На мій погляд, вибори 2009-2010 рр. ще раз засвідчили креативну перевагу вітчизняних спеціалістів. Ми живемо серед талановитих людей, панове, і саме тому «ще не вмерла Україна» і ніколи не помре, поки ми, українці, живі.

Виборча кампанія наближається до завершення і за кілька тижнів країна отримає нового Президента. Я вірю, що ним стане Юлія Тимошенко, бо не уявляю, щоб мої співвітчизники обрали главою держави Віктора Януковича.

На жаль, хто б не став наступним Президентом, він отримає розбалансовану владу, порушену в результаті недолугої, половинчатої парламентської реформи, що підвісила уряд в повітрі, обрізавши як повноваження Президента, так і можливості виконавчої влади. Така система працюватиме конструктивно лише в одному випадку, коли майбутній Президент припинить антиурядову війну. Тоді вона знову запрацює, а перше гасло нашої виборчої кампанії, «вони заважають, вона - працює», втратить актуальність і перетвориться на більш прийнятне - «вони допомагають, вона працює, а Україна відроджується».

Тепер, коли рекламна кампанія в основному завершилася, я хотів би подякувати блискучим українським дизайнерам та режисерам, які допомагали її зробити. Ще до початку виборів ми прийняли принципове рішення не залучати до розробки реклами іноземних спеціалістів. І, треба сказати, що жодного разу не пошкодували.

Всі розробки першої презентації, до якої ми залучили перші вісім агентств, були цікавими і змістовними. Те, що багатьма задумками ми так і не скористалися, відбулося через іншу логіку виборчої кампанії, яка жила своїм життям, не звертаючи уваги на попередні плани виборчих штабів кандидатів.

Тим не менше, я вдячний РА «Білки і Стрілки», «Тортіла», «Марка Твен», «Фабрика Брендів», «Медіа Кіт», «КРАБ», «AD-K», «Linea12/ETC», дизайнерській студії Ольги Петрової - за їхні перші пропозиції. З різних причин пізніше з нами найбільш активно співпрацювали лише 4 агенції: «Білки і Стрілки», «Тортіла», «Марка Твен», «Фабрика Брендів», але проекти інших також справили враження на рекламу протягом виборчої кампанії.

Найбільш цікавим є походження слогану: «Вони заважають, вона - працює», у якого, якщо вірити інтернет-ЗМІ, вже є десятки батьків. Тим часом досить скромні гонорари за пропозицію тексту, що наштовхнув нас на створення цього найпопулярнішого гасла виборчої кампанії, отримали дві агенції: «Студія Олени Петрової» та РА «Фабрика Брендів».

Пропозиція Олени Петрової виглядала так: «Базікають багато, працює - один»:

Пропозиція «Фабрики Брендів» також містила необхідне протиставлення, яке сконцентрувалося у формулі: «Зневірений чекає, відповідальний - працює»:

В результаті обговорення цих пропозицій у присутності Юлії Тимошенко, і виникла оригінальна формула «Вони заважають, вона - працює». Якщо я не помиляюсь першим її сформулював Олександр Турчинов, а за декілька десятків хвилин ми розробили всі інші варіанти: «Вони балакають, вона - працює», «Вони блокують, вона - працює»... тощо. Але я справді вдячний цим рекламним агенціям, адже без їхніх пропозицій мізковий штурм пішов би зовсім іншим шляхом.

Я так детально зупинився на цьому моменті, щоб поставити крапку на численних спекуляціях щодо якихось іноземних дизайнерів та політ технологів, які нібито придумали цей слоган. Може комусь це й не подобається, але українці набагато точніше відчувають настрої своїх земляків і ніякі американці або росіяни не можуть скласти їм конкуренцію в цьому питанні.

Тим часом, з початком вересня, рекламна кампанія мала набрати більшого розмаху. Виходячи з основного позитивного посилу «Вона працює», я запропонував нагадати основні досягнення уряду Тимошенко за останній рік, а Юлія Володимирівна особисто допомогла сформулювати основні позиції. Так у зовнішній рекламі з'явилася вереснева серія бордів, об'єднаних гаслом про працю. Мені найбільше припав до душі такий борд:

***

Одночасно ми почали розробляти перші відео ролики. Ще протягом серпня ми активно спілкувалися з кількома українськими режисерами. Найцікавіша пропозиція режисерського тритменту за моїм сценарієм виявилася у Олександра Кирієнка. Мені приємно, що з цим чудовим спеціалістом мені вдалося знову попрацювати разом уже в ролі автора сценарію. Адже вперше ми познайомились у 1996 році у телепрограмі ММЦ «Параграф», куди я прийшов працювати ведучим та головним редактором, а Олександр Кирієнко був одним з режисерів. Пізніше Сашко, на мою думку блискуче (особливо з огляду на невеликий бюджет), екранізував повість Олександра Турчинова «Ілюзія страху», створивши перший український психологічний трилер.

Як і інші його роботи, знятий ним ролик відрізнялася психологічністю персонажів і навіть деяким драматизмом. Під час зйомок нам допомагала навіть погода - грозове небо над головою «звільненого з роботи менеджера», було справжнє. Ще мить і ось-ось мала розпочатись справжня гроза. Пам'ятаю, як перший перегляд ролику приголомшив креативний штаб - дехто з жінок відверто заплакав, сонце і поцілунки наприкінці ролику сприймались, як своєрідний катарсис.

 http://www.youtube.com/user/tymoshenkoua?hl=ru#p/u/81/bVdO9tpOP_M

***

«Тигрюля» - цей милий серцю багатьох українців персонаж народився у невеликого, але дуже креативного РА «Тортіла». Після першої ж презентації ми навіть вирішили випустити м'який сувенір до Нового року з однойменною назвою. Але до м'яких іграшок руки не дійшли, добре хоч встигли зробити фотозйомку.

Як це часом буває під час виборів, фотосесію з білим тигром, проводили майже «з коліс». Не зважаючи на те, що цю милу, тоді ще 17-кг кицю, призвели за 800 км аж із ялтинського зоопарку у прес-центр нашого штабу на Турівську, я до останнього побоювався, що Прем'єр просто не матиме часу на спільну зйомку. Треба сказати, що остання фотосесія, на якій Юлія Тимошенко погодилась позувати фотографу, відбулась ще у далекому 2006 році. Всі фото, які ми використовували пізніше, мали нестудійний характер і були зроблені Олександром Прокопенком, її фотографом, який завжди супроводжував лідера БЮТ.

Чекаючи прем'єра, Тигрюля спочатку вела себе вкрай неспокійно. Вона вивчала приміщення, намагалася дістати кігтистою лапою добряка-фотографа з РА «Білки і Стрілки», рикала і щось по-своєму, по-тигрячи розповідала.

Однак приїзд Юлії Тимошенко справив на кицю несподівано заспокійливе враження. І, розтягнувшись на столі під теплим промінням софітів, потягуючись під руками Юлі, Тигрюля солодко задрімала. Це аж ніяк не входило в наші плани, адже для фото вона мала б принаймні розплющити очі!

Це намагалися зробити всі, але лише Михайлу Ливінському вдалося зацікавити ліниву кицю і вона з інтересом почала стежити за його спробами відтворити її рикання та опанувати тигрячу мову. Зрештою зйомка вийшла на славу, в чому переконалися більшість, хто бачив наші постери та календарі.

Переважну більшість тигрячої продукції зробили РА «Білки і Стрілки» за винятком плакату «Порву за Україну». Ще на виборах 2006 року ми розпочали розробляти спеціальну рекламу для молодіжної аудиторії. Саме тоді, Юлія Тимошенко першою з українських політиків, погодилася сісти на мотоцикл та навіть взяти в руки самурайський меч.

На цих виборах ми також зайнялися розробкою так званої лінійки молодіжних плакатів. Найвдаліші пропозиції надали неймовірно творчі дизайнери з РА «Марка Твен». Мені по-людськи шкода, що ми затвердили лише 50% тих макетів. Але центрального молодіжного плакату все не було.

Ідея народилася спонтанно, коли я вчергове розглядав улюблені фотографії оскаленої Тигрюлі. Я зателефонував до директора РА «Марка Твен» Дмитра Шарніна і пояснив, що хочу замовити зображення роздратованої Тигрюлі, яка захищає трохи іронічну Юлю з написом «Порву за Україну». Вже ввечері того ж дня Дмитро Шарнін урочисто презентував майже готовий плакат. Так народився, на мою думку, один з найвдаліших постерів виборчої кампанії. Я шкодую лише, що ми не наважились зробити відповідний бігборд.

Тим часом, нагадавши у вересні на бігбордах найбільш позитивні досягнення нашого уряду, ми вирішили більше не використовувати великі площини у якості носія інформації. Натомість зовнішня реклама мала носити підтримуючий, іміджевий характер. Тому, починаючи з жовтня, ми запустили логічну вереницю бігбордів: «Вона працює, вона - це Україна», «Вона переможе, вона - це Україна», «Україна переможе, Україна - це ти!». Цікаво, що співавтором останнього борду можна цілком вважати відоме РА «Linea12/ETC», яке запропонувало цілу серію постерів з гаслом «Україна - це ТИ». Але, на жаль, логіка зовнішньої реклами розвивалась іншим шляхом і ми не змогли скористатися з їхньої цілком професійної пропозиції.

Звичайно, згадати всі розробки і всіх розробників просто неможливо. Багато ефективних і життєдайних ідей запропонували окремі дизайнери і навіть наші партійні організації. Одна з таких розробок - борд зі слоганом «Присягаю Україні», який ще у липні 2009 року приніс нам директор власної дизайнерської студії Сергій Лисенко. Ми планували використати, але Анатолій Гриценко, реєструючись кандидатом у Президенти, назвав свою програму «Присягаю народу України». Цей випадок ще раз підтвердив те, що добре знають професійні рекламісти - буває хороші ідеї, так би мовити, «висять у повітрі» і одночасно приходять до різних людей.

Обіцяю, що колись після виборів, я знайду час розповісти про інші використані і невикористані рекламні розробки. Вцілому, на мій погляд, вибори 2009-2010 рр. ще раз засвідчили креативну перевагу вітчизняних спеціалістів. Ми живемо серед талановитих людей, панове, і саме тому «ще не вмерла Україна» і ніколи не помре, поки ми, українці, живі.

УП, Блог Віктора Уколова