“Поступівці” розповідають про вдале позиціонування газети на медіа-ринку як якісного видання, унаслідок якого газета зайняла свою хоч не дуже масову, але стабільну нішу із вдумливою публікою. Деякі шпальти взагалі пустують без реклами, решта ж бо мають до 30% наповнюваності рекламними блоками від свого загального обсягу. Остання сторінка тижневика на відсотків дев’яносто зайнята рекламою. Власне, пожвавлення кількості рекламних блоків спостерігається ближче до кінця сторінок видання.

У коментуванні суспільно-політичних тем у газети своя чітка позиція. В переглянутому нами квітневому числі газети у матеріалі “Наша Україна” йде ва-банк” автор використовує наступну синтаксичну конструкцію: “Як Юлія Тимошенко, так і інші опозиційні лідери на момент виходу матеріалу схилялися до думки, що їхня позиція має бути одностайною”. Незгадка про інших лідерів, взагалі-то, не змінює суті інформації, проте коригує форму, словом, може викликати у читача певну підозру щодо причини акцентування уваги лише на нелівій частині опонентів влади. У цьому ж матеріалі згадуються парламентарії Олександри Волков і Задорожній (представник Президента в парламенті), Юрій Костенко (УНП, “Наша Україна”), Олександр Мороз (лідер Соцпартії) і Степан Гавриш (керівник депгрупи “Демократичні ініціативи”), які кожен на свій лад коментують події довкола затвердження урядової програми.

“Поступ” пише: “Якщо пригадати аналогічні ситуації, коли “НУ” разом із соратниками ішла подібним чином ва-банк (голосування щодо спікера та прем’єра), то зауважимо, що вона їх програла за однаковісіньким сценарієм: опозиціонери були безкомпромісні і це їм не допомогло. Гадаємо, що так може відбутися і цього разу”.

Розвиваючи тему політичної реформи, газета опубліковує статтю під досить емоційним заголовком “Проект Кучми - на макулатуру”, у якій місцевими політиками та громадськістю критикуються ініціативи Президента.

Переходячи до тем локальних – щодо місцевої законодавчої влади - “Поступ” друкує матеріал “Більшість по-львівськи”, у якому повідомляється про створення у Львівській міській раді єдиної фракції “Наша Україна”. Наприкінці публікації автор наводить слова місцевого депутата про стрімкість часу в політиці: “Життя розвивається динамічно, наближаються президентські вибори і всі розуміють, з ким потрібно бути”.

Під заголовком “Молоді політики об’єднуються” друкується матеріал про те, що львівська міська організація “Молоді республіканці” влилася в міський український “Молодіжний Собор”. “Таким чином, - пише газета, - був зроблений черговий крок до всеукраїнського об’єднання обох молодіжок [...]”

На сторінці “Поступ у Львові” розміщено повідомлення під рубрикою “До уваги виборців”, у якому йдеться про те, що конкретні народні депутати з “Нашої України” проводять прийом громадян і зустрічі з виборцями із зазначенням місця і часу. До речі, поруч із цим оголошенням, яке можна сприйняти як своєрідний піар, на відміну від інших часописів, не вказано, на якій основі воно друкується. Хоча, ніде правди діти, ніхто не забороняв газетам мати свою як громадську, так і політичну позицію.

Резонансна стаття “Кредитний скандал у мерії” розповідає про з’ясування у чиновника, з чиєї “легкої руки” будинок в історичній частині Львова потрапив до списку заставлених у банку. Про гостроту матеріалу можна говорити хоча б з того, що починається він не вельми приємною для влади констатацією: “Львівську міську раду далі ворохоблять скандали”. Далі побічно згадується мер. “Депутати вилучили його (будинок - Авт.) з переліку об’єктів, заставлених у банку, але в кінцевому варіанті ухвали, підписаної Буняком, йей будинок з’явився знову”. Коментатори, які аналізували цю колізію для “Поступу”, зійшлися на такому: якщо текст ухвали був змінений, то це - кримінал. “Міського голову звинувачувати не обов’язково - він міг і не знати цих деталей, адже саме секретаріат ради повинен перевірити, чи відповідає ухвала тому, за що голосували”, - каже один із коментаторів.

У рубриці “Поступ з краю” газета розміщує критичну статтю “Популізм за три гривні. Саме стільки, на думку уряду Януковича, коштує любов пенсіонерів”. Автори матеріалу пишуть, що “постановлене” урядом підвищення пенсій не враховане у держбюджеті-2003. “Схоже на те, що уряд не менше, ніж Верховна Рада, відчуває наближення виборів - адже після застосування “коаліційного” механізму його формування, в ньому переважають кілька політичних груп, які, радше за все, візьмуть участь у президентських перегонах, - зазначає “Поступ”. - Імовірно, надалі рішення Кабміну ставатимуть усе більше популістськими і їх супроводжуватиме суттєва піар-підтримка”. До слова, до матеріалу подається коментар члена бюджетного комітету ВР Олега Тягнибока, представника “Нашої України”, який вважає, що таке підвищення пенсій - суто політичний крок.

Про політичні події, але у саркастичному ключі і з ряснотою діалектизмів, які додають матеріалу особливого колориту, можна почитати і в рубриці “Львівські Observaciji”. Знизу, під рубрикою, - цілком доречна з огляду на зміст і форму подаваної інформації згадка “редакція не завжди поділяє думку автора”, яку ми вже звикли бачити тільки у вихідних даних часописів. Береженого Бог береже, так би мовити...

Після пам’ятних парламентських подій з прийняттям урядової програми газета вийшла з передовою статтею під заголовком “Янукович кинув опозицію”. До слова, статтю проілюстровано значною за обсягом фотографією прем’єр-міністра, на якій можна прочитати, здається, його певне візуальне задоволення, котре виявляється у стриманій посмішці. Проте водночас воно змінюється на серйозність, скажімо, задумливості, у якій тоне посмішка. Очі спрямовано вбік, що також може відігравати роль у змалюванні портрету прем’єра. Відомо ж бо, що прямий погляд здавна вважають ознакою відкритості і чесності людини, а відведення очей убік, ховання їх від оточуючих, дає привід для підозри у нещирості.

“Поступ” висуває свої версії родальшого розвитку політичних подій : “Причин […] може бути декілька: бажання Януковича показати, що він збирається стати спадкоємцем завдяки активним зовнішньо-політичним діям і реформам, а тому не зважає на опозицію; прагнення Леоніда Даниловича або Медведчука “підставити” Януковича, позбавивши його шансів на президентство і на співпрацю “донецьких” і Ющенка; прагнення президента підготувати грунт для третього президентства”.

У рубриці „інтерв’ю” часопис друкує бесіду з головою новоутвореної парламентської Комісії з питань майбутнього, народним депутатом Ігорем Юхновським (“Наша Україна”). Заголовок гласить: “Майбутнє буде світлим і прийде у червні”. З-поміж усього, парламентарій розповів про те, що найкращим президентом України, на його думку, міг би бути Ющенко. “Я дуже уважно спостерігаю за всіма політичними діячами України, і в принципі мені байдуже, в якій партії той чи інший діяч знаходиться, - запевняє п. Юхновський. – Мені здається, що Ющенко не зробив жодної помилки, яка б говорила про те, що він не розуміє загальнодержавних питань. Я вважаю, він є людиною, яка може витягти Україну з кризового стану”.

У рубриці “Підсумки” журналісти пропонують проаналізувати виконання міським головою Любомиром Буняком своєї передвиборчої програми, якраз у канун річниці мера на цій посаді. Назва матеріалу: “Любомир Буняк. Кінець першого року, чи початок останнього?” Матеріал побудовано так, що до купи зібрано думки фахівці з різних галузей, які коментують ситуацію у місті на даний момент на тлі передвиборчих обіцянок п. Буняка. Здебільшого, виходячи з усіх коментарів, мерові наразі, м’яко кажучи, не вдалося реалізувати задумане. Щоправда, й каденція міського голови ще не добігла кінця, тому остаточні підсумки підбивати, либонь, зарано. Хоча вже зараз “акули пера” нагадують, що наступного року на градоначальника чекає серйозне випробування – втілення в життя своєї головної передвиборчої тези про цілодобове водопостачання міста. Тому, власне, закинути виданню симпатії до мера не доводиться.

Частка “Поступу” у загальному обсязі продажів періодики в місті складає, за різними даними на момент підготовки публікації до друку, до 15%.