Ми його втрачаємо. Уже в шостому сезоні (а наш СТБ тільки на підступах до нього) лікар Хаус потрапляє до психушки. Невідомо, чи вибереться звідти? Водночас актор Х'ю Лорі, який грає Хауса, натякає: злі ви, піду я від вас, осоружні. Набридло, бідному, навіть за 400 тис. доларів (за епізод) стільки років гарувати й лікувати інших, хочеться самому підправити здоров'я.

Найадекватніший світовий серіал останніх років, який у листопаді відзначає п'ятиріччя свого успіху (ось вам і інформпривід для нотаток), може залишитися без американського лікаря і без «англійського пацієнта».

А глядач, зокрема наш співвітчизник, може втратити непевну щовечірню надію на... На що ж?

Жив собі лікар. Несентиментальний. Нетактовний. Недовірливий. Часом - неадекватний. Помірно цинічний. Його спеціалізація - діагностика. Бореться в Америці в основному із захворюваннями нирок: нефрологія. І ще з іншими численними заразами. Живе він дуже часто в ув'язненні - у клініці Прінстон-Плейнсборо. Це округ Мерсер, штат Нью-Джерсі. Про його особисте життя щось відомо: був одружений, але дружина пішла, коли вража куля роздробила йому ногу...

Втім, люди, що це я торочу? Ви й так, зокрема ті, хто читає-дивиться, все про нього знаєте - напам'ять.

А якщо не знаєте, то вичитуєте якусь потрібну й важливу для себе інформацію в буравчиках цих зіниць.

Хитрющих, іронічних. Розумних. І злегка хворобливих. Як у лікаря Фаустуса.

Лікар Хаус, гад повзучий усієї американської медицини, не зовсім звичне для наших поважних співвітчизників художнє явище. Яке ще й претендує на горде звання світила медицини. Адже все в ньому неправильно, багато чого - не так.

Не сахайтеся деяких подальших ретроспективних порівнянь. Але якщо поколупати ґрунти пам'яті, відразу й спливе перед бородатими знавцями словесності культовий образ іншого популярного народного цілителя - лікаря Чехова. Цього трударя, святого інтелігента, який вирушив якось навіть на Сахалін зціляти сухотних.

Або... Трохи пізніше. Але на наших теренах. Середина 30-х. І ще один культовий лікар - улюбленець Сталіна і всього радянського народу - Платон Кречет. Хірург, породжений талантом і драматургічною кон'юнктурністю нашого земляка, товариша Корнійчука.

Але ж, суворі судді, і той давній Кречет теж був своєрідним медичним феноменом для цілої епохи натхненних глядачів. Як Хаус - для вас. І зараз.

Якщо запитували в шкільних творах у 1937-му: робити життя з кого? З Платона, зрозуміло! То не лікар був з української республіки. А ціла душа світова, соціалістична. Та ще й руки золоті, натруджені. Загалом, людина з фантастичної реальності. Отже, лікар-фантом...

* * *

Людству в найрізноманітніші періоди розвитку-самосвідомості, вочевидь, конче необхідні саме хороші лікарі (як збірний образ) - причому різної спеціалізації. Такі як Чехов, Булгаков. В ідеальному втіленні - Кречет. Або бідолашні відщепенці зі «справи лікарів». Або маг Кашпіровський, або Чумак із трьохлітровою банкою в обіймах, чи «лікар» Малахов, який «плюс». Світ вічно хворий. Треба ж якось боротися з недугами.

* * *

Проте «Хаус» на українському ТБ - приємний симптом локального одужання. Бодай тієї частини глядачів, які відмітають традиційну продукцію, - «тирса для мізків домогосподарок». І вибирають фільми з мудрованими термінами. Інтернет-спільноти розбирають кожний клінічний випадок «Хауса» - посерійно. Деякі фахівці дивляться це кіно як науковий журнал. Автор цих рядків, так само далекий від медицини, як Ейфелева вежа від Бессарабки, із задоволенням дивиться гру хорошого актора. Майже видатного актора, створеного і для Просперо з «Бурі», і для Блазня з «Ліра». І навіть для Ліра з того ж таки «Ліра».

Але найширший наш споживач американської «мікстури» скорше знаходить у новому цілителі щось зовсім уже... буденне.

Мабуть, що так. Не Бог, не цар, не герой. Не святий, не шаман. І не мусі-пусі. А дядько з позитивним цинізмом, помноженим на чудову кваліфікацію.

І - а це - головне: такий лікар доводить нам кожного вечора, що людині у всіх її недугах може допомогти тільки інша людина. І більше ніхто. Не мають значення (у зв'язку з хаусами) - ні Віра, ні Релігія. Ні велике диво. Він сам - звичайне диво. Тому що - людина-дивак.

Давно відомо, що в нашій культурі (і в нашому ж суспільстві) поки що не виробилося ставлення до смерті. До земної неминучості.

А в нього, в заморського ескулапа, це цілий стиль тлінного життя: легке презирство до хвороб, до самої можливості смерті. Ану ж бо - візьми!

Живі часто бояться вмираючих. Але тільки не цей. Немов поромник - між світом живих і майже вже мертвих. Тому й немає на його обличчі лицемірства. Є грайливе презирство. До всіх, до всього: «Усі брешуть!». Бо він один знає правду.

Бо він, очевидно, і є «сама правда»? Вже така, як є, - кульгава, невесела, неголена, пом'ята, непафосна, трохи дурнувата, поблажлива до всього і лише трохи - до себе...

«Лікар Хаус» - це «лікар Правда». І за це ви й любите його найбільше.

* * *

Канал СТБ, про що доводилося писати раніше, навчився не тільки знімати хвацькі передачі про божевільних аматорів, а й доречно компонувати в одну «мережу» різноманітні твори. Серіал «Лікар Хаус» іде впритул із видатною програмою «Вікна», нехитра «правда» якої розбивається о 22:30. І відразу починається правда художня - «Хаус». Хаос проти Хауса (чи навпаки).

Доречність склейки не просто ефектна, а часом приголомшлива. Справа лікарів з американського «Хауса» вигадливо віддзеркалюється в «загальній палаті» з українських «Вікон», з яких регулярно визирають усім відомі персонажі, явно «скорбні» на всю голову. А це переважно відповідальні люди, які провокують своїми вчинками психічні розлади суспільства (ну от скажіть на милість, чи може здорова людина заявити по телевізору, що в столиці багато дерев і їх треба негайно повирубати, а на цьому місці набудувати якихось «борделів», тобто модних готелів; або - якщо знову про готелі - чи може «пацієнт» при здоровому глузді додуматися до такого - спорудити готель біля Бабиного Яру, а чому тоді не на Байковому, скажімо: симптоми психічної хвороби однакові в багатьох «душевнохворих», і це, ви мене розумієте, далеко не найбезневинніші із щовечірніх клінічних прикладів...).

...І от тоді «из слез, из темноты, из бедного невежества былого (тобто після «Вікон) - как древо жизни вдруг произрастает» Він: іноземний спаситель, надія всієї планети - лікар Правда.

Після добрячої дози психіатрії в новинах, немає сумніву, що саме ця людина з вічною неголеністю - найнормальніша і найправдивіша на всьому білому світі! І віриться, що раптом, у зв'язку з її досвідом, практикою - «и тебя вылечат...», «и всех нас излечат...»

І ще - звісно ж, мені давно цього хочеться - щоб якось увечері, прийшовши в одну з «буйних» палат-телестудій (перестрибнувши з СТБ), він узяв свій ціпок і - по лобах їх, по порожніх головах! «Ти любиш усіх (виборців)? Це твоя патологія!».

Можливий і мирний результат. Центр Києва, радісно дзижчать авто. І поруч з обридлою актуальністю - «Почує», «Працює», «Врятує» - на тих самих перехрестях уже новий креатив:«Усі брешуть! Лікар Хаус».

До речі...

Жоден великий російський телеканал (ні «Россия», ні «Первый», ні НТВ) не взяв на себе відповідальності затарити програмні портфелі саме «Хаусом». Не для «піплу». Олександр Роднянський (під час перебування командиром СТС) придбав «Хауса» для вузькосегментованого телеканалу «Домашний». Але й там «Лікар» затримався ненадовго. Новий начальник (після Роднянського) відразу заявив про незістикування цільової аудиторії каналу з нетрадиційною медициною від компанії FOX.

Тому в Росії перший сезон «Хауса» животіє на Hallmark Channel, який покриває не так щоб багато теренів. І, а це прикро, «Хаус» так і не став телефеноменом сусіднього масштабу. Про нього більше чули, але мало дивилися. Є підозри, що програмісти з трьох центральних російських кнопок злякалися ще одного незістикування - російської масової телементальності, яку дотрамбували криміналом НТВ і «попом» Ернста, з підозрілим IQ героїв американського телевидовища.

Натомість - яке диво - Білорусія нині демонструє цей медичний цикл не де-небудь на кабелі, а відразу на Першому національному. З чого напрошується висновок про різку «просунутість» тамтешнього телеконтенту, який раніше тішив населення story про комбайнерів.

«Дзеркало тижня»