Із заяви представників медіа-об'єднань Полтавщини. Ті, хто працював коли-небудь в українській редакції радіо "Свобода", добре знають, що клімат там специфічний. Навіть більшою мірою специфічний, ніж в будь-яких інших редакціях вітчизняних або зарубіжних ЗМІ.

Сьогодні на "Свободі" справді професійних співробітників можна перелічити на пальцях. Більшість талановитих українських журналістів там не затримуються. Можна довго розмірковувати на тему, що є цьому причиною, але думаю, сюди цілком підходить визначення – "риба гниє з голови".

Безглуздо сперечатися з тим, що "Свобода" є одним із джерел альтернативної інформації, яке дає можливість почути точку зору, відмінну від тієї, що пропонують провладні ЗМІ.

Однак у нас часто плутають об'єктивну інформацію з відвертим непрофесіоналізмом. Під непрофесіоналізмом я маю на увазі однобоке подання подій, використання неперевіреної інформації, а також зайву емоційність, яку чомусь називають "журналістською майстерністю".

Всім цим грішать, як правило, саме регіональні кореспонденти, які, до того ж, часто намагаються вирішувати і свої особисті питання відносин з регіональним керівництвом за допомогою радіостанції.

Тому бажання Ганни Стеців як директора київського бюро "Свободи" "обновити" регіональних "дописувачів" виглядає цілком логічним.

Не маю честі бути особисто знайомою з полтавчанкою Людмилою Кучеренко (з якою, судячи із заяви, "Свобода" також припинила співпрацю), але після її прес-конференції, присвяченої загибелі в автокатастрофі Георгія Чечика, виникають сумніви щодо адекватності цієї журналістки.

Нагадаю, що в березні цього року Кучеренко заявила про те, що аварію, в якій загинув директор полтавської ТРК "Юта", було "спровоковано" спецслужбами.

З усією серйозністю вона стверджувала, що Чечик не міг заснути за кермом, оскільки він "першокласний водій", і найголовніше, що стосовно Чечика нібито було застосоване "електромагнітне випромінювання, здатне відключати свідомість, а також електронне обладнання автомобіля".

Причому одночасно. Ну, хіба не маразм? При цьому і Кучеренко, і багато інших журналістів та організацій, що вирішили "нагрітися" на чужій трагедії, чомусь повідомляли, що Чечик загинув, коли прямував на переговори з представниками радіо "Свобода" з приводу трансляції її програм на місцевому радіо.

Однак Чечик загинув по дорозі з Києва (де він провів близько тижня) до Полтави. Отже, вже після переговорів з керівництвом "Свободи". І, судячи з тону нинішньої заяви полтавських журналістів, ці переговори не були успішними…

Повною нісенітницею є і припущення, які поспішили висловити деякі інтернет-видання, щодо Ганни як "агента США". Нібито Янукович домовився про його підтримку на президентських виборах з Штатами, і ті на знак своєї доброї волі "призначили" в його команду директора "оплоту американської демократії" – радіо "Свобода".

Про те, що для "свободівців" учинок Стеців був такою самою несподіванкою, як і для всіх інших, свідчить коментар директора української служби Олександра Народецького.

Не зумівши приховати своїх справжніх почуттів з цього приводу, з властивим йому злостивим цинізмом режисера, який не відбувся, він заявив, що Стеців, змінивши місце роботи, вирішила "поправити таким чином своє фінансове становище". Вже не ганьбив би ані себе, ані редакцію… Посмію припустити, що істинна причина того, що Ганна прийняла пропозицію працювати прес-секретарем прем'єра, полягає в наступному – на "Свободі" їй стало НЕЦІКАВО.

Ці ж мотиви стали причиною і того, що я пішла з радіо "Свобода" ще в 1996 році (спочатку в "Інтерфакс", а потім – на телеканал "Інтер"), і причиною для багатьох журналістів, які пішли зі станції за власним бажанням.

Будь-який політичний журналіст зі здоровими амбіціями хоче відчувати результати своєї роботи, бачити, що те, що він робить, має вплив на ухвалення рішень (бажано державних), щоб його статті цитували, а до його думки прислухалися. А "Свобода", як би їй не хотілося цього не помічати, впливовим ЗМІ вже давно не є… Автор: Марина Остапенко, прес-секретар голови СБУ. Цей матеріал не є відображенням позиції відомства.