Навколо телевізора, вірніше, телеканалу номер «5», в країні набрав обертів скандал, здатний привести країну до політичної кризи.

Питається, чому всі як з ланцюга зірвались - громадськість, політики і особливо «акули пера»? Причина, здається, ясна і немає сенсу повторюватися. Тому, що телевізор в Україні не просто частина реальності, а ящик, який сам створює цю саму реальність. Вважай, телевізор - «це штука сильніша, ніж «Фауст» Гете».

Ніякими «частотами», чесними, до непристойності і захоплення судами, а тим більше Нацрадами з його великими і малими членами, українського обивателя не обдуриш. Невдячна справа. Оскільки ще з часів СРСР відомо, що якщо показують по телевізору балет «Лебедине озеро», то в країні політичний переворот, а Генеральний секретар арештований.

Ось і пан Валерій Хорошковський, якого всі, кому не лінь, звинувачують у всіх смертних гріхах, політичній неохайності, в особистих бізнес-інтересах, заявив, що хотів би одержати факти, докази своєї причетності до згортання свободи слова в країні, просить «пояснити причину і назвати ініціаторів цього потоку неправди».

Перебуваючи в депресії, але набравшись хоробрості, беру на себе сміливість назвати «і причину, і ініціаторів» цього ганебного, для українського політичного класу, журналістського співтовариства, скандалу. Точніше, сформулювати, на теоретико-ідеологічному рівні те, що всім нам відомо.

Кому як не голові СБУ знати, що у величезній майже 50-мільйонній Україні телевізор - це не тільки, як завернув Володимир Ленін, «колективний пропагандист і агітатор», але і психотерапевт, хірург і навіть патологоанатом. Для кожного будинку, квартири цей самий телевізор - член сім`ї. До речі, кращий за коня, дружину, кота чи собаку, без яких, кажуть, неможливо бути щасливою людиною.

Ще телевізор - символ єдності українського народу і його розбратів, інструмент боротьби із зовнішніми і внутрішніми ворогами, опозиційними політиками і, як писав в «Поєдинку» Олександр Купрін, «студентами, революціонерами і конокрадами».

Україні, пане Хорошковський, втім, як і Вам, пощастило з найпершого дня незалежності. На відміну від інших країн СНД у нас в країні більше приватних телеканалів «конструктивного фрондування», а не сірих державних, як, наприклад, в тій же Росії.

Та все ж ми не наївні люди і розуміємо, що ніде в світі немає незалежних ЗМІ, а у варіанті державного ТБ все жахливо однозначно. Влада ніде і ніколи не ставиться байдуже до розповсюдження інформації і впливу на громадську думку. Політики влади завжди маніпулюють свідомістю і інформацією, контролюють і те, й інше в своїх інтересах.

Ну а якщо телеканал комерційний, то власники просто хочуть заробляти. Бо будь-яка інформація - це продукт, який продається і купується. Якщо, звичайно, в країні ринок, у тому числі й інформаційний, телевізійний, рекламний. Десь прочитав про телебачення, що «якщо державне, то погань, несмак, а якщо не погань, то виходить повна антидержавність».

Хочу особливо підкреслити, що з приходом нового президента на Банкову хтось з його оточення вирішив, що журналісти загралися і уявили, що вони теж рівноправні учасники політичного життя українського суспільства і держави. Копіюючи стилістику Макіавеллі, озвучу аксіому утримання влади по-українськи: «государ завжди повинен пам`ятати, що дії журналістів ослаблюють авторитарну владу або її прагнення до такої».

Усі події навколо українського П`ятого каналу з точністю повторюють російську ТБ-історію 2002-2003 років. Саме тоді президент Володимир Путін закрив наймогутніші і найвпливовіші в Росії приватні телеканали НТВ, ОРТ, а потім ТБ-6. А потім зробив їх державними. І теж використовував інструмент «суперечки господарюючих суб`єктів». А в реальності об коліно переламав паростки свободи слова і друку, які залишив йому в спадок Борис Єльцин.

Розповідати, що сьогодні в Росії відбулося з свободою слова, - не предмет цієї публікації, але приклад північного сусіда, де влада одержала абсолютний контроль над інформацією, вельми заразливий для українських політиків, які вважають, що у владі можна залишитися, якщо не назавжди, то вже точно надовго.

А зараз висновки, або якщо хочете, ті самі «причини і пояснення» для пана, який вдає, що нічого не розуміє.

По-перше, влада в Україні, частиною якої Ви є, пане Хорошковський, тяжіє до згортання свободи слова, до авторитарних методів управління і контролю за, перш за все, політичною інформацією. Цього не бачить і не чує лише сліпий і глухий.

У мене підозра, що «Ваша сильна і професійна команда» вважає, що український обиватель не здатний мислити, порівнювати, одержуючи різну і інформацію, з різних телеканалів. Тому і вирішили, що альтернативна політична інформація, яка не контролюється нинішньою владою, повинна стати керованою і підзвітною. Звідси і категоричний політичний імператив: позбавити телепростору інформаційний П`ятий канал. Адже в майбутньому - непрості політичні баталії, латентні битви, нескінченні вибори.

По-друге, вважаю, що скандал навколо П`ятого каналу - не тільки політичний (про що я детально написав вище), але і стосується Ваших політичних амбіцій і домагань. Так би мовити «персоніфікований».

Погодьтеся, одна людина в захваті від першого місця на районних спортивних змаганнях, а друга ридає, одержавши срібні нагороди на Олімпійських Іграх. Природним є бажання будь-якого політика стати першим чиновником країни. Влада - це така зараза, солодка, дах може поїхати у будь-кого...

У той же час вважаю, що в нинішньому оточенні Віктора Януковича сидять не наївні люди і розуміють, що, допомагаючи здійснювати монопольний контроль над телевізійним простором України для пана Хорошковського, вони рубають сук, на якому сидять.

Ще життєвий досвід мені підказує, що всі спецслужби світу прагнуть відгородити свою територію червоними прапорцями, куди нормальній людині, а тим більше журналістові, дорога закрита. Тому, природно, що, керуючись інстинктом самозбереження, суспільство не повинне дозволити представникам спецслужб домінувати в політичному житті суспільства.

Віктор Тимошенко, інформаційне агентство УНІАН

Фото - unian.net