Данці, данки та «слава на віки Богу!»
Формули вітання
Є офіційні формули: «доброго ранку!», «добрий день», «добрий вечір!». Менш офіційні - «добридень!» і «добривечір!».
Наша мова належить до тих, які у формулах вітання мають слова і ранок, і день, і вечір. Так само у білорусів, чехів, німців, росіян.
В інших мовах у вітаннях обходяться без ранку. Поляки одразу кажуть «добрий день» і «добрий вечір». Так само і греки.
У відповідь українці кажуть «доброго здоров'я!» або відповідають так само - «доброго ранку!», «добрий день!», «добрий вечір!».
Існує вітання і таке: «слава Ісу!». Відповідь: «слава на віки Богу!». Є неформальні вітання «привіт!», «вітаю!».
Прощаючись, кажуть «на все добре!», «ходіть здорові!», «бувайте здорові!», «до побачення!», «хай щастить!».
Побажання доброго сну, приємного нічного відпочинку висловлюємо в такий спосіб: «добраніч!», «на добраніч!»
Країни і мешканці
Наші слухачі запитують, як правильно «на Україні» чи «в Україні»? Чому всі країни кажуть «в» - «в Англії», «в Росії», але «на Україні».
Це питання колись дуже добре дослідив видатний український мовознавець і теолог Іван Огієнко. Він простежив у творчості Тараса Шевченка, який у кілька разів більше каже «в Україні», але в нього є і «на Україні».
Основна наша формула - «в Україні». Але оскільки Україна була частиною то Росії, то Польщі, і поляки, і росіяни казали «на Україні», бо «в Україні» - це в державі, в країні, а «на» - це на якомусь острові чи на якійсь географічній частині цілої країни.
Після здобуття незалежності Україною як офіційна формула утвердилось «в Україні». Є мови, в яких не розрізняють сполучники «в» і «на». Тому їм все одно. А «на Україні» залишилося в піснях. Але у більшості наших класиків, у Шевченка і у Володимира Cамійленка «в Україні».
Деякі українські журналісти часто кажуть замість «Білорусь» «Бєларусь». Я вважаю, що це неправильно.
Наших північних сусідів ми здавна називаємо білорусами, їхню мову білоруською, їхню країну Білорусь. Вони себе називають по-своєму, а інші країни адаптували цю назву до своєї мови.
Країни, треба називати так, як вони усталилися у вжитку. Адже самоназва і назва іншими народами не завжди збігаються. Вірмени називають свою країну «Гаястан», а грузини називають Грузію «Сакартвело».
Ще хотілося б нагадати, що в Данії мешкають не «датчани» й «датчанки», а «данці» й «данки». І розмовляють вони не «датською» мовою, а «данською».
