Під час «круглого столу» аналізувалося, як провідні національні телеканали представляють найважливіші політичні новини напередодні президентських виборів в Україні восени 2004 року. Результати обговорення експертами й журналістами змісту політичних новин доповідалися також на Громадській раді при спікері Верховної Ради В.Литвині на минулому тижні, 25 червня.

Дані про зміст й тональність політичних новин збиралися в ході їхнього моніторингу, здійснюваного Академією української преси й Інститутом соціології НАН України. Проект був підтриманий Міжнародним фондом «Відродження», керівники проекту – доктор соціологічних наук Н.Костенко та доктор філологічних наук В.Іванов. Спостереження здійснювалося за програмами новин шести провідних телеканалів (УТ-1, 1+1, Інтер, ICTV, Новий канал та СТБ), що транслювалися у перший тиждень кожного місяця у вечірній час між 19.00 й 21.30 за київським часом з жовтня 2003 року по травень 2004 року (цифрові записи програм надавалися компанією GFK-USM). Усього за сім місяців моніторингу було проаналізовано 244 випуски новин й 3765 повідомлень, із яких 2774 – це повідомлення про Україну (такі повідомлення зайняли в ефірі 70 годин віщання).

Отримані дані дають підстави стверджувати, що новинні програми транслюють не менше чотирьох образів «України політичної»: один безумовно домінуючий та три таких, що його уточнюють. Ці образи не суперечать один одному й не вступають між собою в конфлікт. Вони, скоріше, вносять необхідну й очікувану різними сегментами аудиторії розмаїтість у трансльований в новинах домінуючий імідж України політичної.

Образ безумовно домінуючий – «Україна авторитарна». У новинних повідомленнях явно превалюють політичні інститути: вони згадуються в 1,5 раза частіше, ніж політичні діячі, та в 5,5 раза – ніж політичні партії і фракції парламенту. Лідерами ж уваги на всіх без винятку каналах є Президент й силові відомства (Міністерство оборони, Міністерство внутрішніх справ, Генеральна прокуратура, Державна податкова адміністрація), яким присвячене кожне четверте-п’яте повідомлення. Так зване «громадянське суспільство», уособленням і втіленням якого є, у першу чергу, політичні партії й добровільні об’єднання громадян, знаходиться на далекій периферії уваги в програмах новин.

Інакше кажучи, новини немов переконують телеглядача в тім, що політичне життя в Україні вибудовується навколо Президента, який володіє величезними повноваженнями, і безпосередньо підлеглих йому структур, що традиційно іменуються «силовими». Тобто такими, котрі забезпечують виконання Президентом своїх повноважень, так само як і збереження сталого політичного порядку й режиму шляхом не стільки переконання, скільки примусу. Однак дуальна структура «президент – силові відомства» не просто ядро політичної системи, але і гарант її стабільності, а також найбільш могутнє джерело соціальної солідарності й згуртованості. При цьому Адміністрація Президента України не виступає самостійним політичним інститутом (усього 1% згадувань за весь семимісячний період спостережень), оскільки саме Президент, за версією новинних програм, є інстанцією, яка знає про все без винятку і приймає найважливіші політичні рішення. У глядача й громадянина не повинні виникати підозри, що допоміжна структура без владних функцій, якою за Конституцією й є Адміністрація, може бути суб’єктом політичних ініціатив (хоча роль її значно вагоміша, у новинах вона ігнорується). Суспільство, у якому все організується й вибудовується навколо Президента й силових відомств, важко назвати інакше, аніж авторитарним. Канали «промовляються» й одностайні у своїх промовках.

Перший додатковий образ – «Україна офіційна». Пріоритетне висвітлення подій, ініційованих державною владою або ж таких, що відбулися за її безпосередньої участі, характерно, насамперед, для новин каналу УТ-1, а в останні п’ять місяців й для програм новин каналу 1+1. Державна влада тут представлена на всіх рівнях при першорядній увазі до діяльності Президента України, Прем’єр-міністра й очолюваного ним уряду. Державні службовці різних рангів інформують громадян про свої повсякденні справи й обов’язки, діляться планами на найближче майбутнє.

В «Україні офіційній» не існує гострих або, так би мовити, «вічних» проблем. Тут, у цьому іміджевому просторі, вони успішно вирішуються або ж намічаються швидкі й найкоротші шляхи їхнього вирішення. Тут же наполегливо демонструється турбота влади про загальний добробут, причому подібна турбота (себто звіти чиновників, що транслюються електронними медіа) телеглядачами повинна, мабуть, прочитуватися як діяльність, що забезпечує єдність влади й народу. Останнє є особливо актуальним напередодні президентських виборів. Крім того, глава держави, а останнім часом й глава виконавчої влади (В.Янукович) виступають і як джерело інтерпретації основних політичних подій та ситуації в Україні в цілому, тобто як джерело політичних оцінок, обов’язкових для відтворення всіма лояльними до влади засобами масової комунікації й представниками місцевої влади.

Другий додатковий образ – «Україна політично нетолерантна». У першій половині поточного року не бракувало подій, що помітно підвищили «політичну температуру» в Україні. Досить згадати вибори міських голів у ряді районних центрів, колізії боротьби навколо змін до Конституції, довибори народних депутатів у трьох мажоритарних округах (Донецька область, Полтавська область, Одеса). Політичні пристрасті, зрозуміло, не могли не потрапити й у новини. Серед декількох можливостей їхнього висвітлення канал Інтер найпослідовніше транслював образ «Україна політично нетолерантна», недвозначно позначивши свої політичні переваги (він присутній і в новинах каналів УТ-1 та 1+1). Такий образ припускає однозначний поділ політичних опонентів на «своїх» і «чужих». При цьому «свої» виявляються людьми практичними, сумлінними, відповідальними, добропорядними. Такими для Інтера є центральна влада та СДПУ(о). Політично чужі, навпроти, подаються як демагоги, руйнівники і взагалі люди морально й політично нечистоплотні. Такими на цьому каналі в новинах представлені Блок «Наша Україна» та Блок Юлії Тимошенко у Верховній Раді, а також лідери, які їх очолюють.

Третій додатковий образ – «Україна, що дискутує». Політичні еліти, як відомо, не прийшли до згоди щодо найближчих й віддаленіших перспектив конституційного устрою країни, гостро полемізуючи в стінах парламенту й у засобах масової інформації. Намір допомогти громадянам розібратися в суті дискусії, що розгорнулася, найбільшою мірою властивий програмам новин каналів СТБ, ICTV і Новий канал. Поряд з безумовно домінуючим образом саме новини цих каналів транслюють також образ «України, що дискутує», доносячи до глядачів деяку розмаїтість точок зору й більшою мірою, аніж інші канали, намагаючись уникати винесення однозначних оцінок, що розділяють політичних опонентів на «гарних хлопців» й «поганих хлопців».

Цей образ практично відсутній в новинах від УТ-1, 1+1 та Інтера.

Таким чином, щодо уніфікованості політичних новин в Україні ми можемо судити з трансляції як старими, так і новими національними каналами образа «Україна авторитарна». Разом із тим, позначилися й відмінності в стратегії подачі новин, які проявляються в більшій або ж меншій прихильності каналів до одного з трьох додаткових образів «України політичної». Зрозуміло, що передвиборча кампанія, яка стартує незабаром, здатна змінити конфігурацію названих образів та їхню питому вагу. Проте можливості впливу на політичні уподобання каналів слід вважати досить обмеженими – вони вже визначилися й усталилися.

(с) Інститут політики, 2004