне питання і де зараз функціонують дві державні мови - англійська та французька.

«Канада мала більш жорсткі конфлікти, ніж Україна. Там справа доходила до терактів та викрадення чиновників. А в 70-ті роки, як за помахом чарівної палички, левова частка проблем цілісності цієї країни, демократії та свободи слова була знята єдиною поправкою в Конституції Канади, яка закріпила дві державні мови. Хоча зникли, звичайно, не всі проблеми», - зазначив політолог.

Пан Корнілов запевнив: «Як би ми не рухалися в бік розширення прав російськомовних жителів, які б окремі заходи не застосовували (такі, наприклад, як надання російській мові статусу регіональної в окремих регіонах), це питання не буде зняте з порядку денного, доки проблема не буде вирішена за канадським прикладом». Крім того, він вважає, що чим швидше ми вирішимо цю проблему, тим більше буде користі для єдності країни та усвідомлення усіма своєї приналежності до громадянства України.

«Я не маю сумніву, що у цієї країни немає іншого майбутнього, крім того, щоб мати дві державні мови. Або не буде України у теперішньому вигляді, або буде дві державні мови як мінімум», - наголосив політолог.

«На це піде чимало часу і сил. Цілком можливо, що це відбудеться не в каденцію президентства Януковича. Проте рухатися у цьому напрямку потрібно всім нам», - зазначив пан Корнілов.

Надія Майна, «Главред»  

Фото -   «Главред»