Журналісти звернули увагу на зміни на президентському сайті. Замість розділу про Голодомор на сайті Президента з'явився розділ «Україна для людей». Це серйозна, знакова подія, яка викликала великий резонанс ЗМІ. Новопризначений заступник голови Адміністрації Президента Ганна Герман в інтерв'ю «Сегодня» сказала так: «Ми будемо працювати не над Голодомором, а над тим, щоб нагодувати зараз народ. Це буде топова тема роботи Президента, і саме про це ми будемо говорити. Про голод ми вже сказали все, що можна було сказати». Варто нагадати, що Ганна Герман та Тарас Чорновіл єдині з Партії регіонів, які в листопаді 2006 року проголосував за Закон «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні», який визнав голод геноцидом українського народу. Можна сказати, що кожен президент має свої пріоритети, але закон повинен виконуватися, незалежно від політичних уподобань.

«...трагічні сторінки нашої історії викреслити неможливо»

Ігор Юхновський, голова українського інституту національної пам'яті:

- Гадаю, сам Президент нічого особливого про цю тему не знає. Це і є проблема Віктора Януковича. Питання в іншому. Чи будемо ми грати в різноманітні ігри критичного характеру, чи, все ж таки, вважатимемо себе активними людьми з погляду будівництва Української держави. Тут справа, скоріш за все, в нікчемній роботи його першого оточення, яке має особисте неприйняття Голодомору як трагічної історії України. Тому і намагається одразу викреслити цю частину з сайту Президента.

Можливо, це певне непорозуміння, результат поспішності глави Адміністрації Президента, якому я би радив взагалі нічого не викидати з сайту Президента. Вельми шкода, що таке сталося.

Кожна влада мусить мати свою політику пам'яті. Вона може десь збігатися з політикою пам'яті попереднього Президента, десь не збігатися, але трагічні сторінки нашої історії викреслити неможливо. Віктор Янукович є Президентом всієї України, символом держави - це усвідомлення має дійти до його оточення, бо інакше це створює абсолютно безглузді, дурні й нові труднощі в державі.

Не можна викреслити з національної пам'яті акт масового вбивства української етнічної групи. Так, цей акт убивства зачіпає певні етнічні групи сучасного населення України, але врешті-решт ми повинні розібратися і покінчити з цим, хоча б політикою взаємного прощення.

«Народ - це не безлика маса, яку можна за помахом чергового владного хвоста примусити забути чи примусити згадати»

Наталя Дзюбенко-Мейс, письменниця, заслужений працівник культури України, лауреат Державної премії імені Олеся Гончара:

- Сьогодні я згадую пекучі погляди українських селян, які наважилися розповісти про те лихоліття, про те сатанинське зло, яке прийшло на нашу землю під іменем найбільшого добра. Багато з них заговорили, і ми встигли записати їхні свідчення, але багато свідків Голодомору так і понесли правду про ті події в могили. Вони боялися, вони бояться, вони відкрито говорять про це зі стрічок документальних фільмів, вони бояться не за себе, а за своїх дітей. Надто страшним і суворим було табу на цю тему, надто довгим. Сьогодні знову опускається завіса мовчання: «Про голод ми вже сказали все, що можна було сказати». Так пояснила заступник голови Адміністрації Президента Ганна Герман зникнення банерів про Голодомор з президентського сайту. Вони справді сказали, коли проголосували у Верховній Раді проти визнання Голодомору актом геноциду. Тепер, бачите, вони працюватимуть над тим, щоб прогодувати народ. Навдивовижу цинічно - це народ працює над тим, щоб прогодувати таких, як Герман, таких, як Президент і тьма державних чиновників. Народ - це не безлика маса, яку можна за помахом чергового владного хвоста примусити забути чи примусити згадати. Історично пам'ять - це основна субстанція, на якій базуються і держава, і влада, і наше майбутнє. Викривлення, спотворення вже мали в недалекому минулому свої трагічні наслідки. В першу чергу для тих, хто цим займається.

Зникнення розділу про Голодомор з президентського сайту - це перший сигнал того, що розпочалася системна робота зі згортання історико-культурних заходів із вивчення, осмислення української історії. Це з одного боку. З іншого - серйозний тест для української націонал-демократії на її зрілість і мужність, адже треба розуміти, що це лише початок. Не секрет, що вивчення подій 1932-1933 років викликало страшенну лють у путінсько-медведєвської Росії, де розпочалася активна героїзація образу Сталіна, що ані наукових аргументів, ані неспростовно доведених фактів штучного голоду в Україні там не сприймають і не чують, а навпаки: наукові, фундаментальні видання українських істориків із цього питання сприймають як антиросійську пропаганду. Росія використала весь свій економічний, дипломатичний і політичний вплив на міжнародній арені, аби не допустити широкого визнання Голодомору актом геноциду в багатьох західних державах. І треба сказати, не без успіху. Команда нового Президента надто легковажно, надто поспішно вирішила викинути все, що нагадує їй про таку незручну річ, як історична пам'ять. Цілком у дусі підрадянських часів. Надто запопадливо вона демонструє свою вірнопідданість державі, яка ніколи не визнавала і не визнає злочини своїх колишніх владних режимів проти людства і людяності. І чим більше ми мовчатимемо, тим більше потуратимемо, тим більша ймовірність трагічних повторень.

Іван Капсамун, газета «День» 

Фото Руслана Канюки, «День»