- Депутатів мало. Навряд чи сьогодні за звільнення проголосують, - шепотів по телефону один із депутатів...

У вівторок на п'ятій сесії Черкаської міської ради депутати слухали звіт головного редактора комунальної газети «Місто» Ігоря Чекаленка. Він мав розповісти про діяльність газети за 2008-2009 роки.

На початку Ігор спробував пожартувати. «Шутка юмора» була настільки вишуканою, що ніхто з присутніх навіть не зрозумів, що й до чого.

- Я запитував у головних редакторів «Нової доби» та «Черкаського краю» (комунальні видання, засновниками яких є ОДА та обласна рада, - Пров.), як треба звітуватися, але вони мені не відповіли, бо за останні десять років жодних звітів не було... - сказав Чекаленко і обвів поглядом зал. Глухо. Ігор зітхнув і продовжив уже менш натхненно:

- Оскільки немає чіткої форми подібного звіту, то я прошу вибачити мене, якщо щось не так.

Нагадаємо, що каша заварилася через матеріал «Мафія безсмертна, нас не переможете», який газета надрукувала кілька місяців тому (про історію цього конфлікту ми вже розповідали). Слова, винесені в заголовок, автори публікації почули від впливового в середовищі місцевої інтелігенції директора КП «Дирекція парків» Радуцького. Останній, проте, стверджує, що нічого подібного не говорив. Про що й написав в Інтернет-щоденнику, пообіцявши, що „Чекаленко не буде редактором «Міста».

 Багато депутатів сприйняли цю історію близько до серця. Вислухавши головного редактора, депутатський корпус перейшов до пункту «конструктивна критика». І помилок у газеті багато, і нецікава вона, і тираж мізерний. Та й взагалі її ніхто не читає. А Чекаленко - не прислухається до редколегії. Врешті -решт, настав час висловити йому недовіру.

Слово взяв секретар міської ради Василь Маринкевич. З`ясувалося, що крім холодної голови, гарячого серця й чистих долонь, секретар міськради орієнтується в нюансах журналістської праці:

- Прийняли ми статут. І газета «Місто» великими літерами написала, що ми його прийняли. А треба ж було коментарі якісь узяти в депутатів, історію дати... Або фестиваль кам'яних фігур... Щоб про нього написати, треба туди піти, подивитися, поговорити з людьми...

На додачу Маринкевич запитав у Чекаленка: «Чим відрізняються одна від одної газети «Антенна», «Нова доба» і «Місто»?

І не чекаючи, поки той дасть розгорнуту відповідь, сам же й відповів: «Читаєш «Нову добу» - газета працює згідно свого статуту, висвітлює досягнення і проблеми. «Антена» - там банда, мафія. Не хотілося б, щоб наша газета відбирала хліб у «Антени», хай вони там самі справляються із бандитами...»

Окремі депутати були так вражені глибиною аналізу черкаського медіа-середовища, що одразу запропонували Маринкевичу очолити «Місто». Присоромила Чекаленка Ольга Швець: „Соромно, що головний редактор не знає навіть, як треба звітувати!" А потім запитала, чому газету ніхто не читає...

Майстер вишуканого креативу Микола Стрижак ( він завжди кричить «Регламент! Дайош перерву!) прокинувся і підкинув «конструктівчик»:

- Треба фотки голих тьоток на першу сторінку! Хай пишуть про секс, тоді читатимуть. І взагалі, чого ми оце тільки зараз про це говоримо? Де ми були раніше?

Обговорення ставало дедалі запеклішим. Чекаленко втягував голову в плечі, а депутати наступали, як німці під Москвою.

Винахідливий Сергій Саєнко пригадав, що в старі-добрі часи секретар міськради кожного тижня збирав редколегію газети, радійників та телевізійників, щоб скоординувати їхню роботу, розказати, що писати, а чого не писати.

Так, з легкої руки Саєнка, до редколегії ввели Маринкевича (сиве волосся на голові Чекаленка цієї миті, здавалося, - почервоніло).

Володимир Столярчук пригадав, як колись Чекаленко мав колонку в газеті, де «чехвостив владу вздовж і впоперек», поки «депутати йому не сказали, що якщо він хоче висловлювати свої думки, то нехай робить це десь в іншому місці».

 Долучився до обговорення і міський голова. Він розповів, що Чекаленко чомусь відмовився перенести редакцію газети у приміщення міськвиконкому, хоча тут виділили кімнату.

- А за оренду приміщення в Художньому музеї доводиться платити 12 тисяч гривень на рік! Ми могли б їх заощадити. До того ж, саме в міськвиконкомі можна по-справжньому відчувати пульс життя міста!

І, згадуючи «мафію безсмертну», Одарич підсумував:

- Що таке журналістська етика? Якщо якусь особу в чомусь звинувачують, то журналіст має звернутися до цієї особи за коментарем. Свобода слова полягає в цьому. Її не треба плутати з помиями, які виливають комусь на голову...

Здавалося, що Чекаленко одразу після «мафії» пропонував Радуцькому висловитись. Той мовчав півтора місяці. Потім - «абідєлся» і став локомотивом цієї історії... Але чи до таких дрібниць було мерові й депутатам?

Здавалося, що шанси головного редактора міської громадсько-політичної газети «Місто» залишити сесійну залу просто Ігорем Миколайовичем високі як ніколи. Однак, як ми вже згадували на початку, частина депутатів з різних причин пішли геть. Постав питання на голосування зараз - потрібних 32-голосів могло б не бути.

У результаті ухвалили проміжне рішення: редакційній колегії впродовж двох тижнів розробити рекомендації щодо розвитку газети. Після цього до розгляду питання депутати повернуться...

PS. Незважаючи на мізерний наклад, потенційно газета «Місто» може перетворитись на потужну інформаційну зброю, особливо у період виборів. Крім основного куцого тиражу, можна друкувати спецвипуски, додатки... І наклад зробити будь-який - хоч 20 тисяч, хоч 50-т. Або за бюджетні кошти, або за «благодійні». Газетний бренд на черкаському рівні відомий, і зробити ставку на нього, а не розкручувати щось нове, вигідно.

Тому не втриматись Чекаленку: Радуцький же пообіцяв!

Дмитро Товчисало, «Провінція»

Фото - pro-vincia.com.u