Проблеми журналістської освіти з точки зору студента
Перш ніж говорити про освіту, зокрема журналістську, слід визначити, що ми розуміємо під поняттям «знання», «розум»… Під сучасне визначення homo sapiens потрапляє швидше людина як носій інформації (хоча, здається, винайшли чимало штучних носіїв даних, набагато досконаліших за людську пам’ять в кількісному плані), ніж людина як генератор ідей та думок (це, на щастя, ще не властиво кіберрозуму). Але чому? Мабуть, за відповіддю на це запитання і криється розв’язка нашої проблеми. Наведемо ще один показовий приклад, пов'язаний з фізіологічними особливостями людей: нашому розуму властиво стирати «непотрібну» інформацію, тобто забувати. Отже, вочевидь, слід наштовхнути нашу систему освіти на інше тлумачення поняття «знання»?
Не можна не звернути уваги і деякі психофізичні властивості «людини розумної» такі, як індивідуалізм і суб’єктивізм. Ці дві людські риси, на нашу думку, є визначальними у формуванні творчої особистості, зокрема журналіста, його світогляду та, деякою мірою, світогляду його читачів; його успіху на олімпі mass media. Авторський стиль... Хіба не за нього цінуємо акул пера? Авторська думка... Хіба не за неї люблять і визнають журналістів? Як казав Вольтер: «Я не згоден з вашими судженнями, але готовий покласти життя, аби ви їх могли висловити». Однак система освіти в Україні, як, мабуть, і в світі, базується не на принципах суб’єктивізму, а на кліше, які формують універсальну особистість (тиражованого працівника ЗМІ?).
Найбільший негатив журналістської освіти в Україні полягає у слабкій технічні базі та нескінченних «освітянських роздумах». Поки «десь там» думають – страждає уся журналістика, в першу чергу районна та обласна, якій і так ніколи не щастило на яскраві обдарування.
Я вважаю (і більшість студентів нашого університету теж): щоб не потонути в океані інформації, освіта журналіста повинна текти в русло вузькоспеціалізованості вже з другого-третього курсу (для ерудованості та загального розвитку можна залишити один-два роки «плавання»).
Не потрібно забувати і про плідну співпрацю між усіма вищими навчальними закладами в Україні для активнішого обміну інформацією всередині держави, бо кому краще знати, що нам потрібно, як не самим українцям. Добре розібравшись в собі і обмінявшись досвідом, можна «замахнутися» і на світову медіаарену.
Щодо коефіцієнту відношення практика/теорія, то сучасне студентство вибирає один раз побачити/зробити, ніж десять разів почути. Хоча не заперечуємо того, що ми усі є палкими прихильниками сили слова. В ідеалі повинна бути гармонія та рівновага поведінкової та концептуально-поняттєвої моделі освіти. Але якщо взяти до уваги, що нічого бездоганного немає, то чому б це співвідношення не зробити з перевагою (хоча б незначною) першої. Як відомо, саме праця створила «людину розумну», що, деякою мірою, «суперечить» «теоретичній» концепції академічної освіти. Але чи готова остання до ще одного «болонського процесу», але цього разу не тільки у ВНЗ? На ці та інші питання повинні дати відповідь люди, чия компетенція та посада відповідає освітній галузі.
Наталія Мазепа, студентка I курсу Волинського національного університету ім. Лесі Українки (м. Луцьк).
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Наталія Мазепа, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Читайте також
Коментарі
5
:-)
5729 дн. тому
Як для першого курсу то, ти трошки розігналася з висвітленням такої проблеми. Повчись ще декілька рочків! А так матеріал непоганий!
Казакова:)
5734 дн. тому
Про яку журналістську освіту ви шепочете, шановні:)? Вона в Україні існує хіба що в Могилянці, Інституті журналістики і, можливо, в львівському універі. Понавідкривали кафедр журналістики у різних університетах, деруть за навчання великі гроші, а вчать такого і так, що хай Бог милує( Про якість журналістської освіти на прикладі своєї кафедри я могла б написати книгу. Ох, як можна було б насміятися, читаючи її!
факультет
5736 дн. тому
Шановненька.Ви дійсно праві в тому,що люди мають щасливу фізіологічну властивість швидко забувати дурненькі статті.
Вічний студент
5740 дн. тому
+1 до Лесі, але ерудованість підкріплюється закордонним освітнім досвідом, де майбутній репортер отримує вищу соціологічну, політологічну, історичну і под. освіту і вже потім - другу журналістську. Де існує замовлення на професіоналів, там воно виконується.
Плюс до того: по сю пору відсоток практиків серед викладачів профільних дисциплін мізерний. в кращому разі це люди з регіонального телебачення, які в поступі розвитку телебачення у світі в силу обмежень, які накладає їхня зайнятість, розуміють мінімум. Ці люди, на жаль, і пояснюють студентам все, що самі бачать в своїй роботі: а саме, що на телебаченні нічого крім телемагазинів не має права існувати, що задача радіо - розважати аудиторію і програмувати її на огульний карнавал, а задача газети - чесно пройти шлях між обгорткою для риби і макулатурою в туалеті.
:)
5740 дн. тому
Дівчинко, ти б довчилась хоча б до третього курсу. А "ерудованість" тобі в праці ще й як знадобиться, бо доведеться тобі, біднесенькій, розбиратись у ВСЬОМУ. А то сором бере, коли через таких, як ти, вчені починають пояснювати журналістові, що таке інфрачервоне випромінювання.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
