Яскрава, усміхнена, з ледь відчутним враженням легковажності... На пострадянському просторі її ім'я вперше прозвучало наприкінці 70-х років, коли на екранах з'явилася сповнена чорного гумору комедія «Жодних проблем». Кінокар'єра відомої французької акторки з незвичайним прізвиськом Міу-Міу насичена відходами від кіно та успішними поверненнями на екрани. В Україну Міу-Міу потрапила в рамках фестивалю «Французька весна»: актриса представляла новий фільм «Маленькі зони турбулентності». Цікаво, що офіційними заходами її візит не обмежився - як зізналася зірка, в Україну вона приїхала, аби поглибити свої знання з української культури.

«Жалкую, що зіграла у фільмі, де зникає «моя » дитина»

- Мадам Сільветт, з вашим незвичайним псевдонімом пов'язані різні легенди. Одна стверджує, що якось, працюючи в театрі під відкритим небом «Кафе де ля гар», до якого вас запросив режисер Роман Бутей, хтось з акторів нібито сказав, що ви все робите a la miou-miou, тобто у стилі «няв-няв», як кішечка, легко та невимушено. Згідно ж з іншою легендою, коли ви жили з коміком Колюшем, він ніби сказав: «Ти вся така... A la miou-miou!» Яка з легенд ближча до істини?...

- Дійсно, у 18 років я познайомилася з Колюшем, і одного ранку він сказав мені, що я все роблю a la miou-miou. Це було не дуже гарним прізвиськом, але воно відбилося у моїй пам'яті. Складаючи свій перший контракт, мене запитали, як я хочу підписатись, і для жарту я підписалась Miou-Miou. Тоді я не знала, що стану відомою! І я досі не знаю, чи це був удалий псевдонім... Але, без сумніву, це псевдонім, що не притягує насильство.

- Багато ваших ролей назавжди ввійдуть в історію світового кінематографа. Ви працювали з такими культовими режисерами, як Бертран Бліє, Клод Беррі, Мішель Девіль, Жак Дерей, Патрік Леконт, Серджіо Леоне, Луї Малль... З якими з них працювати воістину незабутньо?

- З багатьма режисерами, адже всі вони по-своєму різнопланові! Та, напевно, це Мішель Девіль... А взагалі кожен мені подобався по-своєму. Я грала у режисерів, які на той час зовсім не були відомі, і це були їхні перші фільми. І актори, такі як Колюш чи Депардьє, були так само невідомими. Це був наш початок.

- Позаочі кажуть, що ви дуже вимогливі до пропозицій режисерів. У якому фільмі ви б не погодилися знятися за жодних обставин? І чи були впродовж вашої кар'єри пропозиції на доволі провокаційні ролі?

- Звичайно, я багато разів відмовлялася грати в деяких фільмах, але пізніше хтось інший грав у ньому, і я бачила, що публіка добре сприймала цей фільм. Раніше я принципово відмовлялася грати у фільмах, де є смерть чи викрадення дитини. Та нещодавно зіграла в такому фільмі, де «моя» дитина зникає, і зараз я жалкую про це. Не треба було цього робити, щоб не наврочити, щоб, бува, нещастя не прийшло в мій дім.

«Від «Пророка» та «Червоної стрічки» я отримала емоційний шок»

- У фільмі «Маленькі зони турбулентності», з презентацією якого ви приїхали до України, ви граєте дружину іпохондрика Жана П'єра, який старіє. Він виліковується від своїх фобій завдяки сцені, де дружина зраджує йому з кращим другом. Доволі незвичайна розв'язка як для реального життя, чи не так? Ви так само по-філософськи підходите до зрад?

- Я думаю, що зраджувати - доволі стомлююче і важке заняття, особливо в наш час, коли існують телефони, GPS-навігатори. Колись це було досить популярним явищем, а зараз можна поставити маленький GPS у телефон і знати, де знаходиться людина! (усміхається)

- О, так, 70-ті роки французького кіно від різнялись особливим віян ням свободи. Акто ри дозволяли собі досить фривольний стиль життя...

- І не тільки актори! Скажімо, в 60-х роках із приходом до влади Шарля де Голля настало зов сім інше життя, інша епоха, яка звільнила нас від зобов'язань, обмежень... Живучи у 60-ті, ми не думали, що в наших дітей у майбутньому рівень життя та здоров'я погіршиться. І деколи виникає таке відчуття, що ми в ті часи жили так легко, а нашим дітям живеться зараз набагато важче.

- Щось вражає вас як глядача із сучасного французького кіно?

- З останніх фільмів, які мені сподобались, можу назвати «Пророка» і «Червону стрічку». Це сучасні фільмі, які мене вразили так само, як можуть вразити книжки. Я отримала такий емоційний шок, що два тижні опісля не могла повернутися в кіно, аби дивитися щось інше.

- Будучи популярною і затребуваною у французькому кіно, ви не намагаєтеся брати участь у різних міжнародних проектах, і тим паче підкорювати Голлівуд, тим самим підкреслюючи свою знаковість як французької національної актриси. Це принципова позиція?

- Насправді я знімаюсь дуже багато у французьких фільмах, але трохи і в італійських. І коли ці фільми подорожують світом, люди дізнаються про мене.

- Роль проститутки у фільмі La Derobade («Виверт») режисера Даніеля Дюваля у 1980 році була визнана кращою і відзначена премією «Сезар». Ви відмовились від неї, та й узагалі завжди ігнорували будь-які номінації. Чому?

- Тому що мені начхати на це! Я насміхаюсь із цих нагород, тому що вважаю, що актор не є спортсменом. І один актор не може бути кращим за всіх протягом цілого року. Це було би дуже сумно. Мені не потрібно, щоб хтось казав, зробила я добру чи погану роботу: я сама відчуваю, чи робота вдалась.

- Мадам Сільветт, ви неперевершено виглядаєте! Який секрет вашої молодості?

- О, дякую! Але я не знаю, справді! Нічого не робити!

ДОСЬЄ «УМ»

Справжнє ім'я актриси - Сільветт Еррі. Народилася вона 22 лютого 1950 року в Парижі в сім'ї поліцейського та продавщиці. Кінокар'єру дівчина розпочала у 1972 році, знімаючись у фільмах італійських та французьких режисерів. За два роки до Еррі прийшла популярність - після ролі у фільмі «Ті, що вальсують» (1974) режисера Бертрана Бліє. Серед найвизначніших фільмів: «Тріумфальний марш» (1976), «Ф як Фербенкс» (1976), «Виверт» (1979), «Вечірня сукня» (1986), «Читець» (1988), «Мілу у травні» (1989), «Жерміналь» (1993).

Десять разів Міу-Міу номінувалася на премію «Сезар», зокрема за роль проститутки у фільмі «Виверт», після якого, за її словами, відчула себе справжньою актрисою.

Міу-Міу має двох доньок: Анжель (36 років), від актора Патріка Деваера, та Еррі (32 роки), яка також розпочала акторську кар'єру. На даний момент має близькі стосунки з письменником Жаном Телє.

Олександра Цилія, газета «Україна молода»

Фото - «Україна молода»