Так ніколи ніхто не голосував на цьому конкурсі. За рік всі сусідські симпатії кудись зникли і залишились лише на Балканах і ще кількох випадках. Натомість прийшла тотальна Норвегія. Організатори були так налякані, що в умовах кризи (ТМ)  у 10-му році конкурс поїде в Албанію, чи в якусь іншу країну розшарпану кризою, що не стидаючись тягнули дві країни - Норвегію та Азербайджан - де проведення конкурсу не викликало б фінансових проблем. (Туреччина виникла, як продукт турецької діаспори і мусульман Європи). І якщо Азербайджан стабільно на протязі останніх років видає класні номери і його результат виглядає і є заслуженим, то норвезька пісня в дусі нашого Миколи Гнатюка (речитатив під маршову музику) - це «понты для приезжих».

Мені можна заперечити, що конкурс за цією логікою потрібно було б підігнати під Францію чи Англію (а я вважаю, що саме серед них варто було поділити 1-2 місце). Та справа в тому, що ні там, ні там ніхто серйозно і самовіддано його організацією займатись не буде. От і виникла Норвегія, де забезпечення буде на належному рівні, а в самій країні Євробачення - 10 буде дійсно сприйматись як подія.

Добре, що втримався і не голосував за Ендрю Ллойд Вебера і прекрасну пісню, а не постановку, з Британії. Йому моє визнання нічого не додасть, бо ми однофамільці, а 3 гривні я зекономив.

«Нас хотят иметь, но если мы это понимаем, то тогда это не так».