Україна - на 112 місці. Сюрпризи західної демократії: США опинилися позаду Коста Ріки, а Італія - нижче Беніну.

Україна - на 112 місці.



„Репортери без кордонів” уперше публікують показники ставлення країн всього світу до свободи преси. Це дослідження продемонструвало, що свобода слова перебуває під загрозою всюди - починаючи з найгіршої двадцятки країн Азії, Африки, Латинської Америки і Європи. Ситуація особливо погана в Азії, де чотири найсерйозніші порушники свободи преси – Північна Корея, Китай, Бірма, Туркменістан, Бутан.

„Топ”-країни в кінці списку доводять, що багаті країни не мають монополії на свободу преси. Коста-Ріка і Бенін є прикладами того, що вільна преса не залежить тільки від матеріального процвітання країни.

Список і показники були складені через опитування журналістів, дослідників, юристів, яким було поставлено 50 запитань щодо загального спектру порушень свободи преси (вбивства й арешти журналістів, цензура, тиск, держмонополії різного спрямування, регулювання в сфері медіа, покарання за порушення медіа-законодавства).

Остаточний список включає 139 країн. Інші не потрапили до нього, оскільки щодо них не було зібрано достатньо достовірної інформації.

В країнах з найгіршим рейтингом свобода преси існує лише на папері, а незалежні газети взагалі відсутні. Тут медіа абсолютно контрольовані владою. Декілька незалежних журналістів перебувають під постійним тиском, залякуванням або влада просто виживає їх із країни. Закордонні медіа там або заборонені, або існують у дуже вузьких межах і знаходяться під постійним державним наглядом.

Лідерство розподілили між собою 4 країни – Фінляндія, Ісландія, Норвегія і Нідерланди. Ці північноєвропейські країни абсолютно поважають свободу преси і не тільки дотримуються її в своїх країнах, але заявляють про це іншим. Прикладом можуть бути нещодавні декларації щодо ситуації зі свободою слова в Еритреї і Зімбабве.

Поза Європою, 5-ю країною з найвищим показником стала Канада.

Деякі країни з демократично-обраною владою мають погані показники – такі як Колумбія (114) і Бангладеш (118). Тут учасники збройних дій, партизан, політичні партії постійно загрожують життю журналістів. Держави не в змозі зробити хоч щось, аби захистити журналістів. Цим найчастіше користуються ті, хто, власне, несе відповідальність за таке насильство проти представників мас-медіа.

Коста-Ріка займає вище місце, ніж США



Поганий рейтинг США (17) пояснюється фактом великої кількості заарештованих та кинутих за грати журналістів. Арешти спричинені найчастіше тим, що працівники ЗМІ відмовляються розкрити своє інформаційне джерело в судах. Крім того, після атак 11-го вересня, деякі журналісти були арештовані за порушення „жовтих стрічок” в деяких офіційних будинках.

Найкращий рейтинг на Півдні має Коста Ріка – 15-та позиція. Ця центральноамериканська країна є найкращим на континенті виконавцем санкцій, пов’язаних із станом свободи слова. В лютому 2002 року вона перестала бути однією з 17-ти латиноамериканських країн, які й досі ув’язнюють тих, кого визнано винними за образу держслужбовців. Вбивство журналіста Парменіо Медіни в липні 2001 року стало винятком в історії костаріканських медіа.

Куба, остання диктатура Латинської Америки, стала 134-ю в загальному списку і першою в регіоні: тут усі новини однакові і постійно є ув’язнені журналісти.

На Гаїті (106) журналісти стають мішенями неформальних озброєних угруповань, дії яких прикриваються офіційною владою.

Італія отримує найгіршу оцінку в Європі



15 країн - членів ЄС мають добрі показники, окрім Італії (40), де різноаспектна подача новин є під серйозною загрозою. Прем’єр-міністр Сільвіо Берлусконі посилює пресинг на державне телебачення: збирає навколо своїх помічників у цій справі та продовжує поєднувати позицію голови уряду і боса приватного медіа-холдингу. Ув’язнення журналіста Стефано Сураче, що сталося ще 30 років тому, обшуки, контроль за пресою, незаконні приводи до поліції і конфіскації майна – все це вивело країну на такі низькі позиції.

Франція, 11-те місце в загальному списку, займає 8-е місце серед європейських країн через деякі дії, що піддали небезпеці захист журналістських джерел, а також через допити поліцією деяких журналістів останнім часом.

Серед країн, які сподіваються потрапити до ЄС, чи не на найгіршому місці Туреччина (99). Незважаючи на зусилля реформаторства уряду, які націлені на полегшення умов щодо вступу до ЄС, багато журналістів і досі там потрапляють за грати, а медіа цензуруються. Ситуація зі свободою преси особливо погана в південно-східній частини цієї країни.

В іншій частині Європи, щодо колишніх країн СРСР, Бєларусі (124), Росія (121) – тут все ще небезпечно виконувати журналістські обов’язки. Багато журналістів тут було вбито або ув’язнено. Григорія Паська (Росія) було кинуто за грати в грудні 2001 і засуджено на 4 роки лише за опублікування фотознімків, на яких представники ВМС РФ виливають радіоактивну речовину до Японського моря.

Амбівалентна позиція Близького Сходу та Ізраїлю



До топ-50 серед арабських країн не потрапила жодна. Ліван на 56-ому місці і ситуація зі свободою преси там аж ніяк не обнадійлива. Ірак (130) і Сірія (126) – країни які використовують будь-які засоби щоб контролювати медіа і придушувати незгодних. Президент Іраку Саддам Хусейн навіть створив медіа, які мають єдине завдання -пропагувати його режим. В Лівії (129) і Тунісі (128) не дозволена жодна критика на адресу Муамара Каддафі і президента Зине ел-Абідін Бен Алі.

Палестинська автономія (82) зробила кілька атак на свободу преси. Опозиційні медіа ісламських фундаменталістів було закрито, було зроблено кілька спроб залякати та атакувати місцевих і іноземних журналістів і багато тем залишились табуйованими. Ціллю цього було створити іміджеві єдності палестинського народу і приховати такі аспекти, як демонстрації на підтримку атак проти Ізраїлю.

Відношення Ізраїлю (92) до свободи преси є амбівалентним. Незважаючи на постійний тиск на державні телеканали та радіо, уряд поважає свободу висловлювань інших місцевих медіа. Однак на західному березі і в секторі Газа, Репортери без кордонів відстежили багато порушень Міжнародної домовленості стосовно цивільних і політичних прав, які гарантують свободу преси і які були підписані Ізраїлем. З самого початку вторгнення ізраїльських військ в палестинські міста в березні 2002, багато журналістів було побито, їм погрожували, заарештовували, забороняли пересування по території, вони ставали мішенями вогню, багатьох з них було поранено, вилучено їхні прес-картки і депортовано.

Добрі і погані приклади в Африці



Ерітрея (132) і Зімбабве (122) найбільш репресивні країни в Африці. Практично вся приватна преса в Еритреї була заборонена урядом в вересні 2001 і тоді ж було ув’язнено 18 журналістів.

Зімбабвійський президент Роберт Мугабе відомий своїм ексклюзивно жорстоким ставленням до іноземних і опозиційних медіа.

На іншому боці африканського континенту - Бенін, який знаходиться на 21-му місці, незважаючи на те, що UNDP класифікував її як одну з 15-ти найбідніших країн світу. В інших африканських країнах - таких як ПАР (26), Малі (43), Намібія (32) і Сенегал (47) - також можна констатувати дійсне існування свободи преси.

Дивиться рейтинг свободи слова в світі

Як було складено список



…Цей показник демонструє, скільки свободи мають журналісти і медіа в тій чи іншій країні, і зусилля, які були зроблені владою щодо дотримання принципу свободи преси та поваги до нього.

…”Репортери без кордонів” розробили анкету, яка базується на головних критеріях свободи преси. Вона включала в себе такі питання, як прямі атаки на журналістів (убивства, ув’язнення, фізичні погрози) і медіа (цензурування, конфіскації, обшуки, тиск). В опитуваних також цікавилися ступенем безкарності тих, хто є відповідальним за порушення свободи преси.

…Опитування включало в себе і правові медіа-умови (покарання, держмонополія, існування регулятивної структури) та поведінку держави щодо громадських медіа й іноземної преси. Також було взято до уваги основні погрози вільному обігу інформації в Інтернеті.

…”Репортери без кордонів” не тільки взяли до уваги владні зловживання, але і дії озброєних угруповань, підпільних організацій та інших груп, які являють собою загрозу свободі преси. Нарешті, можна констатувати, що держава не завжди використовує всі свої ресурси, щоб боротися з безкарністю порушників свободи слова.

…Анкету було розіслано професіоналам із реальними знаннями ситуації зі свободою преси: місцевим журналістам, іноземним кореспондентам, які мешкають у даних країнах, ученим, юристам, регіональним фахівцям і дослідникам міжнародних секретаріатів „Репортів без кордонів”.

…Вказані країни потрапили до списку в результаті повного опитування через декілька незалежних джерел. Інші країни не були включені до списку через нестачу достовірної інформації. Країни, які отримали однакові оцінки, розподілені в алфавітному порядку.

…Цей список є портретом ситуації зі свободою слова в світі. Він базується на даних вересня 2001 - жовтня 2002 року. В звіті не йдеться про всі порушення прав людини, а тільки про ті, що стосуються свободи преси..

…Крім того, рейтинг не є показником якості медіа в країнах. Репортери захищають свободу преси, незважаючи на зміст ЗМІ - тому будь-які відхилення від етичних і професійних стандартів до уваги не взято.