За інформацією Вголосу, після червневих канікул Львівська облрада може повернутись до питання набуття у комунальну власність «Львівської газети Вісника міста» (в народі - просто «Львівська газета»).

Нагадаємо, власник видання (а ним, як вважається, є львівський бізнесмен і депутат Львівської міської ради Роман Шлапак) вирішив подарувати його облраді. Начебто через те, що не має більше змоги її фінансувати. Облрада взяла пропозицію до розгляду. Проте 25 травня під час голосування за отримання такого щедрого подарунку відповідне рішення недобрало двох голосів.

Депутати розділились на тих, хто готові негайно прийняти газету у подарунок, і тих, хто пропонує не гнати коней, а уважно проаналізувати, чи облраді, як то кажуть, воно треба.

Вголос поцікавився у редакторів львівських газет, що вони думають з цього приводу. Якщо узагальнити сказане ними, то, з одного боку, вони вітають заходи зі спасіння «Львівської газети», проте прогнозують, що в більш віддаленій перспективі облрада, ставши її власником, зробить ведмежу послугу легендарній газеті, а сама отримає зайвий привід для внутрішніх суперечок.

Дороге задоволення

За словами голови бюджетної комісії ЛОР Ростислава Бондаренка, на сьогодні власник «Львівської газети» кожного місяця вливає в неї 25-30 тис. гривень дотацій. Стільки ж нібито даватиме газеті і облрада. За рік набігатиме сума в 300-360 тис. гривень.

Головний редактор газети «Ратуша» Микола Савельєв підрахував, що насправді ця сума применшена: «За моїми мінімальними підрахунками вартість такого вчинку (утримання «Львівської газети». - Вголос) буде коштувати обласній раді 700-800 тис. гривень на рік». У цьому з ним погоджується і головний редактор «Львівської пошти» Ігор Гулик.

Комусь з депутатів задля газети доведеться попрощатися з прибутками від парочки автозаправних станцій, додав головний редактор «Газети по-львівськи» Антін Борковський. «Думаю, ніхто з депутатів не збідніє», - зіронізував він.

Ігор Гулик наголошує, що це будуть необдумано витрачені кошти обласного бюджету. Мовляв, набагато дешевше вийде звичайне розміщення інформації про діяльність ЛОР в місцевих медіа.

«Я так прикинув, що якщо обласна рада бажає оприлюднювати якісь свої важливі документи (бюджет, заяви тощо), то їй це обійдеться в десяток разів дешевше публікувати в інших газетах, аніж утримувати з цією метою «Львівську газету», - сказав він.

Куди подіти свободу слова?

«Львівська газета» від моменту створення і до цього часу асоціюється зі свободою слова. Чи зможе вона так само незалежно висвітлювати суспільно-політичні події у регіоні, ставши комунальним друкованим органом обласної ради?

Перший головний редактор «Львівської газети» Олег Онисько переконаний, що якщо не цензура в чистому вигляді, то принаймні самообмеження (читай: самоцензура) виданню гарантована.

«Тобто очікувати від газети якогось розвитку в сенсі якісної журналістики на службі суспільства не варто. Бо будь-яка газета, яка є у власності державного органу, на жаль, починає служити власне цьому органу влади, а не суспільству», - прокоментував він новину про те, що власником газети може стати облрада.

Відтак «Львівська газета» стане просто нецікавою аудиторії поза стінами ЛОР.

Тому Олег Онисько радить:

1) якщо облрада вважає, що інформація про її діяльність не доноситься до населення належним чином, то їй потрібно думати не над каналами передачі цієї інформації, а над тим, ПРО ЩО і ЯК їй повідомляти;

2) облраді необхідно з'ясувати, наскільки її робота взагалі цікава і корисна мешканцям Львівської області.

«Якщо робота цікава і корисна, то будь-яка комерційна газета Львова із задоволенням буде про це писати. Журналісти ж насправді не цензори, щоб спеціально замовчувати суперцікаву діяльність облради, навпаки, вони вишуковують щось цікаве. А якщо в обласної ради з'явиться газета, і вона там буде писати про засідання і рішення, які насправді не мають цінності для мене як мешканця Львівщини, то це буде марне викидання грошей», - зазначив екс-головред «Львівської газети».

Газета розбрату

Отримання «Львівської газети» у власність може також нести загрозу загострення ворожнечі між фракціями обласної ради та навіть окремими депутатами. Суперечки, прогнозують топ-менеджери друкованих ЗМІ Львова, виникатимуть як з приводу кандидатури на посаду головного редактора, так і стосовно того, як і в якому обсязі висвітлювалась діяльність окремих політичних сил, що представлені в ЛОР. Знайти баланс інтересів їм буде вкрай важко.

«Уявіть собі ситуацію, - пропонує Ігор Гулик з «Львівської пошти», - коли напередодні місцевих виборів кожен депутат буде ходити з лінійкою в руках і міряти, скільки місця йому відвела газета для його піару, а скільки його конкуренту».

«Я думаю, вони (депутати. - Вголос) зараз не знають, як би так зробити, щоби газета писала про політичне життя БЮТу чи політичне життя «Нашої України», чи УНП, чи «пористів», щоб не увійти в конфлікт інтересів», - припустив головред «Газети по-львівськи» Антін Борковський. І, знову ж таки, якщо облрада, управляючи «ЛГ», виходитиме з внутрішньої доцільності, а не важливості для суспільства, це не буде на користь якості видання, зазначив він.

А вони - наліво

Ігор Гулик звернув увагу ще на одну річ: у той час, як в Україні сходяться до думки про необхідність роздержавлення ЗМІ, які ще перебувають у державній та комунальній власності, Львівщина демонструє діаметрально протилежу тенденцію. З іншого боку, що поганого в тому, що «Львівська газета» стане комунальним виданням?

Пан Гулик навів задля прикладу «Український шлях», газету, яка спочатку була заснована і видавалась приватною структурою, а потім у її співзасновники увійшла Львівська облдержадміністрація. Закінчилось це все для газети сумно. «Газета змінила формат - з великого А2 перейшла на менший А3. А згодом про неї просто забули. Цієї газети вже фактично не існує», - нагадав головред «Львівської пошти».

Якщо підтримувати, то всіх

Вище вже йшлося про те, що для ЛОР було б у 10 разів дешевше займатись медіа-розміщенням в існуючих виданнях, аніж повністю утримувати одне.

Антін Борковський пропонує ще один варіант: мовляв, якщо обласна рада так хоче підтримати ЗМІ, чому б їй не ініціювати створення фонду підтримки журналістики у Львівській області. Опікуватись фондом могла б громадська рада, створена при тій же облраді. «У такий спосіб підтримувати мас-медіа було б нормально. А отак брати і купувати журналістів - це дискредитує саму по собі ідею свободи слова», - зауважив він.

Ідея регіонального фонду підтримки журналістики насправді не нова, додав Ігор Гулик. Її висунули ще тоді як міський голова Львова Андрій Садовий намагався будь-що закрити газету «Ратуша». «Завдання фонду, - розповідає пан Гулик, - полягало б у тому, щоб у моменти, коли газета опиняється на грані банкрутства, або якщо б якісь журналісти опинилися без роботи, надати їм допомогу із цього фонду».

На думку екс-редактора «Львівської газети» Олега Ониська, створити такий фонд було б більш справедливо, аніж витрачати бюджетні кошти на одну газету.

Василь Скріба, інтернет-видання «Вголос»