Фільм, який вже неодноразово критикували за його упередженість, за непрофесійний підбір фактів і за однобокі версії. Більш того обговорення фільму відбудеться в атмосфері повного взаєморозуміння і схвалення. Звичайно, знайдеться хтось, буде викладати "профільтровану" незгоду, на що обов'язково знайдеться аргументований опонент. До речі, як нам стало відомо, на плівках Мельниченка є моменти, де Кучма і представники спецслужби говорять про автора статей про Ющенко в Financial Times. Той самий Кловер.

Критичний момент в тій версії документального фільму "Піар", яку демонструвало ICTV, настає в момент, коли лічильник на моєму відеомагнітофоні показує 17 хвилин 18 секунд. Як тільки закінчується російський переклад (себто те, що ми повинні вважати за переклад) розповіді Джорджа Сороса про зліт та падіння його підтримки на адресу Леоніда Кучми, російський дубляж, який, за ідеєю, мав бути перекладом тексту американського закадрового оповідача (голос якого ледь можна чути протягом всього фільму) повідомляє глядачам, що давні прихильники Кучми, Сорос і США (втілені в Радіо Свобода та Freedom House) вирішили скинути Кучму і замінити його Віктором Ющенком…

І тут з'являються відмінності.

Російський переклад продовжує: "і скандал довкола Гонгадзе виявився прекрасною можливістю", таким чином, створюючи враження, що Сполучені Штати спочатку вирішили позбутися Кучми, а потім знайшли привід у вигляді справи Гонгадзе.

Але в цей же момент добре чутні і слова голосу за кадром: "and the scandal surrounding Gongadze was the last straw".

Американська ідіома "the last straw" має значення "зірвати терпець", що вже не можна витримати, тобто, мається на увазі прогресуюче розчарування американців в Кучмі, що увійшло в пікову фазу в справі Гонгадзе.

Я упевнена, що існує ще безліч інших невідповідностей між американським оригіналом та російським перекладом, показаним на ICTV. І оскільки версія ICTV приблизно на 20 хвилин довша за американський фільм, то у авторів дубляжа було досить часу для подібних витівок. Але навіть одна кричуща відмінність в перекладі доводить, що ICTV змінило початковий оригінальний message "Піара" і несе повну моральну, етичну і юридичну відповідальність за ту частину фільму, де версія тогочасних подій викладається голосом за кадром російською мовою.

Звісно, відповідальність ICTV було б легше встановити, якби була можливість повністю порівняти переклад з американським оригіналом. Але незважаючи на наші величезні зусилля, нікому так і не вдалося здобути копію фільму. Е-mail'ами з Кабула сценарист Чарльз Кловер спрямовує людей до продюсера Пітера Пауелла, який - що досить дивно - так і не зміг зробити додаткову копію повної версії "Піара" протягом тижня, після того як до нього надійшов запит. Замість цього, він посилає тих, що звертаються до нього, на веб-сайт www.filmfestivals.com. Але фільм, який йде там, має тривалість всього 26 хвилин.

Пауелл говорить, що багато чого не знає про те, чому "Піар" опинився на екранах ICTV або на сайті. Але коли подібні запитання ставилися редакторам filmfestivals.com, вони переадресовували їх у зворотньому напрямку Пауеллу, тому тепер можна тільки здогадуватися, що він насправді знає про ICTV. Крім того, він не є володарем "оскара" Американської кіноакадемії, як стверджує ICTV. Згідно з його біографією, розміщеною в інтернеті, він був оператором фільму, який завоював статуетку. А це "дві великі різниці".

Але надавши деяку допомогу, через певний час Пауелл перестав відповідати на електронні листи - так само, як і Чарльз Кловер. Останній, схоже, занурився в афганське підпілля ще глибше, ніж Усама бен Ладен. Але я впевнена, що ICTV або 1+1 знайдуть його, щоб він зміг прокричати "Алло! Алло, Київ. Не чую Вас!" по своєму супутниковому телефону, коли на телебаченні йому будуть ставити складні питання.

Будь-яка інформація про "Піар" - його створення, фінансування, американський показ - оточена не меншою таємницею, ніж зникнення Гонгадзе. Але внаслідок розслідування, яке ми провели протягом тижня, вдалося виявити достатню кількість фактів, щоб засумніватися в практично всіх заявах, зроблених творцями фільму і його "промоутерами" на ICTV.

Так, наприклад, Дмитро Кисельов постійно повторював, що фільм вже побачили глядачі американської телевізійної мережі PBS, називаючи її зі своєю характерною посмішкою "дуже авторитетною мережею". Пауелл також заявив, що фільм був показаний на PBS. Глядачі повинні затямити, що у PBS високі стандарти і воно не буде показувати абищо.

Це є абсолютною правдою, і можливо саме тому PBS не показувало "Піар". Або, можливо, тому там ніколи про нього не чули. За словами Черіл Джоунс (Cheryl Jones), програмного директора PBS (людини, з якою доводиться мати справу будь-якому незалежному продюсеру), ніхто і ніколи не приходив в PBS з "Піаром" і вона ніколи про нього не чула.

Джоунс зазначила, що у мережі PBS існують місцеві філіали по всій країні і що вони могли транслювати "Піар" самостійно. На ICTV Пауелл також згадав, що фільм показували на станціях, що покривають північні штати, Манітобу та Чикаго. Але жоден філіал PBS, що мовить в цих районах, не включав "Піар" до своєї березневої програми.

В інтерв'ю, яке він дав американському журналісту, Пауелл утаємничувався і не назвав телевізійні студії, які показували "Піар". "Це моя справа", заявив він. Досить дивна відповідь з боку продюсера, що також стверджує, що у нього великі плани щодо широкого показу "Піара" в Європі та США. Логічно було б передбачити, що зараз йому треба якомога більше реклами.

Насправді ж, єдиний підтверджений випадок демонстрації "Піара" був повідомлений американцем українського походження, який бачив фільм на чиказькому кабельному каналі, який називається… ICTV.

Єдине ICTV в Чікаго - це не американська версія українського жовтогарячого каналу. Це спеціальний канал, призначений для емігрантів з Азії, насамперед пакистанців, і мовить він переважно на урду. На жаль веб-сайт www.ictvusa.com не містить програм на березень, тому нам не вдалося дізнатися, чи була це та сама станція, яка показувала "Піар".

Але навіть якщо "Піар" показували на урду-ТВ в Чикаго, або на одному з тисяч американських кабельних каналів, у яких є ефір, але немає чого показувати, ми можемо бути абсолютно упевнені, що "Піар" не демонструвався ні на одному каналі, настільки ж шановному, як PBS. Схоже, що згадка про американську прем'єру на ICTV була потрібна лише для того, щоб викликати довіру до фільму, який на те не заслуговує.

Однак ще більша таємниця стосується обставин "американського" виробництва "Піара". У відповідь на постійні обвинувачення в тому, що йому заплатив Пінчук, Кловер регулярно заявляв, що фільм було профінансовано таким собі East European Media Projects Inc.(EEMP Inc.), який також фігурував в титрах фільму. Але знайти EEMP Inc. виявилося такою ж складною справою, як і знайти те, в якому ефірі на американському телебаченні демонструвався "Піар".

Згідно з інформацією про "Піар", вміщеною на сайті filmfestivals.com, EEMP Inc. був заснований колишнім послом США в Угорщині Пітером Туфо (Peter Tufo) спільно з Пітером Пауеллом. Сам Пауелл говорить, що дізнався про EEMP Inc. від Кловера, коли зйомки фільму були в самому розпалі, а Пауелл підключився до проекту через спільних знайомих. "У Кловера і оператора Джона Купера не було досвіду створення довгих документальних стрічок", говорить він.

Як виявилося, посла Туфо знайти неможливо. Коли ми спитали Кловера про EEMP Inc., він адресував нас до Поли Скотт (Paula Scott), що є членом ради директорів корпорації. У свою чергу Скотт говорить, що рушійною силою EEMP є якраз Кловер, і запропонувала з питаннями звертатися саме до нього. Приблизно в той же час Кловер перестав відповідати на e-mail'и.

Таємниця виявилася ще глибшою, тому що з'ясувалося: EEMP Inc. ніде не зареєстровано, не має ані інтернет-сайта, ані телефонних номерів, ані адреси. Як корпорація, він повинен бути зареєстрований, але інтернет-пошук показав, що EEMP Inc. немає ані в переліку штату Нью-Йорк (місце проживання Пітера Туфо та Пітера Пауелла), ані в переліку Вашингтона і округа Колумбія (місце проживання Поли Скотт та оператора Джона Купера), ані в Меріленді (місце розташування студії Momentum TV, де створювався "Піар").

Насправді, єдина компанія, що має близьку до EEMP назву East European Media Research Project Development, Ltd. (EEMRPD), зареєстрована на Британських Віргінських островах. Але оскільки Острови - всім відомий офшорний рай, то довідатися яку-небудь інформацію про EEMRPD фактично неможливо. Відомо лише, що в 1999 році єдина акція (вартістю один фунт стерлінгів) цієї компанії належала лондонській компанії Multivi Ltd.

Як говорить бізнес-експерт, що займався EEMP і EEMRPD: "Операція проходила таким чином, щоб не потрапити під радар".

Довести зв'язок між EEMRPD і EEMP Кловера на сьогоднішній день неможливо. Але існування загадкової компанії з близькою назвою, що ховається на Британських Віргінських островах, яка створює фіктивні компанії в Лондоні, викликає, як мінімум, підозри, що EEMRPD може слугувати прикриттям для перекачування грошей.

Але навіть якщо тут немає ніякого зв'язку, у EEMP Inc. є ще одна прив'язка, варта того, щоб на неї звернути увагу. Та сама Пола Скотт, яка входить до ради директорів, також є співробітником First International Resources (FIR), компанії, що займається політичним консультуванням. Вона спеціалізується на наданні допомоги клієнтам з "кризовими ситуаціями високого публічного профілю". Інакшими словами, "гучні справи". "Комунікаційні стратегії" - один з їхніх напрямів.

Скотт заперечує, що її роль в EEMP якось пов'язана з її роботою в FIR і стверджує, що близько $200,000, витрачених на виробництво фільму, - повністю "американські гроші". Але, як гордо заявляє веб-сайт FIR "протягом дії нашого контракту, наша участь тримається в найсуворішій таємниці". Це означає, що навіть якби вони працювали з українським клієнтом, їх контракт не дозволив би їм визнати це. А що стосується "американських грошей", то у часи глобалізації це поняття набуває певної еластичності. Наприклад, компанію пана Пінчука "Інтерпайп" зареєстровано в Бостоні. Якби, чисто гіпотетично, "Інтерпайп" був клієнтом FIR і був справжньою силою, що стояла за Кловером, EEMP і "Піаром", чи не були б його гроші "американськими"?

Розумні голови могли б посперечатися.