Особливістю циклу «Гриф секретності знято» - це унікальність матеріалів, наданих Службою безпеки.

- Ми дуже тісно співробітничаємо з Галузевим державним архівом СБУ. Наприклад, «Цар і раб хитрощів»- фільм, сценарій якого побудовано на цілковито сенсаційному матеріалі, який торкається життя і творчості Миколи Хвильового, - розповідає режисер фільму Ірина Шантохіна. - Уперше опубліковано документи, які пролежали в архіві 75 років. СБУ відкрило нам надзвичайно секретну теку. Вона називається «Дело-формуляр на Мыколу Хвылевого».

Ця кримінальна справа, яка включає доноси, агентурні документи та відомості, спеціально зібрані аналітичні матеріали про творчість Хвильового. Ці документи раніше не бачив ніхто. Тепер - вони відкриті для широкого загалу та кожного, хто виявить бажання ознайомитися з ними. До речі, паралельно зі створенням фільму, Юрій Шаповал займався підготовкою книги, яка містить в собі всі відкриття, що стосуються особистості Хвильового. Можливо, мультимедійним бонусом до цього видання стане фільм «Цар і раб хитрощів».

- Значення такого типу робіт - величезне! - упевнений Володимир Панченко, доктор філологічних наук, професор. - На жаль, у нас дуже мало робиться для того, щоби популяризувати історію на науковому рівні. Між науковими знаннями і масовою свідомістю є великий зазор, і цю прірву треба зменшувати - для того, щоб суспільство знало свою історію достатньо добре, хоча б останні її віхи, історію головних персонажів... Гадаю, те, що робить «Перший національний» - дуже важливо. По суті, вони замахнулися на цілий серіал документальних фільмів, які мають розкрити такі сторінки історії, які потрібно знати широкому загалу. Для того, щоб ці матеріали стали сенсаційними, треба щоб вони вийшли в люди. Головне завдання полягає не тільки в тому, щоб створити такий інформаційний продукт, але і в тому, щоб донести його до глядача, читача; щоб він, зрештою, зміг сколихнути українську історичну пам'ять і зачепити мертві гори суспільної свідомості.

Питання тільки в тому, чи виявлять цікавість до раніше забороненої історії самі українці. Після прем'єри фільму «Цар і раб хитрощів» на Першому Національному та напередодні появи нового фільму, присвяченому Олександру Шумському, «День» поставив кілька запитань одному з творців циклу «Гриф секретності знято», доктору історичних наук і, до речі, автору «Дня» Юрію Шаповалу.

- На мою думку, ці матеріали, безумовно, стануть знаковими для нашого суспільства, - впевнений історик.- Адже в основу цього серіалу покладено дійсно секретні матеріали. Цей серіал на практиці демонструє відкритість нашого суспільства і свідчить, що архіви в Україні таки розкриваються, і дають можливість осмислити події далекого й близького минулого.

- Які раніше невідомі факти вдалося знайти в архівах?

- Ми працювали над фільмом про Миколу Хвильового - «Цар і раб хитрощів». В основу картини покладено справу-формуляр на Миколу Григоровича Фітільова - більш відомого як Хвильовий. Доступ до цієї справи перед створенням фільму був «нульовим», тобто вона була недоступною. А робота над фільмом дала поштовх до розсекречення цих документів, які показують нам абсолютно незнані сторони буття Хвильового, його оточення. Письменник перебував в дуже складних контекстах. Матеріали стеження дають нам можливість відчути не «бронзового» Хвильового, а абсолютно реального, з усіма його проблемами, суперечностями, вадами, перевагами. У цьому полягає значення розсекречених матеріалів.

- Чи вдалося вам під час роботи над фільмом реалізувати первинний задум?

- Ми з режисером Іриною Шатохіною прагнули знайти нестандартні способи вираження і методи оповідання про Хвильового. Він сам був нестандартною постаттю. Його письменницькі твори абсолютно неординарні, таким же було і його життя - заплутане, зіткане з суперечностей. Так само було й під час роботи над фільмом про письменника Бориса Антоненко-Давидовича. Були знайдені плівки з його голосом і його справа, за якою його було репресовано. Коли все це склали разом - це дало особливий ефект- неначе присутності самого Антоненко-Давидовича під час розповіді про нього. Кожний фільм має свої особливості. На даному етапі, як на мене, ми досягли тієї мети, яку ставили перед собою.

- Якою була ця мета?

- Насамперед, зробити цікавими ті сторінки української історії, про які, на жаль, люди так мало знають. Багато хто дивиться московські серіали, навіть не здогадуючись про те, що у нас були свої надзвичайно цікаві люди і фантастично цікаві колізії. Мені здається, що мета цього циклу - зробити історію 20-30-х років цікавою, зробити її живою. І, по-друге, під час роботи над цими картинами ми намагаємося не розмовляти з глядачем напрацьованими формулами стандартів і стереотипів. Ми не фарбуємо Хвильового бронзовою фарбою і не говоримо: «Ось бачите, який національний герой!». Хай оцінку дасть сам глядач. Образи людей, про яких ми розказуємо, мають бути живими і цікавими.

Як розповіла «Дню» Ірина Шатохіна, незабаром телеглядачі побачать черговий документальний фільм «Окрема думка Олександра Шумського» - про наркома освіти в УСРР 1924-1927 років. З його ім'ям пов'язують процес «дуже інтенсивної» українізації і термін «шумськізм», який означав надмірний національний ухил політики цього діяча. Хоч Олександр Шумський - герой далеко не однозначний.

- Так само як і Микола Хвильовий, - резюмує Ірина Шатохіна. - Загалом, 20-ті роки минулого століття - дуже цікавий період історії України. Моя зацікавленість саме цим періодом почалася з пропозиції історика Юрія Шаповала створити фільм про видатного економіста Михайла Волобуєва. Поступово виникла ідея створення міні-серіалу «Українська мрія», в якому з'явилися і Хвильовий, і Шумський, і Микола Скрипник, і Василь Еллан-Блакитний. До речі, «Українська мрія» номінована на премію «Телетріумф» в номінації «Телефільм». Насправді в нашій історії безліч героїв. Тому буквально невідкладною є ідея створення своєрідного духовного й навіть фізичного пантеону українських героїв. Гадаю, якби українські канали стали активно знімати такі документальні фільми, вони були б рейтинговими і приносили комерційний успіх. І навіть у вигляді дисків на прилавках такі фільми заслужили б свою популярність. Я впевнена, що в Україні достатньо розумних людей, яким це було б цікаво.

Маша Томак, «День», Ігор Самокиш, Літня школа журналістики «Дня»

Фото - «День»