Жанри скрізь! Це - мистецтво!

     Мистецтво розчленовується на жанри. Воно керується ними: огортається і розгортається... Жанри скрізь...

     Твори одягаються в жанри: драматургія не гребує шатами з дуже давніх реквізитів; проза імітує й завуальовує: змінює пози, дози, курйози (давнє видає за нове?).

     Жанри скрізь... Примхлива поезія їм взагалі не кориться, вигинаючись та роблячи неймовірні «па». Але невмолимі жанри і її все одно приборкують. Кінематографія також  приміряє на себе жанровий секонхенд (мовляв: «І ми не ликом шиті»). Жанри скрізь...

     Журналістика є васалом жанрів...

     Жанр - це політичний устрій культури. Він сильний, стабільний, тоталітарний і водночас компромісний, м'який та демократичний. Він, як всесвітнє зло, помирає і воскресає в іншій іпостасі. Це ГОСТ, який контролює інтелектуальну продукцію, ставить свої аморфні рамки цензури.

     А, можливо, жанр - це ДНК. Але яке? Певно, що не конкретного твору, то - хліб композиції. Еврика! Жанри - це гени ДНК. Змішування жанрів, художніх прийомів, властивих певному жанрові, в єдине ціле, повноцінний твір, створює його фізіологію, анатомію, характер...

     Жанри - це гени. Та, як і в природі, гени одного організму можуть кочувати до іншого - за допомогою вірусів. Утворюються своєрідні мутанти - щось нове. Тому світове мистецтво й має невичерпний потенціал, жонглюючи жанрами, перекидаючи їх із царини в царину.

     Максим Яблонський, студент філологічного факультету (спеціальність «Журналістика») ВНУ ім. Лесі Українки (м. Луцьк)