Про сутність невідпорного шарму народної кумирки спробувала дізнатися газета "Без цензури", провівши міні-опитування мистецтвознавців про те, що вони думають про феномен Верки Сердючки у нашому телепросторі. Як ви оцінюєте Вєрку Сердючку?

Павло Миронов, заслужений артист, актор Театру драми і комедії на Лівому березі:

– Як тільки моя дружина та син почули, що я буду говорити про Вєрку Сердючку, то вони сказали: “Не смій говорити нічого поганого, інакше ми тебе додому не пустимо”. І я з ними солідарний. Бо вважаю, що це обдарована людина, яка здатна створювати гарний настрій і гармонійну атмосферу у нашому дисгармонійному суспільстві. Певний час я викладав у естрадно-цирковому училищі. Коли Данилко там навчався, він занять фактично не відвідував, і його відрахували. Хоча я був серед тих небагатьох, хто виступав за те, щоб його залишили.

Зараз дуже мало особистостей. У даному випадку Андрій Данилко, без сумніву, особистість. У тому плані, що він з усіма знаходить спільну мову і серед різних верств населення має прихильників.

Зараз говорять, що він паплюжить українську культуру. Є древній вислів – “Розумному достатньо”. Пригадайте, у росіян був подібний образ – Козьма Прутков, який втілював образ дурної Росії. Але, разом з тим, це був легкий, доступний усім образ, який показував усі внутрішні проблеми і пороки країни, і робив це ненав’язливо. І в даному випадку Вєрка Сердючка робить це ненав’язливо та чарівно. Це теж певний образ, і в жодному разі не уособлення України і не паплюження її культурного та розумового стану.

Юрко Зелений, музичний критик, журналіст:

– З точки зору музичної Вєрка Сердючка належить до такого жанру, як вар’єте або кабаре. Це є так званий низький жанр, низький стиль. Тому до таких виконавців, скажімо, західний шоу-бізнес, а головне слухач не ставляться як до чогось серйозного. І виконавці такого типу ніколи не займали високих п’єдесталів і ніколи не ставали поп-зірками.

Щодо популярності Cердючки в Росії. Там до виконавців з України, Білорусії чи Молдови ставляться як до екзотики, які привезли свої “народниє пєсні”. Це щось подібне, як зараз у Франції викликають захоплення африканські мотиви, так само в Росії є такою собі аборигенною цікавинкою музика з України, Молдови чи Білорусії.

Щодо популярності Вєрки в Україні, то все низьке і примітивне завжди легше розкрутити і заробити на цьому. Щось піднести, підняти культурний рівень загалу – справа важча і, на жаль, нині невдячна. І хоча Андрій Данилко є обдарованим та дотепним актором, не варто з його пришелепкуватої Сердючки ліпити національну героїню хоча б тому, що підростаюче покоління зовсім зневіриться в поняттях героїки та доблесті, які й без того сьогодні доволі покалічені та принижені.

Леся Вороніна, редактор журналу “Соняшник”:

– Мені здається, що це синдром Тарапуньки і Штепселя, який пішов ще з тих радянських часів. Дражнити хохла – це класичний варіант сприйняття культури.

Чи можете ви собі уявити, щоб зараз з’явився на українській сцені клоунський образ кацапа, який би виходив і починав пісеньку на такий “разухабістий” мотивчик зі словами з російського гімну?

Я думаю, що вся проблема у підсвідомості нашого середньостатистичного обивателя, який звик сприймати інформацію з подачі нашого великого північного сусіда. Там ця велика і цицькаста Вєрка Сердючка – це добре і класно, її полюбили як рідну. А її не могли не полюбити, бо вона лізе буквально з усіх каналів і радіостанцій. Феномен Вєрки Сердючки полягає у тому, що вона дає розкішну можливість відчувати себе інфузорією туфелькою.

Однак, не заперечую, що Андрій Данилко – це також дуже цікаве явище і обдарована людина. Він безумовно талановитий, тому що його образ жлобуватої провідниці – очевидна фотографія з натури. Інша річ, що цей образ ототожнюється з образом української жінки. Хтось сказав, що найпрогресивніший, найдемократичніший росіянин, коли доходить до питання взаємин України з Росією, перетворюється на шовініста. Росіянам зручно і необхідно уявляти українців саме такими, як Вєрка Сердючка.

Читайте також:

Вєрка Сердючка стане новою ведучою російського "Времечка"