Як повідомляла «Детектор медіа», Національна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі розробила проект Етичного кодексу журналіста. Як відомо, в Україні вже схвалений Етичний кодекс українського журналіста, який містить 18 пунктів, та створена Комісія з журналістської етики. Є також Кодекс професійної етики українського журналіста, прийнятий на десятому з'їзді Національної спілки журналістів України у квітні 2002 року. Але вони, на думку голови НЕК Василя Костицького, «дуже скромні», тож НЕК не змогла лишитися осторонь і придумала свій документ.

Нагадаємо, що за проект свого кодексу члени моральної комісії проголосували ще в березні. Тоді журналістам, акредитованим на засідання, так і не показали документ, який прямо стосувався їхньої роботи. Пообіцяли оприлюднити на сайті державного органу. Обіцянку виконали через півтора місяці.

НЕК підійшла до справи ґрунтовно та розписала проект кодексу на чотири розділи з преамбулою (загалом 18 детально прописаних статей). Що ж нового запропонували моралісти? Їхній документ, зокрема, містить норму, якої немає в чинних українських кодексах: статус журналіста є несумісним з зайняттям посад в органах виконавчої, законодавчої чи судової влади, а також керівних органах політичних партій.

Такого обмеження не містять ані Декларація Міжнародної федерації журналістів про принципи поведінки журналіста, ані Міжнародні принципи журналістської етики. Натомість воно майже дослівно повторює статтю 6 Кодексу професійної етики російського журналіста.

Очевидно, для міжнародної спільноти врегулювання питання сумісництва журналістики і політичної діяльності не є таким актуальним, як у Росії чи Україні. Ми ж маємо досить показові приклади. Навряд чи, скажімо, Юрій Громницький після призначення на посаду прес-секретаря віце-прем'єра Бориса Колесникова зможе ставити гострі запитання представникам влади у своїй програмі «Точка зору». Так само важко повірити в те, що неупередженим відносно політичних противників у своїх фільмах може бути народний депутат (НУ-НС) Володимир Ар'єв. «У принципі, норма правильна, тому що основне заняття журналіста - журналістика», - каже про новелу від НЕК завідувач кафедри реклами і зв'язків з громадськістю КНУ ім. Т. Шевченка, президент Академії української преси, член Комісії з журналістської етики Валерій Іванов.

З іншого боку, чинні українські кодекси регулюють питання політичної та владної незаангажованості журналістів іншими словами: «Служіння інтересам влади, а не суспільства, є порушенням етики журналіста» та «Журналіст у практичній діяльності не піддається тискові владних структур, особливо в тих випадках, коли йому нав'язують чужу чи хибну думку, орієнтують на фальсифікацію фактів. Він вважає непристойним використовувати свою репутацію і службове становище для поширення матеріалів з метою наживи, самореклами, у кар'єристських цілях та керуючись прагненням догодити певним силам чи особам». НЕК усього-на-всього конкретизувала ці статті.

На думку спортивного коментатора і члена політради ВО «Свобода» Ігоря Мірошниченка, моральна комісія здійснила чергову спробу поставити журналістів на місце, понизити їхній статус і зробити обслуговуючим персоналом влади. «Належність журналістів до громадських або політичних організацій - це особиста справа, це право їхнього вибору. І це не означає, що людина автоматично має втрачати статус журналіста», - наголошує він. Ігор Мірошниченко наводить приклади партійних видань, наприклад, газети «Комуніст» або друкованого органу ВО «Свобода», де працюють журналісти, які є членами партії. Крім того, за його словами, якщо журналісти не будуть представлені в парламенті, нікому буде розробляти документи, що регламентують свободу слова й інформаційний простір.

Натомість автор фільмів студії «Закрита зона» і народний депутат Володимир Ар'єв вважає, що норма з кодексу НЕК є правильною для інформаційної журналістики. «Якщо я, народний депутат, подаватиму в новини інформацію про події в парламенті, це абсолютно неетично. Я можу лише коментувати зі свого погляду для незалежних журналістів», - каже він. Проте, на його думку, для публіцистики, у якій присутня авторська позиція, це правило не зовсім доречне: «Якщо я роблю свій фільм, то маю на це право, бо це мій авторський погляд. У такому разі ця норма не зовсім справедлива, тому її слід уточнити».

Цілком передбачувано, ніхто з опитаних «Детектор медіаю» «сумісників» не має наміру відмовлятися від статусу журналіста і своєї сторонньої посади. «Сподіваюся, що ця норма не буде схвалена. Мені буде шкода відмовлятися від членства в керівних органах партії, оскільки люди мені довіряють. І тим більше шкода буде залишати професію журналіста», - каже заступник голови правління СТБ з інформаційного мовлення і заступник голови СДПУ(о) Олексій Мустафін. «Я не бачу, що маю відмовлятися від якоїсь зі своїх частин - журналістської чи політичної. Для мене це неприпустимо», - зазначає Ігор Мірошниченко. А Володимир Ар'єв взагалі не розуміє механізму позбавляння «статусу журналіста». «Навіть якщо я в парламенті, ніхто не заборонить мені бути професійним журналістом, не відбере у мене диплом, у якому написано, що я закінчив Інститут журналістики», - наголосив він.

Решта статей, які прописала моральна комісія в проекті Етичного кодексу журналіста, повторюють норми чинних кодексів, де-не-де їх деталізуючи, уточнюючи, доповнюючи. Тому постає питання: навіщо була потрібна ця робота моральної комісії?

Можна припустити, що інтерес до питань професійної етики журналістів у моралістів з'явився після того, як Комісія з журналістської етики не побачила порушень у матеріалі СТБ, на який поскаржився голова НЕК Василь Костицький. Панові Костицькому настільки не сподобалися висновки етичної комісії, що він навіть погрожував подати не неї до суду. Але замість судових розборів ініціював розробку кодексу.

Друга ймовірна причина активності НЕК у цій сфері - відпрацювання бюджетних коштів, яких з кожним роком на моральну комісію виділяють все більше (у 2010-му - майже 5 млн, тобто на 1 млн більше, ніж у 2009-му). «Якщо комусь нічим зайнятися, він сам собі шукає роботу», - іронічно каже із цього приводу Олексій Мустафін.

Звісно, комісія з питань суспільної моралі пояснила свою ініціативу бажанням допомогти журналістам із саморегулюванням. Утім, ця теза сама по собі абсурдна: саморегулювання передбачає самостійну координацію, управління та стримування. «Це безсоромне і нахабне втручання у справи журналістської спільноти!», - прокоментував діяльність НЕК Валерій Іванов. Як відомо, тільки професійні спілки й організації журналістів можуть розробляти загальні етичні кодекси. Знаючи це, комісія з питань суспільної моралі завбачливо назвала свій етичний документ «проектом» і запропонувала його на розгляд журналістів.

Комісія з журналістської етики не має наміру брати на озброєння пропозиції НЕК. «Журналісти вже підписали свій кодекс, і зараз говорити: "А давайте ми вам інший запропонуємо" ми не будемо», - зазначає Валерій Іванов. Навряд чи дослухатиметься до комісії і спілка журналістів, адже 18 травня її голова Ігор Лубченко підписав звернення щодо ліквідації НЕК. Схоже, спроба моральної комісії втрутитися в медійний простір зазнає фіаско. Однак для неї це може стати черговим приводом обуритися аморальністю журналістів, які, на думку членів НЕК, ведуть з ними невмотивовану інформаційну війну.