Чи український уряд вже був офіційно попереджений про ці справи? Чи вже ведеться якась конкретна робота з Європейським судом?

- Розгляд справи в Європейському суді здійснюється в декілька стадій. Перша стадія є абсолютно конфіденційною для уряду - відповідача і ми не поінформовані про те, які справи на сьогодні розглядаються на цій стадії.

Вона передбачає розгляд справи комітетом у складі трьох суддів. Після того, як цей комітет ухвалить рішення про комунікацію з урядом, ми отримаємо ці заяви. Про те, що такі звернення були направлені до Європейського суду, я знаю із ЗМІ. Ці заяви на сьогодні зареєстровані і , відповідно, може бути розпочата процедура їх розгляду комітетом у справі трьох суддів. Комітет має визначити, коли і з якими питаннями він звернеться до уряду - відповідача, тобто до уряду України. Офіційно з Європейського суду з прав людини ми ще нічого не отримали.

- Скільки часу Європейський суд може розглядати справу?

- Європейський суд взагалі не обмежений термінами. Весь час провадження в Європейському суді може тривати від трьох до восьми років. Зараз ми отримуємо справи, які до Європейського суду надійшли в 2000 році, іноді в 2001. За 2002 рік ми ще справ не отримували.

- За статистикою, з усіх позовів, що потрапляють до ЄС з прав людини, 80% не визнаються прийнятними. Поясніть, будь-ласка, за якими саме критеріями визначається прийнятність чи неприйнятність позову?

- Справа в тому, що існує декілька міфів щодо Європейського суду в свідомості наших громадян. Ми, як можемо, розвінчуємо ці міфи, але, на жаль, вони ще продовжують існувати. Найголовніша помилка, якої припускаються наші громадяни при зверненні до ЄС, полягає в тому, що вони вважають, ніби якщо національний суд неправильно розглянув їхню справу, то ЄС як найбільш справедливий суд розгляне цю справу по суті і винесе справедливе рішення. Тобто, якщо це був кримінальний вирок, то до Страсбургу поїде прокурор, всі свідки, потерпілі і обвинувачений для того, щоб Європейський Суд міг розглянути цю справу. Цього звичайно не буде. Європейський Суд абсолютно інша інстанція. По-перше, людині, яка має намір звернутися до Європейського Суду, необхідно знати, що передбачає Конвенція про захист прав і основних свобод людини. І тільки про порушення тих прав, які гарантуються Конвенцією, можна звертатись до Європейського Суду. В разі, якщо дійсно є стаття, яка, як вважається заявником, порушена, то бажано знати прецедентну базу Європейського Суду для того, щоб розуміти, що саме передбачає ця стаття. Дуже багато людей скаржаться на те, що невиплата пенсій перешкоджає їхньому праву на життя. Право на життя в розумінні Європейського Суду це конкретне право на життя, а не право на хороше життя або заможне життя. Наприклад, якщо сталося вбивство чи смерть, яка не була розслідуваною. У зв'язку з цим багато помилок. Але найбільшою проблемою є те, що Європейський Суд не буде переглядати справу по суті і не буде виносити те рішення, яке, на думку заявника, не прийняли національні суди. Для того, щоб звернутись до ЄС, необхідно хоча б орієнтуватись в тому, що саме буде розглядати ЄС. Що може зробити Європейський Суд? Він може розглянути, яка процедура була використана національним судом під час розгляду тої чи іншої справи. Тобто, в разі порушення процедури, наприклад, якщо тривалість провадження і розгляд справи був нерозумно довгим, або судочинство велось на мові, яку людина не розуміла, особа може звернутись до Європейського Суду. Що буде в результаті? Знов - таки Європейський Суд справу не переглядатиме. Він може визначити, що в даному випадку країна порушила право особи на справедливий судовий розгляд. Тоді країна-відповідач буде зобов'язана відновити судове провадження в національному суді і почати знову розглядати справу, але з урахуванням вимог, які поставив Європейський суд. При цьому це не означає, що в даному випадку національні суди 100% ухвалять рішення, які будуть зворотніми. Воно може бути таким самим, але з дотриманням всіх процесуальних вимог, визначених Конвенцією про захист прав і основних свобод людини та рішенням Європейського Суду. Оскільки люди часто не знають справжніх функцій Європейського суду і набирається 80 відсотків рішень про неприйнятність для розгляду.

- Яким чином ви дізнаєтесь про те, хто звертається до Європейського суду ? Чи інформує Вас про це суд?

- Справа в тому, що інколи особа звертається до Європейського Суду, не дуже розуміючи процедуру діяльності суду. Я багато разів бачила інформацію у ЗМІ про те, що справа М. Гонгадзе є прийнятною для розгляду в Європейському Суді. Тут необхідно знати процедуру, яка є такою: спочатку секретаріатом приймається рішення про реєстрацію. Це те, що відбулось на сьогодні з заявою М.Гонгадзе. Після цього комітет у складі трьох суддів Європейського суду вирішує питання, чи є ця заява обЄрунтованою чи необЄрунтованою, і тоді приймає рішення про прийнятність або неприйнятність. Якщо прийнято рішення про неприйнятність заяви, воно не оскаржується, і уряд країни-відповідача навіть не ставлять до відома.

Якщо заява порушує певні проблеми, необхідно повідомити уряд країни-відповідача з тим, щоб він пояснив ситуацію, яка склалася: чи дійсно було порушення прав людини. Тоді уряд в обличчі урядового агента, який є в кожній країні, котра ратифікувала Конвенцію, виписує свою правову позицію по кожній конкретній ситуації, на яку скаржиться заявник. На підставі трьох документів-початкової заяви, позиції уряду і позиції заявника у відповідь на позицію уряду, Європейський суд приймає перше процесуальне рішення щодо прийнятності або неприйнятності заяви до подальшого розгляду. Це рішення стосується формальних підстав, тобто чи вичерпані національні засоби захисту і чи є особа дійсно жертвою в сенсі Конвенції, чи виникає "часова юрисдикція". У нас Конвенція набула чинності тільки в вересні 1997 року і, якщо мова іде про події, які відбулися в 1991-1996 роках, тут юрисдикції Європейського суду просто немає. На підставі таких формальних підстав Європейський суд визначає, чи є заява прийнятною або неприйнятною для розгляду. В разі, якщо заява відповідає всім формальним вимогам і дійсно порушує серйозні питання права, вона буде визнана прийнятною Після того у держави і заявника є час на дружнє врегулювання. Три місяці держава і заявник можуть подати Європейському суду угоду про дружнє врегулювання. В разі, якщо такого врегулювання не відбулось, заява потрапляє на розгляд по суті. Тоді палата у складі 7 суддів вирішує по суті цю заяву - чи є порушення одного з прав Конвенції. Після того, як винесено це рішення, впродовж трьох місяців воно залишається таким, що не набуло чинності через те, що обидві сторони в процесі можуть подати заяви до Великої палати Європейського суду для своєрідного касаційного перегляду. Потім заявник і держава мають домовитись про суму справедливої сатисфакції, яка має бути визначена Європейським судом. В разі, якщо сторони не домовляться, Європейський Суд визначає суму, яку має сплатити держава.

Після цього настає важкий період в зв'язку з тим, що ми не маємо ще досвіду виконання рішення Європейського суду. Виконання рішення - це не тільки сплата суми, яку визначив Європейський суд, це і заходи загального та індивідуального характеру. Заходи індивідуального характеру - це коли держава має відновити порушене право особи будь-якими шляхами, тобто на свій розсуд, але під контролем Комітету Міністрів Ради Європи, або відновити провадження. Тут перед державою весь спектр заходів, щоб відновити порушене право людини. Заходи загального характеру - це заходи, спрямовані на те, щоб заяви з того самого приводу більше не потрапляли до Європейського суду, тобто необхідно змінити законодавство або правозастосовчу практику. - Щодо якої кількох справ вже поінформований український уряд?

- Офіційно зараз близько 60 справ перебувають на комунікації з урядом України, 9 заяв є прийнятними до розгляду, 7 з них стосуються умов утримання в місцях позбавлення волі. Це досить важка категорія засуджених, це люди, які були засуджені до виняткової міри покарання - смертної кари, яка замінена на довічне позбавлення волі. Всі ці заяви були направлені з помилкою, яка стосувалася перегляду вироку. Звичайно, Європейський суд цього робити не буде, і він поінформував про це заявників. Але крім того, заявники скаржились на умови утримання в місцях позбавлення волі, і ці заяви є прийнятними для розгляду згідно Конвенції, і Європейський суд буде розглядати їх по суті. Ще дві заяви, які також є прийнятними для розгляду, стосуються невиконання рішення національних судів. У зв'язку з цим Європейський суд вважає, що було б примарним право особи на справедливий судовий розгляд в разі, якщо б рішення, винесене на користь особи, не було виконане в розумний термін. Вже прийнято два рішення по Україні по суті. Першим рішенням затверджене дружнє врегулювання між урядом і заявником. Це справа "Кайсин та інші проти України" ( Тринадцять громадян України 16 жовтня 1998 року звернулися до Європейського Суду з заявою проти України, в якій стверджували, що вони стали жертвами порушення Конвенції внаслідок невиконання рішення Червоноградського суду. Суд визнав їхнє право на пенсію за інвалідністю, а шахті "Червоноградська" наказувалось сплатити їм належні суми. Заявники займалися професійною діяльністю на шахті упродовж десяти років. Вони захворіли на професійну хворобу, яка з часом призвела до інвалідності. В листі від 26 жовтня 2000 року заявники поінформували Суд про отримання всіх коштів , а також про те, що в них більше немає претензій до держави-відповідача.). Є рішення по справі "Совтрансавто - Холдинг" проти України". На сьогодні уряд України оскаржив це рішення до Великої палати Європейського суду. Рішення є дуже цікавим. Це перше рішення щодо України, яке констатує порушення Конвенції, таких рішень ще не було. Але оскільки ми його оскаржили, воно ще не набуло чинності.

- Ви казали, що будете просити про співробітництво з Генпрокуратурою щодо позову Мирослави Гонгадзе. Чи погодилась Генпрокуратура на таке співробітництво з вами?

- Як прогноз можна сказати, що коли ми отримаємо заяву пані Гонгадзе, ми будемо звертатися до Генпрокуратури. Я не бачила саму заяву і не знаю, про що в ній йдеться, але наскільки можу передбачити, мова буде іти про розслідування, яке робила Генеральна прокуратура. Відповідно для того, щоб побудувати позицію уряду і пояснити, чи були тут порушення прав людини, нам треба буде мати матеріали розслідування для того, щоб показати, було воно ефективним чи неефективним. Тому ми будемо обов'язково звертатися до Генпрокуратури.

- До Європейського суду надійшло понад 3000 заяв від громадян України. Чи знаєте ви, які ще теми, крім свободи слова та невиплачених пенсій дають мотивацію до таких позовів, на що саме скаржаться до Страсбургу українці?

- Справа в тому, що до комунікації з урядом ми абсолютно не повідомлені про що заяви. Ми маємо інформацію тільки з приводу заяв, про які консультували в Міністерстві юстиції, оскільки до нас часто звертаються. Ми консультуємо безкоштовно. На перший погляд це дивна ситуація, коли ми консультуємо проти самих себе. Але ми вважаємо, що звернення до Європейського суду є досить ефективний та дієвий засіб захисту прав людини. У зв'язку з чим? Навіть коли особа виграє в Європейському суді і отримує рішення про те, що держава-відповідач має сплатити певну компенсацію - в результаті цього рішення держава має виправити своє законодавство або свою практику. Це призведе до того, що наше законодавство стане більш демократичним і гуманним. Ми віримо, що Європейський суд діє тільки на користь держави. Будь-яке рішення Європейського суду не є покаранням для держави, то є шлях, по якому державі зараз краще іти.

Досить цікавим тут є досвід Польщі. Наприклад, польський уряд бачить певну проблему, яка підпадає під одне з положень Конвенції і не знає, яким чином її вирішувати. Тоді уряд ініціює звернення до Європейського суду, який на дуже високому фаховому рівні вирішує, чи є порушення прав людини, і надсилає своє рішення уряду Польщі. Уряд вже має висновок найбільш впливової міжнародної судової інстанції і відповідно знає, яким шляхом іти. Дійсно, в цьому питанні уряд Польщі програє певну кількість грошей, але якщо порахувати, скільки грошей було б затрачено на пошук хороших експертів, які могли б розібратися в цій проблемі, фінансові витрати були б значно більшими. В зв'язку із цим Польща абсолютно спокійно використовує рішення Європейського суду для того, щоб зробити більш демократичним своє законодавство. Думаю, що така ж ситуація буде і в нашій країні. Поки що у нас не такий досвід спілкування з Європейським судом, як у Польщі, яка більше часу є стороною Конвенції.

Щодо заяв, які ми отримали на комунікацію, то їх можна умовно поділити на такі групи. Перша - порушення права особи на справедливий судовий розгляд. Це стаття, яка є найбільш проблемною для всіх країн, які є стороною Конвенції, оскільки перед зверненням до Європейського суду особі необхідно звернутись до національного суду. Це стаття, на яку скаржаться практично усі. Крім того, велика кількість справ стосується умов утримання в місцях позбавлення волі, є справи стосовно свободи та особистої недоторканості та права особи на мирне володіння своїм майном. Це єдине економічне право, яке гарантується Конвенцією. Була велика кількість заяв з приводу цієї статті, а саме щодо повернення вкладів з Ощадбанку колишнього СРСР. Зараз їх значно менше, оскільки Європейський суд не знайшов порушень прав людини в даному питанні і прийняв рішення про неприйнятність цих заяв до подальшого розгляду. - В одному із своїх інтерв'ю ви казали про те, що українські суди вже досить часто напряму використовують статтю 10 Європейської конвенції з прав людини в питаннях про свободу слова. Можете навести конкретні приклади і повідомити про результати таких судових розглядів?

- Відповідно до ст. 9 Конституції України Конвенція є частиною національного законодавства, і відповідно всі права, гарантовані Конвенцією, мають використовуватись в судовій практиці національних судів. Ст.10 дійсно є найбільш вживаною. Це пояснюється двома причинами. Перша-законодавство України не в повній мірі відповідає стандартам, проголошеним Європейським судом з приводу свободи слова. Стандарти Європейського суду є більш демократичними. У зв'язку з цим показником більш демократичного підходу судді до того чи іншого питання, є використання Конвенції. По-друге, ст. 10 є найбільш вживаною у зв'язку із тим, що вона є найбільш знайомою для суддів. Завдяки Раді Європи були проведені семінари для всіх суддів, як використовувати в своїй практиці цю статтю і прецеденти Європейського суду. В середньому семінарами було охоплено близько 500 суддів з усієї України. Щодо конкретних прикладів, є суддя, заступник голови апеляційного суду Миколаївської області Василь Паліюк, який у своїй практиці постійно використовує ст. 10 разом з прецедентною базою Європейського суду, якою він володіє абсолютно вільно. Європейський суд частіше за все стає на бік журналістів, оскільки вважає пресу " вартовим псом демократії".