Місяць тому його це обурювало, але зараз Генпрокуратура виявила, що все це не суперечить закону. І закрила справу.

На адресу Миколи Томенка надійшов лист-відповідь від заступника генерального прокурора Віктора Шокіна. У ньому повідомлено, що "в діях працівників видань із Херсонської, Дніпропетровської, Черкаської, Харківської й інших областей, щодо яких проводилися слідчі дії за кримінальною справою №49-1120, не вбачається ознак злочину, передбачених Кримінальним кодексом України".

Ще в листі заступника генпрокурора сказано, що "по цій справі підозрюваних та обвинувачених слідством не встановлено", і "зазначена кримінальна справа закрита на підставі вимог пункту 2 статті 6 КПК України". Згідно з цією нормою "кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю за відсутності в діях складу злочину".

Такий ось фінал.

А все почалося 8 квітня, коли з'явилося повідомлення, що відомство Піскуна порушило кримінальну справу за фактами… Тут треба набрати повітря у легені, щоб вимовити: "за фактом публікації у засобах масової інформації, брошурах, інших виданнях матеріалів, спрямованих на перешкоджання виконанню службових обов'язків і підрив авторитету президента країни і мають образливий, наклепницький характер".

Справа викликала велику радість в очах опозиціонерів, які отримали гарний компромат проти Кучми. Журналісти ж таких емоцій не відчували – їх почали викликати на допити.

У справі фігурували принаймні шість газет: "Інформаційний бюлетень" (Кременчук), "Черкаська правда" (Черкаси), "Рівненський діалог" (Рівне), "Позиція" (Суми), "Антена" (Черкаси), "Лица" (Дніпропетровськ). Однак видно, що перелік не повний. Бо Шокін посилається на видання з Херсонської та Харківської областей, яких серед цих шести немає. Одного разу прийшли і до київських "Граней +". Але допиту не вийшло, бо сторони обопільно погодилися, що воно їм "на фіг (м'яко кажучи) не треба".

У регіональних журналістів питали різні подробиці появи бруду на президента. Чому вони передруковували статті з "Граней"? Звідки вони знають Тетяну Коробову і де брали її матеріали. Редактор "Рівненського діалогу", наприклад, казав, що "познайомився з нею на дискотеці".

Нова форма цензури викликала велику зацікавленість у світової спільноти. Тут якраз і Ханне Северінсен у Київ нагодилася.

На певному етапі стало зрозуміло, що єдиною жертвою цієї справи ставав Леонід Данилович. Кучма заявив 24 квітня, що вимагатиме від Піскуна закриття справи: "Я сам себе можу захистити". Але було пізно – через 9 днів "гарант" у чергове посів місце у списку ворогів преси "Репортерів без кордонів".

Хто був автором цієї вдалої "підстави" Кучми, офіційно невідомо. Хоча всі, хто бажає, можуть прочитати висловлювання багаторічного радника Медведчука і нинішнього керівника інформуправління адміністрації президента Сергія Васильєва. Він казав, що кримінальна справа проти журналістів матиме величезний профілактичний ефект: "Свободі слова в Україні не буде загрози. А багатьох людей просто навчить коректно й культурно поводитися на своєму робочому місці. Навчить багатьох людей підбирати слова. Навчить багатьох людей чемним звичкам, якщо вони не були навчені з дитинства".

Іншим фактором, який вказує на Медведчука, були слова Піскуна на зустрічі з фракцією соціалістів. За словами Юрія Луценка, генпрокурор пояснив депутатам із СПУ так: "Піскун сказав: я не бачу юридичних наслідків розслідування кримінальної справи. Але "найкращі юристи" говорять, що розслідування проводити можна. Я вважаю, що ні. Сьогодні це проводиться, і я вважаю, що ніякими юридичними наслідками це не завершиться".

Томенко бачить три причини, через які кримінальну справу проти журналістів закрили:

"Перша – правова. Експерти вважають, що застосування цієї норми до змісту публікації є ненормальним і притягнутим за одне місце. При чому так вважають не тільки медіа-експерти, але й фахівці, які працюють у системі Верховного суду, міжнародних структур.

Друга причина – міжнародний резонанс. Так співпало, що в цей час у Києві проходив семінар із представниками ПАРЄ. І ставало очевидно, що ця справа, після справи насильства проти журналістів, убивства Гонгадзе й Александрова, після справи темників, ця справа буде демонструвати, як президент діє проти журналістів. І перші заяви Северінсен говорили про серйозність зовнішнього впливу у цьому питанні.

І третя причина – суспільна. Попри те, що жоден телеканал не сказав про відкриття цієї кримінальної справи, але інтернет-спільнота, газетярі, FM-станції були досить активні. Їх солідарність щодо людей, які підпали під цей експеримент із відкриттям справи, дозволяє говорити про успіх акції журналістської солідарності й солідарності громадських діячів, політиків".

Наслідків же цього двомісячного розслідування є купа.

Чи залякало це журналістів? Навряд чи. Зважуючись публікувати таке проти Кучми, вже маєш певний занижений поріг сприйняття небезпеки з боку каральних органів держави. Чи перевиховало це пресу? Почитаємо наступного понеділка Коробову. Чи підсилило це авторитет Кучми або Піскуна? Ну про "гаранта" все зрозуміло – знову в компанії з Лукашенком і Мугабе. Піскуна підставили, а він показав, що може піддаватися під вплив "головних юристів". Якщо ж він діяв з власної ініціативи, то тим більше нинішнє анулювання справи показує юридичну слібкість генпрокурора. А факт закриття справи не змиває плями ганебного факту її відкриття. Щодо Медведчука і його виконавців – з одного боку він не постраждав, бо публічно не світився як замовник справи. Але ж скільки нових ворогів нажив!…

P.S. Під час написання цього матеріалу "Українська правда" здійснила чергову невдалу спробу взяти коментар у Сергія Васильєва.