«Телетріумф 2008-2009» став повною телепоразкою для каналу «1+1». Попри те, що «плюси» були представлені в девятьох номінаціях, в жодній із них перемоги вони не здобули. А минулого року «1+1» поклав собі до «кишені» 9 премій.

Канал, з якого й розпочалося те українське телебачення, яке сьогодні оцінюють, критикують і в решті-решт нагороджують, дістався дна. І справа не в тому, що генеральний директор Олександр Ткаченко не зможе похизуватися перед колегами набором нових статуеток. «Телетріумф» просто зайвий раз засвідчив те, що й так очевидно: «плюси» втратили всі «соки», і зараз працюють вхолосту. А його екс-нішу українського, великою мірою інтелігентного й просвітницького каналу не зайняв ніхто. Натомість увагу аудиторії на себе перебрали великі й нескінченні шоу, які транслюють інші канали. Тріумф каналів Віктора Пінчука, позиціонування яких, передусім, розважальне - тому підтвердження. Повне заміщення поняття і уявлення про культуру на шоу та розваги у свідомості телеглядача вже відбулося. Звичайно, шоу «Україна має талант», яке отримало аж три нагороди (так само, як і СТБшні «Вікна») заслуговує на похвалу. Талант-шоу має вдалу концепцію. Але це - шоу. Для більш серйозних тем і форматів (ідеться не про політику чи соціалку, а більш глобальні речі) на українському телебаченні місця категорично немає. Це головний висновок, який можна зробити, переглянувши цьогорічний список лауреатів «Телетріумфу». А діагноз українській тележурналістиці поставили самі ж її служителі. Цинічною луною на ідеалістичний заклик продюсера «Свободи слова» (ICTV) Михайла Павлова «спільними зусиллями «від форматувати» політиків» прозвучав «жарт» авторів «Шоу-манії» (Новий канал): «Скоро журналістське свято - вибори. Гарних жнив, колеги!» Мабуть, хлопці вважають це дотепністю, навіть не підозрюючи, що насправді ці слова - діагноз. У тому числі - їхній.

Перша кнопка країни - телеканал «Інтер» знову був далеко не першим, і отримав перемогу лише у двох номінаціях. Окрім того, по одній статуетці відійшло до ТРК «України» (зовсім не за «Шустер Live», а за «Футбольний уїк-енд»), «Нової студії» та каналу Сіті. Відзнаку за особистий внесок у розвиток телебачення посмертно присуджено Ігорю Пелиху.

Хоча список номінацій цього року було розширено, їх набір традиційно в багато кого викликав нарікання. Зокрема, номінація «Спортивна програма».

- У нас теж є й хороші репортери, і хороші ведучі, - жалівся зі сцени «спортивний» телевізійник із ТРК «України».- Не варто об'єднувати в одну номінацію всіх телевізійників, які працюють на висвітлення спортивної теми.

Цього року також не був відзначений жоден регіональний канал. У номінації «Регіональна програма» переміг київський канал Сіті. Ясна річ, цей канал апріорі має значно більше можливостей, аніж криворізька ТРК «Рудана», що також була представлена в зазначеній номінації.

Останніми роками сцена «Телетріумфу» стає майданчиком для гучних заяв та висловлювань медійників. Минулого року саме з цієї сцени про свою професійну опозицію щодо нового курсу «1+1» гучно заявила журналістка Леся Сакада-Островська. Цього року шансом не знехтувала журналістка СТБ Наталя Соколенко. Тричі підіймаючись на сцену за нагородами, присвоєними інформаційній службі СТБ, вона наголошувала на тому, що весь «цех» повинен підтримати її колегу Ольгу Червакову, мікрофон якої, як відомо, постраждав від рук депутата-комуніста Ткаченка. «Якщо ми їм це так подаруємо, то потім вони попросять нас дихати набік, а на знак подяки за інтерв'ю - танцювати гопака», - зазначила Наталія Соколенко.

Видавець Іван Малкович також змусив зал затамувати подих. Вручаючи нагороду в номінації «Дитяча програма», він зазначив, що премію, судячи із загального рівня українського телебачення, доречніше було б назвати «тріумфом змиршавіння». Якщо вже йдеться про діагнози, то ця репліка цілком може бути ще одним рядком у «медичній картці» «хворого». З іншого ж боку, саме безпомилковий діагноз і є першим кроком до «одужання».

Коментарi

Тетяна Цимбал, ведуча, народна артистка України, член Телевізійної академії України:

- Українське ТБ перетворилося на серйозну, складну індустрію, можна, звісно, говорити про певні ідеологічні бар'єри, іноді в чомусь не вистачає смаку. Телеканали сьогодні працюють у різних жанрах, на різну аудиторію, проте треба також намагатися працювати на широкий загал. Адже телебачення має надзвичайно великий вплив і обхват аудиторії, тому потрібно все враховувати - різні смаки, різні потреби. Особисто мені не вистачає інтелекту. Телебачення сьогодні відрізняється від того, яке було ще 10 років назад. Особисто я вважаю, це природнім. Адже телебачення - це віддзеркалення життя, часу. На мій погляд, найважливішою є премія «За особистий внесок у розвиток українського телебачення» (була вручена посмертно Ігорю Пелиху. - Прим. «Дня»). Телебачення сьогодні - це величезний пласт професій - оператори, звукорежисери, режисери, сценаристи, диктори... Проте життя пише свій сценарій, в якому не завжди все завершується голівудським хепі-ендом.

Брати Капранови, письменники:

- Ці нагороди щороку діляться між трьома-чотирма каналами. Це фактично замкнене коло, в яке нікого не допускають. Наприклад, чому було не дати нагороду криворізькому каналу, якщо він уже номінований і гідний? Сіті - це київський канал, а тут усе відносно просто. Тут купа журналістів ходить вулицями. А зробіть добру передачу в Кривому Розі. Якби більше звертали увагу на творчі сили, які є в регіонах. Треба створити окрему номінацію для них, нехай люди відчують. А коли вони починають ходити по цьому трикутнику-чотирикутнику, то виходить те, що є у нас - запозичені, куплені формати. «Самий умный» - як переможець у дитячій передачі -мене вразив у саме серце. Тоді треба було «Гаррі Поттеру» давати «найкращий телефільм». У нас тотальна боязнь нових продуктів. Жодного експерименту. Власне, тому ми і припинили дивитися телебачення, бо побачили, що там немає жодного живого продукту. Ми забуваємо, навіщо потрібна ця премія. Це ж не ярмарок марнославства. Це стимул до праці. Премія - це зразок, який означає: роби як я.

Іларіон Павлюк, продюсер студії «07 продакшн» («Інтер»):

- Вважаю, що всі номіновані програми можуть достойно конкурувати. Наприклад, шоу каналу СТБ «Україна має таланти» стало подією року, програма Нового каналу - «Хто проти блондинок?» - це щось абсолютно нове для українського ТБ, нічого подібного поки не було. «95 квартал» - це стабільне та успішне шоу.

Олег Пінчук, скульптор:

- Мені подобається українське ТБ, я пам'ятаю яким воно було, як розвивалося. Сьогодні є безумовний прогрес, є свобода, проте має бути якийсь моральний фільтр. Звісно, хотілося б, щоб більше уваги приділяли культурі, як роблять у багатьох інших європейських країнах. У мене є таємна мрія організувати свою телепрограму, виступити в ролі ведучого або співавтора. Звісно, розумію, що це не так просто, що має бути певна підготовка, постанова голосу, дикції, навички роботи з аудиторією, на камеру. Якщо з'явиться така можливість, якийсь культурний проект і мені запропонують брати в ньому участь, то я, звісно, погоджуся.

  Маша Томак, Олена Рябець, «День»

   Фото - Руслан Канюка, «День»