В Австрії цей принцип розроблений у федеральних і земельних законодавчих актах про свободу інформації. Навіть коли запит стосується інформації, яка підпадає під визначення таємної, влада повинна провести межу щодо співвідношення зацікавленості суспільства в отриманні інформації та необхідністю зберегти таємність. Шведська влада повинна розглядати запит протягом одного дня або сповістити про причину затримання його розгляду. Згідно з голландським законодавством, влада може відхилити запит на інформацію без врахування балансу інтересів, якщо її розповсюдження може зашкодити Короні, державній безпеці або захисту інтересів приватних осіб.

У США та Німеччині конституційне право доступу до інформації включає положення нормативних актів, які гарантують свободу виявлення поглядів і свободу преси. В США таке право є у кожного громадянина (це визначає Закон про свободу інформації). Водночас, у Німеччині тільки представники засобів масової інформації мають право доступу до урядової інформації, що гарантовано п.2 ст.5 (1) Конституції. Конституція України гарантує кожному право на звернення із запитами до органів державної влади та отримання обЄрунтованої відповіді. Однак Закон України "Про інформацію" забороняє доступ до інформації, що віднесена до державної таємниці та інформації, що стосується досудового слідства.

Іспанська Конституція визнає право громадськості на доступ до урядової інформації, окрім тих випадків, коли її розголошення зачіпає безпеку держави, розслідування злочинів або приватне життя. Порядок надання секретної інформації визначається відповідним законом.

У Франції в 1978 році закон надав право кожній особі мати доступ до всіх (за невеликим виключенням) громадським документам.

Великобританія - єдина країна, яка не має законодавства про доступ до урядової інформації і єдина країна, де домінує необхідність збереження урядової інформації.

Практично у всіх країнах влада має право відмовити в інформації, яка зачіпає національну безпеку або обороноздатність. В більшості країн інформація також підлягає нерозголошенню, якщо це принесе шкоду міжнародними відношенням, процесу право примирення, громадській безпеці, праву на приватне життя або збереженню комерційної таємниці.