- Євгене Олексійовичу, де зараз більше відчувається криза, в російських, чи українських медіа?

- Ви знаєте, я вам так скажу, звичайно, криза відчувається. Інша справа, що я, наприклад, не готовий сказати, якою мірою ті процеси, які відбуваються на телевізійному ринку, є прямим наслідком кризи, а які є породженням страхів власників ЗМІ. Страхів рекламодавців. Страхів менеджерів найбільших телекомпаній. Ну, скажімо, великі проблеми у серіального виробництва.

- Не тільки у серіального.

- Це я як приклад наводжу. Зрозуміло, що вже відбулося скорочення штатів, вже відбулося скорочення зарплат. У одних компаніях більше, в інших компаніях менше. Є проблеми з рекламою. Є проблеми з новими проектами.

- За прогнозами експертів, рекламний ринок України наступного року зменшиться на 40%. У Росії ті ж проблеми?

- У Росії та ж ситуація. Я навіть не хочу прогнозувати які-небудь цифри, тому що із цього приводу досі ведуться суперечки. Крім того, я знаю деяких власників мас-медіа, які поки ніяких втрат не зазнали і, проте, в очікуванні, в страху, що вони цих втрат зазнають, вже перекроюють бюджети, виходячи з принципу, готуй сани влітку. Тому що невідомо, що буде літом 2009-го року і що буде взимку. Ніхто зараз не береться передбачити, коли ми досягнемо дна: це ще початок кризи, чи розпал.

- А на TVI вже відбулися якісь зміни? У вас були великі плани на інформаційну складову.

- Що стосується TVI, то ми, як планували виходити на початку січня з великим випуском щоденних новин, так, і плануємо. У нас поки нічого не помінялося.

- У Вас вже достатній досвід роботи в українських медіа і ви можете їх порівнювати з російськими, в чому різниця? Мені здається, що українські – більш розважальні.

- Та ні, я б не сказав. Мені здається, що якраз інформаційних і суспільно-політичних програм, причому серйозних суспільно-політичних програм, в Україні значно більше.

- Ну, у нас із інформаційно-аналітичних програм помітна, мабуть, тільки «Свобода», причому на всіх трьох каналах. Яка в принципі перспектива політичних програм, наскільки вони будуть затребувані найближчим часом? Інтерес публіки до них носить радше сезонний характер.

- Політика - це штука така: як тільки назрівають серйозні політичні події в країні, всі нею починають цікавитися, хто б, що не говорив.

- У нас зазвичай освітлюють «розбірки» в трикутнику Кабмін, Верховна Рада, Президент.

- Це зрозуміло. Я з вами готовий погодитися. Але «Свободу» я до інформаційно-аналітичних програм за всього бажання не відніс би. Але, є, ж у вас на кожному каналі щотижневі передачі.

- Вони більше схожі на розширений випуск новин.

- Ну, я б все одно не приписував падіння рейтингів тих або інших програм тому, що публіці не цікаво. Розумієте, все залежить від того, як зробити. В усякому разі, можливості для цього існують.

- Зацікавленість публіки, ви гадаєте, відразу з'явиться?
 
- Зацікавленість публіки з'явиться, як тільки вона відчує зміни в країні на своїй власній шкурі. Дивіться, яким був високий рейтинг у Шустера, на програмі з вашим прем'єром!

- Коли у нас приходить Тимошенко, зазвичай завжди рейтинги високі.

- Ну, я думаю, тепер вона туди часто приходитиме. Багато хто тепер приходитиме частіше, і вимушені будуть пояснювати по-іншому. Взагалі, я впевнений, що життя здорово зміниться протягом цього року. В умовах кризи такої глибини, такого масштабу, вже не можна буде жити по-старому. Як ви самі говорите, в трикутнику – Кабмін, Президент, Верховна Рада – не вийде. У Росії теж, боюся засмутити деяких товаришів, теж може не вийде жити по старому, тому що огрядні путінські роки закінчилися. І в цьому випадку Путінський час вже минає. Навіть якщо він залишається в іншій якості, це вже буде інший час.

- Під час програми Шустера, про яку ви пригадали, Віталій Портніков запропонував усім керівникам країни знову зібратися в ефірі програми і вирішити всі свої питання. Телевізійні шоу такого формату в принципі не повинні брати на себе подібні функції.

- Взагалі всяке бувало в історії телебачення. Скажімо, телебачення в деякому розумінні брало на себе дипломатичні функції. Скажемо американське телебачення під час знаменитої кризи із заручниками, коли в кінці 79-го року в Тегерані захопили американське посольство, брало на себе функцію парламентера. Коли в програму Night line, яка тільки виникла, приходили іранські дипломати, акредитовані при ООН, тому що дипломатичні відносини були розірвані, ну а з кимось потрібно було вести діалог.

Я пам'ятаю, був час, коли в ефірі НТВ, в моїй програмі «Итоги» вели дискусію лідери різних політичних партій, фракцій в парламенті. І це теж мимоволі була політика, яка робилася прямо в ефірі, безпосередньо на телебаченні, але, загалом, це не властива телебаченню функція. Врешті-решт, програма Шустера - це політичний інтертеймент, в деякому розумінні.

Програма, яка експлуатує (я в даному випадку ніякого негативного сенсу в це слово не вкладаю) інтереси людей до політики в широкому сенсі слова. Не обов'язково відносини в цьому самому «бермудському трикутнику», а до політики, яка включає соціальну сферу і те, що відбувається не тільки в Україні, але і на основному світі. Я до речі тут бачу якусь слабку сторону українського телебачення, воно дуже зациклене на тому, що відбувається усередині країни і дуже мало розповідає про те, що відбувається за кордоном.

- Ну, це палиця на два кінці, бо що далі відбувається подія...

- То кому це цікаво?

- Так.

- Як розповісти. Я чудово пам'ятаю часи, коли Росія була абсолютно зациклена на тому, що відбувається усередині країни, але це почало минати, як тільки з'явилися здатні журналісти, які могли цікаво розповідати про те, що відбувається в інших країнах.

- У зв'язку з кризою навряд чи ситуація в цьому плані істотно зміниться.

Можливо.