Сторонньому спостерігачеві цей підвищений інтерес до щоденника Дьяченко може видатися дивовижним. Донька Єльцина давно вже не на посадах, активної участі в політичному житті ані вона, ані її чоловік - колишній голова Адміністрації президента Росії Валентин Юмашев - не беруть. Ну захотілося людині поділитися спогадами...

Але будь-яка людина, обізнана у російських політичних звичаях, чудово розуміє, що такий журнал - справжня міна уповільненої дії, здатна розірватися у потрібний момент. Сім'я Єльцина все ще залишається живим політичним організмом. Так, її вплив приховується у світській хроніці, з політичних текстів його не витягнеш. Але якщо поглянути, скажімо, на список гостей нещодавнього ювілею Валентина Юмашева (для свята було орендовано один із московських театрів), стає зрозумілим, які люди сьогодні правлять бал у країні, яка помилково вважається володіннями Путіна і Медвєдєва.

До речі, Путін теж був гостем цього ювілею - і аж ніяк не випадково. Людина, яка була зятем першого президента і залишається тестем усе ще могутнього олігарха Олега Дерипаски, не просто відпочиває, хай і не займає офіційних посад. І дружина у нього - не просто домогосподарка. Простіше кажучи, йдеться про царську сім'ю, що мешкає неподалік від Кремля. І якщо «велика княгиня» зважується на щоденник у мережі - отже, вона ретельно обмірковує свої дії з царедворцями. І знає, що йдеться не про спогади.

Йдеться про серйозний політтехнологічний проект, розрахований на найближче майбутнє. Тетяна Дьяченко нічого у своєму житті не робила просто так. Утім, як і її батько, який точно розрахував не тільки часи своєї влади, а й часи свого примарного безвладдя.

Йдеться про попередження. Валентин Юмашев і Тетяна Дьяченко знають усе про всіх. А те, чого не знають, можуть дізнатися. Вони нагадують: з родиною слід рахуватися. Її не варто забувати, коли почнеться розмова про майбутню долю російської влади.

Та й зараз Тетяна Дьяченко не планує «просто» ділитися спогадами. От приклад буквально останніх днів. Колишній мер Москви Гавриїл Попов виступив на сторінках газети «Московский комсомолец» із статтею, в якій несподівано гостро критикував реформи покійного Єгора Гайдара. Тут також йдеться не про історію, а про самозахист. Чинний мер Москви Юрій Лужков - а Попов є не просто його попередником, а й соратником - відчуває певну небезпеку з боку Кремля. Адже посада мера Москви залишається одним із найбільш ласих шматочків російської влади і російських грошей. Виступ із критикою Гайдара та його реформ - це нагадування: а ми у Москві вчинили все правильно, у нас - інший генезис, інша династія. І не варто нас чіпати... І тут Тетяна Дьяченко виступає у своєму журналі із великим текстом про те, як Юрій Лужков збирався стати прем'єром, а потім - і президентом Росії, як він зупинив повернення на посаду керівника уряду Віктора Черномирдіна, в якому Борис Єльцин уже тоді вбачав власного спадкоємця. І як вона, Дьяченко, та її чоловік, а тоді - ще й глава президентської адміністрації Валентин Юмашев - зупинили просування до влади самого Лужкова. Запис створює образ московського мера як нікчемного властолюбного інтригана, який думав не про країну, а лише про власні інтереси. І саме тому Борис Єльцин не довіряв йому і не хотів ставити керівником уряду. Ось такий сюжет, який, поза сумнівом, сподобається тим у Кремлі та російському уряді, хто намагається позбутися Лужкова та його найближчого оточення.

Раніше головним доказом сімейної впливовості була власне особистість Бориса Єльцина, який залишався патріархом російської політики навіть тоді, коли обивателю здавалося, що його випадковий наступник править, ні з ким і ні з чим не рахуючись. Після смерті Єльцина - капітали. Зараз у кризовій Росії таким доказом стає інформація. Саме тому за творчістю Тетяни Дьяченко пильно стежитимуть не тільки блогери...

Віталій Портников, для «Главреда»

Фото -  «Главред»