Це тільки під київським Головпоштамтом шанувальникам оригінальних сувенірів продають скляні банки з написом "Повітря майдану". Але з українським Інтернетом краще так не жартувати.

Червоненко видав наказ "Про затвердження порядку проведення державної реєстрації електронних інформаційних ресурсів", який всупереч своїй безглуздості 18 травня пройшов реєстрацію Міністерства юстиції. Складається враження, що Мінтранс хоче заробити грошей і взяти під контроль всі інтернет-сайти.

Очевидно, що під електронні інформресурси, які мають реєструватися, підпадають також і інтернет-видання. Які досі в Україні на відсутність уваги з боку держави не скаржилися, були найбільш незалежним критиком влади і якщо й просили про якесь свідоцтво, то про статус засобу масової інформації, щоб тоді ніхто не мав права не пустити на прес-конференцію. Замість цього ми отримали наказ записуватися у велику книгу під назвою Національний реєстр.

Хоча, може, це нас і не стосується. Бо що таке "електронний інформаційний ресурс", який має зареєструватися, в наказі Червоненка... не сказано. Як не сказано і в законі "Про інформацію".

Щоправда, є розпорядження Януковича від 2004 року, яким він затвердив положення про Національний реєстр електронних інформаційних ресурсів. І на підтримку цього документу Червоненко видав свій наказ.

Щоправда, Янукович, коли затверджував положення, теж не пояснив, що таке "електронний інформаційний ресурс". Але наказав заносити до цього реєстру веб-сайти. При цьому не уточнив, що він має на увазі під "веб-сайтами".

Далі стає ще веселіше. У своєму розпорядженні Янукович кількома абзацами нижче дописав, що "включення до Національного реєстру е-ресурсів приватної форми власності здійснюється на добровільних засадах".

Тепер же з наказу Червоненка випливає, що реєструватися мають всі. Бо, як ідеться у документі Мінтрансу, "дія цього Порядку (проведення державної реєстрації електронних інформаційних ресурсів) поширюється на всіх власників електронних інформаційних ресурсів незалежно від форми власності".

І кому нам тепер вірити – "недемократу" Януковичу, який ліберально дозволив нам нереєструватися, чи "демократу" Червоненку, який жорстко наказав реєструватися. При цьому очевидно, що Червоненко перевищив повноваження, розширивши межі розпорядження глави уряду у частині обов'язкової реєстрації.

Але і це ще не все. Найвищу силу має закон, а не розпорядження Януковича чи тим більше наказ Червоненка. І існує в нас закон "Про Національну програму інформатизації", де наведено визначення "інформаційний ресурс". Щоправда, без слова "електронний". Так от, інформаційний ресурс – це "сукупність документів в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, банках даних тощо)".

Якщо додати до цього визначення слово "електронний", то вийде, що взагалі-то наказ Червоненка повинен стосуватися бібліотекарів і архіваріусів, які зберігають документи в Інтернеті, але аж ніяк не журналістів з інтернет-видань. Але чомусь таке відчуття, що стосується документ не їх, а нас.

Може, ми помиляємося. Але варто бути готовим до найгіршого.

Перше, що кидається у очі при прочитанні документу – дірки, які можуть стати не тільки гарним місцем для корупції під дахом міністерства, але і способом політичної цензури в Інтернеті.

Наприклад, у наказі сказано, за яких умов Червоненко не буде реєструвати ці невизначені "електронні інформаційні ресурси".

Отже, такий ресурс не повинен містити "закликів до захоплення державної влади, насильницької зміни конституційного ладу, порушення територіальної цілісності й недоторканності України".

Таке формулювання – просто "привіт" від Кучми. Під це можна підвести будь-що. Починаючи від заклику Тимошенко блокувати адміністрацію президента. І якби на момент помаранчевої революції існував такий наказ, то всі інтернет-видання, які б вели репортаж з мітингу на Майдані, мали б бути позбавлені реєстрації.

Далі. Щоб бути зареєстрованим, то "електронний інформаційний ресурс" не повинен повідомляти "інформації, що дискримінує особу за ознаками (...) політичних (...) переконань".

Якщо ми пишемо "Кучма – авторитарний керівник з замашками диктатора", то нас треба було позбавляти реєстрації чи просто видати попередження? І якщо ми напишемо "Червоненко хоче наслідувати найгірші традиції Кучми" – то ми дискримінували Червоненка?

Третє. Не можна реєструвати ресурси, де є "інформації, що може зашкодити честі, гідності або діловій репутації окремих осіб". Тобто якщо у вас на форумі хтось когось назвав "негідником" або розповів анекдот про одного дуже розумного міністра, готуйся, що тебе попросять геть з реєстру?

Четверте. Щоб пройти реєстрацію, не треба поширювати "інформації, яка містить ненормативну лексику". Тоді за публікацію плівок Мельниченка треба відключати весь інтернет.

Можливо, Мінтрансом при написанні цього тексту рухали найкращі переконання. Наприклад, заповнити дохідну частину бюджету. Бо є в наказі Червоненка фраза, що отримати реєстрацію можна лише "після оплати за оформлення й видачу свідоцтва про реєстрацію електронного інформаційного ресурсу". Розмір її, що за диво, не встановлений!

Чи отримаєш ти реєстрацію, буде залежати від людини з назвою посади "адміністратор". Саме від нього буде залежати, чи відповідає ваш сайт вимогам нікого не ображати, не матюкатися, не завдавати шкоди честі й гідності (це взагалі функція суду, а не посадовців Мінтрансу!) і не закликати іти президента у відставку.

Якщо ж він побачить таке, то може відмовити вам у реєстрації. І оскаржити ви це можете через суд. Але це займає може, місяць, може два, а може і рік. То не простіше вам заплатити адміністратору – людині на держслужбі, тобто з невисокою зарплатою – доларів десь так 500? Щоб він не вишукував у ваших статтях підозрілі слова, а відразу оформляв свідоцтво?

Враховуючи, що сайтів в Україні десятки тисяч, охочих попрацювати таким адміністратором буде дуже багато. Тим більше що на митниці начебто порядок наводять, і її "цінні" кадри мусять бути десь працевлаштовані.

А привід відмовити реєстратору знайти дуже просто. Він закладений за визначенням. Бо реєстратор має перевірити правильність заповнення власником сайту заяви на реєстрацію. Там є пункт, який можна вважати вершиною безглуздя – "обсяг інформації у байтах".

Тобто ти мусиш підрахувати, скільки в тебе є інформації на сайті, а потім подати цю цифру до Мінтрансу. І, щоб ця цифра про обсяг інформації була правдива, то повинен на цьому... припинити свою діяльність до моменту отримання реєстрації. Бо інакше, якщо ти будеш далі вивішувати на сайті інформацію, ти збільшиш її "розмір у байтах" і порушиш записане в заяві. Тобто подаси неправдиві дані.

Окремо можна виділити і пункт, згідно з яким у вас можуть забрати уже видане свідоцтво: "У разі виявлення обставин, що не були відомі Держзв'язку під час державної реєстрації е-ресурсу". Про що ідеться - незрозуміло, кожен може трактувати на свою користь - зате простір для хабарництва грандіозний.

Цього лише одного пункту достатньо, щоб стало очевидним примітивне розуміння інтернету авторами наказу. Про Мін'юст, який пропустив цей документ крізь себе без зауважень, промовчимо – щоб не бути у чомусь звинуваченим секретарем Ради національної безпеки.

Після всього вже немає сил обурюватися тим фактом, що Червоненко видав розпорядження, не порадившись з інтернет-спільнотою, яка має жити за його правилами.

Щоправда, впадати у відчай не треба. Бо, по-перше, в наказі жодним словом не сказано, що вам буде, якщо продовжите працювати без занесення у реєстр.

А, по-друге, автори не розуміють головного – що інтернет не закупорюється в банку, як і "повітря Майдану". Якщо навіть Червоненко введе санкції за нереєстрацію, протягом півгодини можна відкрити сайт за кордоном. Який не треба ніде реєструвати.

Загалом підписаний Червоненком документ справляє гнітюче враження. Або він його не читав, або хоче стати ворогом Інтернету. Червоненко, скріпивши своїм автографом цей наказ, майстерно зіграв сам проти себе – дав чудовий аргумент у руки Тимошенко, яка домагається від президента Ющенка відокремлення від Мінтрансу сфери зв'язку.

Слід попередити, що у цій війні проти інтернетників ніхто з політиків ще не вигравав. Останній раз виносили з поля бою Януковича, який захотів заблокувати сайт з анекдотами про себе.

P.S. "Українська правда" звернулася до прес-служби Мінтрансу з проханням отримати коментар Червоненка, однак довідалася, що він у відрядженні. Там порадили звернутися до керівника департаменту зв'язку та інформатизації Ігоря Кравця, але він теж відсутній на роботі до середи. Його заступник Петро Яцук, до якого нас спрямували, погодився дати коментар у вівторок після обіду.

"Українська правда" підтверджує готовність оприлюднити позицію Червоненка з цього приводу, а також провести з ним інтернет-конфернцію, попередня згода на що раніше була отримана від міністра в неофіційній розмові.

МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ ТА ЗВ'ЯЗКУ УКРАЇНИ

Н А К А З

27.04.2005 №153

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2005 р. за N 528/10808

Про затвердження Порядку проведення державної реєстрації електронних інформаційних ресурсів

З метою забезпечення реалізації Концепції формування системи національних електронних інформаційних ресурсів, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.05.2003 N 259-р (259-2003-р), та відповідно до Положення про Національний реєстр електронних інформаційних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 N 326 (326-2004-п),

Н А К А З У Ю:

1. Затвердити Порядок проведення державної реєстрації електронних інформаційних ресурсів (далі - Порядок), що додається.

2. Державному департаменту з питань зв'язку та інформатизації (Кравець І.В.) забезпечити:

- подання цього наказу в установленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

- оприлюднення Порядку;

- проведення державної реєстрації електронних інформаційних ресурсів згідно з Порядком.

3. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Нетудихату Л.І.

Міністр Є.Червоненко

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства

транспорту та зв'язку

України

27.04.2005 №153

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

18 травня 2005 р.

за №528/10808

ПОРЯДОК

проведення державної реєстрації

електронних інформаційних ресурсів

1. Загальні положення

1.1. Порядок установлює процедуру та умови проведення державної реєстрації електронних інформаційних ресурсів.

1.2. Дія цього Порядку поширюється на всіх власників електронних інформаційних ресурсів незалежно від форми власності.

1.3. Державна реєстрація електронних інформаційних ресурсів здійснюється Державним департаментом з питань зв'язку та інформатизації, який діє у складі Мінтрансзв'язку України та підпорядковується йому (далі - Держзв'язку).

1.4. Використані в цьому Порядку терміни застосовуються у значенні, наведеному в Концепції формування системи національних електронних інформаційних ресурсів, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.05.2003 N 259-р (259-2003-р) та Положенні про Національний реєстр електронних інформаційних ресурсів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 N 326 (326-2004-п).

2. Комісія з приймання рішень про державну реєстрацію електронних інформаційних ресурсів

2.1. Для приймання рішень про державну реєстрацію електронних інформаційних ресурсів створюється постійно діюча комісія Держзв'язку (далі - Комісія) з числа представників департаменту.

2.2. Склад Комісії, її голова, заступник голови та секретар затверджуються наказом Держзв'язку.

2.3. Положення про Комісію затверджується наказом Мінтрансзв'язку України.

2.4. З метою організаційно-методичного забезпечення роботи Комісії наказом Мінтрансзв'язку України визначається структурний підрозділ, відповідальний за таке забезпечення (далі - відповідальний підрозділ).

3. Державна реєстрація електронних інформаційних ресурсів

3.1. Для державної реєстрації електронного інформаційного ресурсу (далі - е-ресурс) та включення його до Національного реєстру електронних інформаційних ресурсів (далі – Національний реєстр) власник е-ресурсу або уповноважена ним особа подає адміністратору Національного реєстру (далі - адміністратор) заяву про реєстрацію електронного інформаційного ресурсу (далі - заява), форма якого затверджена наказом Мінтрансзв'язку України від 02.12.2004 N 1058 (z1585-04) "Про затвердження форми заяви для включення електронного інформаційного ресурсу до Національного реєстру електронних інформаційних ресурсів", зареєстрованим у Мін'юсті України 15.12.2004 за N 1585/10184.

3.2. Адміністратор приймає заяву і заповнює спеціально відведену для нього частину заяви.

3.3. Адміністратор перевіряє правильність заповнення власником е-ресурсу заяви, а також відповідність е-ресурсу вимогам законодавства.

До Національного реєстру не включаються е-ресурси, які місять:

відомості, що становлять державну таємницю;

інформацію з обмеженим доступом;

інформацію, розповсюдження якої заборонене законодавством;

Е-ресурс не повинен містити:

закликів до захоплення державної влади, насильницької зміни конституційного ладу, порушення територіальної цілісності і недоторканності України;

інформації, що містить пропаганду тероризму, війни, геноциду або культу насильства і жорстокості;

інформації, що дискримінує особу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного чи соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

інформації, що може зашкодити честі, гідності або діловій репутації окремих осіб;

інформації, яка містить ненормативну лексику;

інформації порнографічного характеру.

3.4. Якщо заява заповнена неналежним чином або е-ресурс не відповідає вимогам, зазначеним у пункті 3.3 цього Порядку, адміністратор протягом 10 робочих днів письмово повідомляє про це власника е-ресурсу.

3.5. Після відповідної перевірки адміністратор на підставі заповненої належним чином заяви, за умови дотримання власником е-ресурсу вимог законодавства щодо е-ресурсу оформляє та подає до Держзв'язку пропозиції щодо державної реєстрації е-ресурсу, а також копію заяви.

3.6. Відповідальний підрозділ Держзв'язку протягом десяти робочих днів після надходження від адміністратора пропозицій щодо державної реєстрації е-ресурсу опрацьовує надану інформацію та готує висновок про державну реєстрацію е-ресурсу або відмову в державній реєстрації е-ресурсу.

3.7. На підставі висновку відповідального підрозділу проводиться засідання Комісії відповідно до положення про Комісію, на якому протягом трьох днів приймається рішення про державну реєстрацію е-ресурсу або про відмову в його державній реєстрації. Рішення Комісії затверджується наказом Держзв'язку.

3.8. Держзв'язку письмово інформує власника е-ресурсу про прийняте Комісією рішення стосовно е-ресурсу не пізніше п'яти робочих днів після його прийняття.

3.9. У разі прийняття Комісією рішення про державну реєстрацію е-ресурсу, а також за умови внесення власником е-ресурсу оплати за оформлення і видачу свідоцтва про реєстрацію електронного інформаційного ресурсу (далі - свідоцтво) власникові е-ресурсу протягом десяти робочих днів видається свідоцтво, форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2004 N 326 (326-2004-п).

3.10. Свідоцтво дає власникові е-ресурсу право на включення е-ресурсу до Національного реєстру.

3.11. Відомості про видачу свідоцтва (дубліката свідоцтва) вносяться до журналу видачі свідоцтв про реєстрацію електронних інформаційних ресурсів (далі - журнал) (додається), який ведеться Держзв'язку.

3.12. Про видачу власникові е-ресурсу свідоцтва Держзв'язку протягом п'яти робочих днів після видачі свідоцтва повідомляє адміністратора і надає копію свідоцтва.

Після одержання цих відомостей адміністратор протягом десяти робочих днів включає е-ресурс до Національного реєстру.

3.13. Підставою для відмови в державній реєстрації е-ресурсу є його невідповідність вимогам, викладеним у пунктах 3.3 та 3.9 цього Порядку.

3.14. Рішення про відмову в державній реєстрації е-ресурсу може бути оскаржене власником е-ресурсу в судовому порядку.

3.15. Скасування державної реєстрації е-ресурсу здійснюється Держзв'язку на підставі відповідного рішення Комісії за пропозицією адміністратора, що готується у разі:

- подання власником е-ресурсу письмової заяви адміністратору про припинення існування е-ресурсу, яка подається за 30 днів до припинення існування е-ресурсу;

- якщо виявлено, що е-ресурс містить будь-які відомості із зазначених у пункті 3.3 цього Порядку;

- якщо е-ресурс є причиною порушення його власником діючого законодавства;

- у разі виявлення обставин, що не були відомі Держзв'язку під час державної реєстрації е-ресурсу.

3.16. Пропозиції щодо державної реєстрації (скасування державної реєстрації) е-ресурсів подаються адміністратором один раз на місяць до 7 числа.

3.17. Рішення про скасування державної реєстрації е-ресурсу приймається Комісією відповідно до пунктів 3.6, 3.7, 3.8 Порядку.

3.18. Якщо Комісія прийняла рішення про скасування державної реєстрації е-ресурсу, у журналі зазначається дата прийняття цього рішення, про що Держзв'язку протягом п'яти робочих днів повідомляє адміністратора.

3.19. Факт припинення існування е-ресурсу адміністратор відображає у Національному реєстрі протягом 15 днів після відповідного рішення Комісії, але не раніше терміну, передбаченого в заяві власника е-ресурсу про припинення існування е-ресурсу.

Адміністратор повідомляє Держзв'язку дату припинення існування е-ресурсу в Національному реєстрі, яка зазначається у журналі.

3.20. Власник е-ресурсу після усунення недоліків, передбачених пунктом 3.15 Порядку, може звернутися до адміністратора повторно щодо державної реєстрації е-ресурсу.

Державна реєстрація е-ресурсу проводиться відповідно до цього Порядку.

3.21. Скарги та звернення користувачів щодо функціонування Національного реєстру розглядаються адміністратором.

3.22. У разі пошкодження, втрати свідоцтва власник е-ресурсу має право одержати дублікат.

Видача дубліката свідоцтва здійснюється на підставі письмової заяви власника е-ресурсу на ім'я голови Комісії та внесення плати за видачу дубліката свідоцтва, яка дорівнює платі за видачу оригіналу свідоцтва.

Начальник управління

інформаційних систем О.В.Нестеренко

Українська правда