Славою назвав свого часу молоду революціонерку Ганну Музику її майбутній чоловік Ярослав Стецько, права рука провідника ОУН Степана Бандери. «Справа політики - це справа всього життя без решти» - ці слова чоловіка-«оунівця» стали для Слави Стецько гаслом на все життя.

Член ОУН, Союзу української молоді, Антибільшовицького блоку народів, засновниця Червоного хреста Української повстанської армії, співзасновниця Європейської ради за свободу - це лише найяскравіші сторінки з еміграційної діяльності Ярослави Стецько.

Після повернення вже в незалежну Україну на початку 1990-х вона стає одним із засновників Конгресу українських націоналістів. Згодом її обирають до Верховної Ради України.

За словами письменника Павла Мовчана, Ярославу Стецько в середовищі української інтелігенції сприймали з неабиякою пошаною. «А політики, які її оточували, виглядали якимись наче дрібними поруч із нею. Можливо, вона була завеликого масштабу для української політики, але ту планку вона поставила не лише для себе, а й для всієї України», - додає він.

Боротьба за визнання ОУН-УПА

Колишній дисидент, а нині громадський діяч Левко Лук'яненко розповідає, як познайомився з Ярославою Стецько у 1989 році. Їхня перша розмова тривала чотири години. «Вже під час першої зустрічі я зрозумів, що Слава - людина незвичайна», - каже він.

Пізніше, коли обоє стали парламентарями, вони опікувалися справою визнання бійців ОУН-УПА. З цього приводу майже одночасно подали законопроекти - щоправда, їх у Верховній Раді так і не захотіли заслухати.

«У наших законопроектах питання стояло навіть не про те, щоб борцям за волю призначили персональну пенсію - ми наполягали, щоб до цих людей в Україні змінилося ставлення», - згадує Левко Лук'яненко.

Впевненою, переконливою, виваженою запам'яталася Ярослава Стецько очільникові Інституту національної пам'яті Ігореві Юхновському. «Вона ніколи не говорила багато, багато не сперечалася, але всі знали, що вона скаже», - пригадує він.

Ярослава Стецько померла 2003 року на 83-му році життя. У 2009 році у німецькому Мюнхені, де тривалий час жила і працювала пані Ярослава, їхні з чоловіком імена увічнили на меморіальній дошці.

Олена Ремовська, «Радіо Свобода»

Фото - «Радіо Свобода»