Не хотілося б торкатися загальноукраїнського аспекту цієї проблематики, але симптоматично, що й у регіонах нова влада, ще не вбравшись достатньо в пір’я і не довівши населенню свої реальні переваги над попередньою, намагається вплинути на тих, хто, на її думку, мав би славити нових чиновників, а не пояснювати їм, що всяка влада не від Бога, а від виборця і від платника податків. Прикладом того, як нові чиновники намагаються потихеньку впливати на ЗМІ, є й Буковина.

Але для початку трохи історії. У травні 2003 року майже 200 чернівецьких журналістів та членів їх родин пікетували Чернівецьку облдержадміністрацію з вимогами припинити переслідування представників ЗМІ, зокрема судовий тиск на газету «Час», та відставки голови облдержадміністрації Теофіла Бауера і усього чиновницького інформаційного блоку. Причина безпрецендентної в історії української регіональної преси акції – невміння і небажання Теофіла Бауера сприймати ЗМІ як рівноцінного опонента і партнера влади та бажання за кожним кущем бачити замовного і продажного журналіста. У липні 2003 року Теофіл Бауер пішов у відставку. Нова влада в особі есдеківського губернатора Михайла Романіва активних спроб контролювати ЗМІ області не робила і опозиційних журналістів не переслідувала. Вона вийшла із засновників обласної газети «Свобода слова», але, щоправда, традиційно «забула» виконати перед виданням якійсь фінансові зобов’язання попередньої команди.

Під час президентських виборів і помаранчевої революції більшість буковинських ЗМІ підтримували Віктора Ющенка і «Нашу Україну», хоча окремі з них (зокрема й ті, що дуже любили Ющенка, підробляли на чорному антиєвропейському та антиамериканському піарі із «загашників» медведчуківської адміністрації). Вибори і революція минули, до влади на Буковині прийшли «криштально чесні люди» (як самі себе вони люблять величати) і виявилося, що традиції бауерівського спілкування з пресою не може видавити з чиновників жодна революція. Більше того, ті, хто активно боровся з екс-буковинським губернатором – ворогом свободи слова, прийшовши до влади, виявилися дуже схожими на нього. А буковинські журналісти, які раніше намагалися колективно боротися зі спробами тиску на себе, тепер далі чуток і кулуарів зі своїми протестами не виходять: одні між собою давно пересварені, інші бояться нової влади, треті бояться самі себе, а четверті чомусь вірять, що нова влада – народна, а тому критикувати її не можна, бо це викличе народне невдоволення.

Ворог свободи слова – телефон чиновника

Телефонні дзвінки з претензіями до окремих редакторів і журналістів області почалися від нової влади ще за декілька тижнів до того, як власне вона й стала владою. Як свідчить заява журналіста облдержтелерадіокомпанії М. Шевчука, а потім і заява групи журналістів області, заступник керівника обласного виборчого штабу В. Ющенка Борис Баглей (тепер заступник голови облдержадміністрації) по телефону намагався вказувати журналісту, в кого той має брати коментарі щодо кадрової політики нової влади, а в кого не брати, і натякав, що якщо М. Шевчук має бажання працювати в обласному державному телебаченні, то має думати, хто і що говорить в його програмах. Заява М. Шевчука та спроба Чернівецької міської організації незалежної медіа-профспілки вплинути на ситуцію були першими і останніми спробами попередити нових чиновників про можливі негативні наслідки їх конфліктів зі ЗМІ. А вседозволеність породжує безкарність. І далі все той же Б.Баглей, ставши заступником голови облдержадміністрації, по телефону вимагає в однієї з контролюючих структур області вплинути на газету (яка, до речі, тій структурі не належить, хоча й публікує її інформаційний додаток), бо її журналіст осмілився негативно висловитися про нову кадрову політику облдержаміністрації та не дуже привабливу роль у цьому процесі Б. Баглея. Газета цьому факту ходу не дала, а зараз почала активно прославляти мудру політику президента і уряду (на черзі, мабуть, прославлення й місцевих можновладців).

Судячи з усього, приклад з «героїв» помаранчевої революції почали брати й інші чиновники облдержадміністрації. А оскільки вроджений чиновницький страх не завжди дає змогу зателефонувати і нагаркати на будь-якого журналіста, бо дехто може й «послати» або написати заяву до прокуратури, то спочатку беруться за тих, кого вважають своїми. Ось цитата з інтерв’ю головного редактора чернівецького представництва 5-го каналу Олени Гловацької газеті Свобода слова» після свого звільнення (причини їй, до речі, так ніхто й не пояснив, хоча сама журналістка вважає, що сталося це через те, що в ефір пішов запис розмови з послом України в Румунії Теофілом Бауером, який опонував ставленику облдержадміністрації у боротьбі за крісло голови обласної ради): «Мені телефонували відомі і невідомі мені посадові особи, які іноді коректно, а часом і на підвищених тонах виказували своє незадоволення точкою зору «Часу новин» на ті чи інші події. Пам’ятаю дзвінок одного посадовця, який курує електроенергетику краю. Його різке невдоволення нашою позицією мали нагоду вислухати близько десятка осіб, з якими вечорами я займаюся спортом. Можете собі уявити, яке враження про місцеву владу склалося у цих людей...». До речі, за звільненням О. Гловацької знову ж таки засвітилися куратори інформаційної сфери області: заступник голови облдержадміністрації Б. Баглей і радник з питань інформаційної політики П. Кобевко. Про першого сама О. Гловацька в своєму інтерв’ю вказала, що «напередодні мого звільнення заступник губернатора Борис Баглей, з яким я так і не мала нагоди познайомитися особисто, шукав зустрічі з гендиректором НБМ (телерадіокомпанія, куди входить і представництво 5-го каналу) у Чернівцях. Тоді ж останній радився зі мною стосовно можливого змісту майбутньої розмови з високим посадовцем крайової влади». А другий, як це не раз вже було, вказав у газеті «Час», де в області «не так добре і спокійно, як на перший погляд здається»: «Напередоні виборів (голови обласної ради) телеканали області підготували «іміджеві» передачі з Теофілом Бауером... 5-й канал також, як і СДПУ(О), зіграв на тій дудці». Зрозуміло, що прямих вказівок на причетність чиновників ОДА до звільнення головного редактора представництва 5-го каналу немає. Але, де в Україні ви бачили чи побачите, що чиновники зізнаються у тому, що впливали на редакційну та кадрову політику ЗМІ. Та найгірше у цій ситуації те, що звільнення О. Гловацької і подальші акції журналістів на телеканалі на її захист більше нікого ні з журналістської братії, ні з політикуму не схвилювали. Жодне видання, окрім вже згадуваної «Свободи слова», про цей інцедент не згадало, жодних заяв чи запитів незалежна медіа-профспілка не робила. Журналісти ковтнули. А значить новим чиновникам є нагода спробувати сісти місцевим ЗМІ на голову, щоби ті казали, що то йде дощ.

«Свої» газетки – добрі, а «чужі» – погані

Та попри «телефонну» діяльність щодо окремих журналістів, слави новим чиновникам хочеться не менше, ніж їх попередникам (о, людські слабкості). Але тут виникла проблема, як завжди породжена для «героїв» регіонального Майдану, попередня антинародна облдержадміністрація залишила народну без власних друкованих ЗМІ, оскільки вийшла з числа їх засновників, а на обласному телебаченні, яке має не надто велику аудиторію і не дуже якісні програми, особливо не розженешся. Тому нова влада, використавши досвід попередньої, вирішила запропонувати усім ЗМІ області формат співпраці у вигляді угод на інформаційні послуги (тобто, ви друкуєте прес-релізи ОДА, а за це вам з бюджету платять гроші за газетними рекламними розцінками). На офіційному сайті ОДА навіть розмістили оголошення для головних редакторів із закликом подавати на конкурс пропозиції. Завершується термін подання заявок 1 серпня. Особливої черги з редакторів поблизу дверей відділу з питань преси та інформації облдержадміністрації не видно. Чому так сталося, що редактори не особливо поспішають укладати інформаційні угоди з новою владою? Та тому, що кожен, хто ризикує мати з нею справи, може опинитися у незручній для себе ролі «владного слуги». А зробити його таким може радник з інформаційної політики голови облдержадміністрації і шеф-редактор газети «Час» Петро Кобевко на сторінках своєї газети. Адже саме за місяць до завершення конкурсу на укладання інформаційних угод з облдержадміністрацією, П. Кобевко на сторінках «Часу» оприлюднив усі дані про те, скільки попередня обласна влада платила за інформаційними угодами місцевим ЗМІ з відповідними не дуже коректними коментарями на адресу своїх колег по журналістському цеху та оцінками тиражів газет, їх можливостей і політичної орієнтації. І хоча в облдержадміністрації стверджують, що не все те, що публікує П. Кобевко є офіційною позицією ОДА, але усі добре знають, що П. Кобевко є радником з інформаційних питань голови ОДА і зарплату отримує саме на державній службі, а якщо він плутає офіційне з неофіційним і не пише на кожному своєму матеріалі, що то його особиста думка, то це проблеми не ЗМІ області, а самого радника та керівників тієї облдержадміністрації, якій він радить як вести себе зі ЗМІ. Тому й немає черги на підписання інформаційних угод (хоча, не виключаю, що такі все таки будуть і зроблять вони це нишком, щоби не викликати зайвого резонансу у журналістському середовищі). Але більшість мабуть погодяться з позицією редактора газети «Доба» Володимира Стефанця, висловленою на сторінках видання, мовляв, після інформаційної співпраці з есдеківським губернатором М. Романівим не доросли ми ще до величі і політичної цноти нової влади, а тому й краще будемо самі по собі.

Інша причина, чому регіональні ЗМІ з пересторогою ставляться до інформаційної політики нової обласної влади, це те, що інформаційні чиновники ОДА почали публічно ділити ЗМІ області на «своїх» і «чужих». Зрозуміло, що губернатору і його заступникам вистачає такту не оприлюднювати вслух таких думок. Тому цим займається знову ж таки радник з інформаційних питань П. Кобевко. Спочатку він в приватній розмові редактору газети «Буковинське віче» поетесі Вірі Китайгородській заявив, що нова влада не буде працювати з її газетою, бо вона має малий тираж і не впливова. Потім на сторінках «Часу» поділив ЗМІ регіону на «серйозні» і «не серйозні» лише за йому відомим критерієм, та на «янучарів» (ніби то прихильників політичного невдахи Януковича) і «своїх».

Після того, як В. Китайгородська з приводу заяв П. Кобевка звернулася до голови ОДА М. Ткача з відкритим листом та вимогою пояснити, чи є це офіційною позицією ОДА (відповіді, до речі, на нього вона так і не отримала), сам П. Кобевко підтвердив Західній інформаційній корпорації, що справді ОДА співпрацюватиме лише з тими ЗМІ, з якими вважає за потрібне, а з «Буковинським віче» не співпрацюватиме тому, що воно підтримувало В. Януковича (якщо проаналізувати публікації цієї газети періоду революції, то виявиться, що звинувачення радника голови ОДА більшою мірою надумані). Зрозуміло, що після цього навряд чи «Буковинське віче» жадатиме укладати інформаційні угоди з новою облдержадміністрацією. Як, до речі, й інші, які зараховані до «серйозних» і «не серйозних», «своїх» і «чужих».

Ось такі дивні перипетії відбуваються зі свободою слова та інформаційною політикою у Чернівецькій області. Але в ситуації, коли одні нахабніють, бо вважають, що вони влада від народу і той народ їм дав карт-бланш на вседозволеність, порушення законів і елементарне хамство та нетактовність, а інші воліють це не помічати, принаймі публічно, хотілося б пригадати слова спікера В. Литвина, мовлені ним декілька місяців тому у Запоріжжі: «Боротися із засобами масової інформації, це все одно, що ходити краєм прірви. Будь-якого ранку ти ризикуєш прокинутися на дні».

Дуже доречно, як для старих, так і для нових чиновників. Але вони, щоправда, люди розумні і люблять вчитися не на чужих помилках, а на своїх власних.

P.S.

Західна інформаційна корпорація вважає проблеми свободи слова та взаємовідносини нової влади зі ЗМІ вкрай важливими, оскільки саме вони визначають, на наш погляд, рівень демократичності українського суспільства. У продовження теми взаємовідносин буковинських ЗМІ з місцевою владою, ми запрошуємо останніх викласти на інтернет-сторінці ЗІКу свій погляд на вищеописані події, бо підозрюємо, що матеріал нашого дописувача може викликати гострі дискусії щодо піднятих проблем.

Читайте також:

Чернівецька облрада втретє не створила комісію з розслідування побиття журналістів

Група швидкого реагування медіа-профспілки працює в Чернівцях

28 травня у Чернівцях побито журналіста

Апеляційний суд зобов’язав чернівецьку газету “Час” виплатити 25 тис. грн. на користь чиновника

Журналісти Буковини пропонують владі перейменувати у Чернівцях вулицю генерала Ватутіна на Георгія Гонгадзе

Журналісти виробляють спільні методи протидії тиску на ЗМІ

Журналісти-учасники Форуму свідчать про масовий характер перешкоджання своїй законній діяльності

Чернівецька газета “Час” програла позов на 50.000 екс-голові обласного УБОЗу

Украинский чиновник угрожает убить журналистку