Однак, на відміну від багатьох інших, Чупрун у кулуарах майже ні з ким не обіймався – тих, хто знає його в обличчя, у парламенті всього кілька людей. Із числа "старих донецьких". Або, наприклад, екс-депутат від Донецька, лідер маргінальної партії "Світло зі Сходу" Олександр Чародєєв, який упізнав земляка й затиснув його в обійми.

Складалося враження, що в той день Чупрун почував себе не у своїй тарілці – можливо, він взагалі тоді ще не до кінця розумів, яке майбутнє для нього обрали.

Чупрун - представник президента Ющенко в області, яка виростила його головного конкурента на виборах-2004, а в підсумку почала бунт проти столичної влади. Ющенко, коли говорив про нового губернатора Донбасу, обіцяв, що це буде виходець із краю антрацитів. Однак про прізвище Чупруна ніхто не здогадувався. Останні дев'ять років він працював у Туркменістані - три терміни був послом України при Туркменбаші.

Чупруну 62 року, освіта інституту механізації сільського господарства. В 1968 був головним інженером Донецької птахофабрики в селі Рівнопіль. З 1974 - на партійній роботі, в 1989 дослужився до секретаря Донецького обкому партії, пропроцював до путчу (до слова, в 1990 другим секретарем обласних комуністів став Петро Симоненко).

У незалежній Україні Чупрун став заступником директора Донецького держкооператива садівництва, у листопаді 1992 його обрали главою Донецької облради. Пробув ним двадцять місяців, а потім до 2004 працював послом у стратегічно важливому Туркменістані. Не можна не згадати, що в 2000 сенсаційний візит до Ніязова нанесла тодішній віце-прем'єр Тимошенко. Однак Кучма анулював її домовленості, сказавши, що тільки він уповноважений говорити з батьком всіх туркменів.

Після повернення до Києва восени минулого року Чупрун став заступником глави "Нафтогазу", встиг взяти участь у переговорах, результатом яких стало збільшення для України ціни за туркменський газ.

Під час роботи послом Туркменбаші нагородив Чупруна орденом "За велику любов до незалежного Туркменістану". Формулювання навіженого президента: "За особливі заслуги перед нашою Батьківщиною - нейтральним Туркменістаном і його згуртованим народом, особистий внесок у розвиток і зміцнення політичних, економічних і культурних зв'язків між Туркменістаном й Україною, а також багаторічну сумлінну працю".

Сам Чупрун, перебуваючи на посаді посла, тепло озивався про найбільш одіозного диктатора Середньої Азії. "У всіх перетвореннях країни відчувається мудра політика Сапармурата Атаєвіча Ніязова, який не покладаючи рук трудиться в ім'я свого народу. Його ідеї зосереджені як на розв’язанні проблем сьогоднішнього дня, так і на перспективу. Тому ми по праву називаємо ці ідеї не тільки мудрими, але й далекоглядними", - сказав Чупрун в інтерв'ю газеті Ніязова "Нейтральний Туркменістан".

Так коротенько виглядає біографія нового керівника Донбасу Вадима Чупруна. Він дав невелике інтерв'ю "Українській правді" відразу після оголошення указу про його призначення. Можливо, це через хвилювання або відсутність досвіду публічної роботи його відповіді виглядають дещо куцо, а інколи і неадекватно.

- Ви перед призначенням уже їздили-знайомилися з областю?

- Я сам відтіля... З Донецька я виїхав майже десять років тому.

- І що, за цей час ви не їздили туди?

- Ну як я можу без батьківщини жити? Я туди навідувався.

- Як у вас складаються відносини з людьми з команди, яка до вас перебувала при владі в Донецьку?

- Як завжди до цього - нормальні відносини...

- Але в Донецьку створено потужні фінансові групи, що підтримували іншого кандидата!

- Яка різниця. Були два кандидати, став один кандидат. Не кандидат, а він уже керує державою. Що тепер робити... Треба виконувати завдання, які стоять перед нашою державою.

- Ваше відношення до кадрів, які були при Януковичі?

- Як я можу давати оцінку старим кадрам, якщо я з ними зовсім не спілкувався!? Не знаю їхніх ділових якостей.

- Ну, наприклад, главу Донецької облради Колесникова ви знаєте?

- Так.

- А Ахметова ви знаєте?

- Ні.

- Вам не здається політичною поспішністю призначати на таку область людину, яка навіть не знайома з Ахметовим!?

- Не знаю. Ви запитаєте тих, хто мене призначав...

- Коли підете до Ахметова знайомитися?

- Не знаю.

- А зі "старими донецькими" знайомі - з керівником меткомбінату імені Ілліча Бойком, з колишнім мером Рибаком, з керівником шахти Засядька Звягільським?

- Звичайно, я з ними працював. От тільки-но до мене підходив і Бойко, і Скудар (Новокраматорський машбудзавод), і Микола Андрійович Янковський (концерн "Стірол"). Всі ті кадри, з якими я працював - підходили, поздоровляли... Я думаю, від щирого серця. Будемо з усіма працювати разом. Це старі кадри. І не тільки, так сказати, за віком. Це кістяк усього промислового корабля.

- Владну команду в області доведеться міняти?

- Я ніколи нікого не міняю... Я не знаю.

- А з Януковичем ви знайомі?

- Звичайно.

- Які у вас із ним відносини?

- Дуже гарні. Були, є й будуть, сподіваюся.

Я з Януковичем працював, коли він очолював обласне автоуправління.

- Але потім ви понад дев'ять років працювали послом у Туркменістані...

- Ну, у нас є питання, які ми спільно вирішували. Не забувайте, що в Туркменію з України 50% у рахунок оплати за газ покривали продукцією, товарною частиною. А яке місце займає промислова продукція Донбасу, ви чудово знаєте. А серед продукції (яка поставлялася в Туркменію) основне місце займає металургійна промисловість.

Тому Донбас був невід'ємною частиною розрахунків з туркменами за газ.

- А це крило донецьких - "Індустріальний союз Донбасу", Тарута, Гайдук - ви знаєте?

- Знаю прекрасно. З Гайдуком я працював, з Тарутою працював.

- Ваше призначення з ними узгоджувалося?

- Цього я сказати не можу. Зі мною узгоджувалося питання йти на область і із прем'єром, і із президентом.

- Який був наказ Ющенко?

- Працювати. Так, щоб довіра до нової влади було виправданою.

- Коли вам запропонували стати губернатором?

- Навіщо про це говорити?

- Яка галузь у Донбасі вам убачається пріоритетною - металургійна або, може, кондитерська?

- Є фундамент промисловості, є хліб насущний, без якого жити не можна. Будь-яка галузь, якщо десь відстає - всій економіці лихо.

- Як ви бачите вихід із кризи у вугільній галузі?

- Не знаю, ви мене ще рано запитуєте.

- Ви завтра заходите в кабінет...

- От я вислухаю людей, які відповідають за вугільну галузь, які в них плани і як вони збираються їх реалізувати. Якщо воно спрямовано на поліпшення ситуації... Якщо цього немає, виходить, цього слід домагатися.