Тиждень тому на ICTV стартувало «чоловіче» шоу «Помилаандерсон». Канал задоволений високими цифрами, які дала програма за участю дуже красивих дівчат, котрі поливають себе водою зі шлангів, показуючи: мужчини не помилилися в підозрах, і те, що обтягують їхні мокрі майки, - справжнє. Програму веде Андрій Кузьменко, він же - Кузьма Скрябін. А показовим можна вважати той факт, що першими учасниками дебютної програми стали відомий шоумен Андрій Доманський і не менш відомий «секс-інструктор», теж шоумен Андрій Джеджула.

Тобто, двоє відомих телеведучих беруть участь у програмі третього відомого телеведучого. Четвертий відомий телеведучий, Юрій Горбунов, очевидно, - на черзі або, швидше за все, не погодився. Маючи імідж консервативного «західняка», він уже давно не бешкетує в ефірі, як колись у «Підйомі» на Новому каналі. Юрій Горбунов веде буржуазні танцювальні, а віднедавна - і кулінарне шоу на «1+1». На ньому кількість пальців на моїй руці закінчилася: загинав їх, рахуючи популярних українських телеведучих.

Коли бути зовсім чесним, музикант Кузьма Скрябін - не зовсім ведучий і не надто телевізійний. Його універсальність полягає в тому, що він не стоїть урочисто серед гламуру, як Горбунов, не демонструє природність жарту чи легкість моментального експромту, як одесит Доманський, навіть не має титулу світського лева, як фаховий дипломат Джеждула. Програми з Кузьмою в ефірі - це таке собі: «Здоров, чувак, це знову я!». Скрябін не вривається, подібно Доманському, не питає дозволу, щоб зайти на кшталт Горбунова - він просто заходить всюди, знаючи: навіть якщо не чекають - усе одно не проженуть. Тому Кузьма - це і «Шанс», і «Шиканемо!», і гумористична програма на К1, яка була без конкретної назви і так, без назви, закрилася, і «Помилаандерсон», і просто так Кузьма, незалежно від відкриття-закриття чергового проекту. Бо якщо на телебаченні є проекти «під Горбунова» та «під Доманського», то у випадку зі Скрябіним відбувається протилежне. Він - «Кузьма під проекти».

Обидва варіанти вже перестають влаштовувати глядачів. І не тому, що Юрій Горбунов та Андрій Доманський ведуть, здається, все, що тільки можна. Навіть не тому, що Андрія Кузьменка можна побачити всюди, на який канал не перемкни. Справа в іншому: телевізійні проекти в Україні живуть дуже короткий час. Тому ведучого, якого вже впізнають глядачі, тут же кидають на новий фронт робіт. Здається, і «Тільки правда», і «Хто проти блондинок?», і «Інтуїція» - видовище одного порядку. Але саме тому Андрій Доманський сприймається як «багатоверстатник»: вести їх може тільки один. Аналогія з радянським телебаченням так і проситься: «Ранкова пошта» і тоді, і тепер асоціюється з Юрієм Ніколаєвим, «Катрусин кінозал» - з Катериною Лозовенко, «Кінопанорама» - з Ельдаром Рязановим (починав програму взагалі-то Олексій Каплер - оспівана Висоцьким не менш легендарна особистість).

«Золота ера» нового українського телебачення, як на мене, була швидкоплинною і тривала близько чотирьох років, у середині 1990-х. Але саме з тих часів Юрія Макарова досі асоціюють з «Телеманією», Миколу Вересня - з «Табу». Хоча багато хто перекваліфікувався - і нічого. Мало телеглядачів згадує Анну Безулик як ведучу «Сніданку з «1+1», вона уже - «Я так думаю». Юрій Горбунов після «Підйому» на Новому зник надовго, але, здається, обличчям «Плюсів» залишиться назавжди. Проте - обличчям каналу, а не одного окремо взятого проекту, в якому він житиме, як Ніколаєв у «Пошті».

Загалом, телеглядач - людина вкрай консервативна. Він хоче роками дивитися одне й те саме, жити, старіти та помирати разом з улюбленими програмами та їхніми ведучими. І сподобатися йому, підсадити його на щось нове дуже складно. Прорив - «Танці з зірками» та «Україна має талант!». Хоча обидва форматні проекти поціновувачі старшого покоління, швидше за все, сприймають, як осучаснені пісенно-танцювальні телеконкурси, милуючись Оксаною Марченко та не згадуючи про її не надто вдале минуле в ефірах УТ-1, «Інтеру» і ТЕТ. На телевізійного антипода Марченко впевнено претендує Лілія Ребрик. (Як Горбунов за стилем - протилежність Доманського, хоча й займаються вони однією роботою).

Найвідоміші і найпопулярніші вітчизняні тележінки - Катерина Осадча та Марія Єфросиніна. Перша давно асоціюється зі «Світським життям», і тепер якщо на вечірці нема дівчини в капелюшку з мікрофоном у руці - вечірка не відбулася. Проте якість українського «світського життя» лишається сумнівною, а отже - Осадча чим далі, тим частіше асоціюється з несмаком, невіглаством та жлобством самих вечірок та їхніх учасників - теж, до речі, одних і тих самих. А для молодої красуні це, погодьтеся, сумнівна репутація. Вітчизняні «жіночі» шоу наповнювалися теж тусовщиками, які не могли зв'язати двох слів, і ведучим доводилося підігравати їм, стаючи на їхній рівень. У колишніх програмах Марії Єфросиніної (як і Оксани Марченко) це стало однією з визначальних причин, чому вони не стали українським аналогом проекту Опри Уїнфрі.

Керівники телеканалів прагнуть не ризикувати хоча б із ведучими. Бо, якщо у затратному проекті буде ще й ведучий-новачок, може бути повний провал. А може і не бути. Проте глядач цього не побачить...

Андрій Кокотюха, газета «Україна молода»

Фото - «Україна молода»