Україна, опинившись у економічній ямі, стала „пасти задніх” у розробці й впровадженні нових технологій. Зараз на ноги підіймаються лише одиниці компаній, які спеціалізуються на розробці програмного забезпечення. І здебільшого, вони ігнорують існування державної мови. Українські користувачі мають близько 95% програмних продуктів, які перекладені на російську. Питання українізації програмного забезпечення вже тривалий час обговорюється в українському суспільстві. Досвід минулих років показує, що воно повинне бути розглянуте на державному рівні. Держава повинна сприяти утвердженню української мови у всіх сферах суспільного життя, і зокрема, у галузі програмного забезпечення. Україна, опинившись у економічній ямі, стала „пасти задніх” у розробці і впровадженні нових технологій. Зараз на ноги підіймаються лише одиниці компаній, які спеціалізуються на розробці програмного забезпечення. І здебільшого, вони ігнорують існування державної мови. Українські користувачі мають близько 95% програмних продуктів, які перекладені на російську. Здебільшого, програми, перекладені на російську, вважаються вершиною зручності, бо переважна більшість українців російську розуміє, на відміну, скажімо, від англійської. Українізація програмного забезпечення нині нерозривно пов’язана із загальнодержавною проблемою існування української мови. Сьогодні, державна мова, фактично, витіснена на задвірки. Мовою бізнесу, діловодства, все ще вважається російська. А тому, бізнесовим структурам україномовне програмне забезпечення не потрібне. До того ж, світові виробники програмних продуктів, ще й досі ігнорують існування України, і перекладають власні продукти, в більшості, на „общєпонятний”. Звичайно, таке ігнорування можна легко обЄрунтувати. В Україні 95% відсотків користувачів персональними комп’ютерами використовують піратську продукцію. Економічний стан сучасної України показує, що реальних прибутків від української локалізації тих чи інших програм виробникам не принесе, а, швидше, призведе до збитків. Перекладаючи на російську, вони відразу „убивають двох зайців”: заповнюють терени колишнього Радянського Союзу власною продукцією і економлять кошти на перекладах. Як показує досвід останніх років, через відверте ігнорування українізації програмних продуктів на державному рівні, за цю справу взялися ентузіасти. Здійснюючи локалізацію тих чи інших програм вони нерідко наражаються на небезпеку, бо звинувачуються у порушенні законодавства, у сприянні піратству. Але все ж порівнювати цю справу з піратством зарано. По перше, такі перекладачі, здебільшого, не прагнуть збагатитися за рахунок такої роботи, а спонукає їх до цього лише патріотизм, любов до рідної мови. По-друге, згідно з моїми дослідження такі люди не ламають тих чи інших програм, а лише локалізують їх. Тобто, якщо програма є демонстраційною, платною чи ліцензійною, і обмежується у використанні до того часу, поки її не зареєструвати, то вона такою залишається і після перекладу. Висновок такий: все ж перекладачі прагнуть діяти у рамках законодавства, а якщо вони і переступають цю межу, то наражаючи себе на небезпеку, вони все ж прагнуть ствердити українську мову в галузі програмного забезпечення. На такий крок їх спонукає неможливість вибрати кращий шлях. На це йдуть одиниці. Інтернет надає можливість розповсюджувати українізатори в найвіддаленіші куточки планети, і таким чином сприяє цій роботі. До того ж, здійснюючи власну роботу через Інтернет перекладачі перестраховуються на випадок звинувачення їх у чому небуть. Звичайно, краще було б, якби виробники програмного забезпечення сприяли цій роботі. Тепер торкнуся самих перекладів. Роботу з українізації здійснюють, здебільшого, не досвідчені професіонали, а всього лише ентузіасти. А тому українізатори іноді можуть викликати помилки. Та особа, яка вирішила українізувати ту чи іншу програму відверто ризикує, тим паче, що ніяких гарантій перекладачі не дають, лише власне слово. Звичайно, ця робота не може вважатись серйозною, бо щоб вона була такою, треба мотивувати людину до цієї роботи, сприяти зацікавленості і отримання зиску з цієї роботи. Цього немає, а тому перекладачі здійснюють переклад лише у власне дозвілля, у час, вільний від основного заняття. Від цього страждає і швидкість здійснення українізації. Ще однією проблемою на цьому шляху є і фінансове становище цих ентузіастів. Для нормальної роботи в цьому напрямку потрібні кошти, скажімо, щоб підключити домашній комп’ютер до Інтернету, щоб зареєструвати нормальний сайт зі зручним ім’ям і можливостями. Перелік чинників може ще довго продовжуватись далі, але можна зробити висновок, що люди, які здійснюють роботу з українізації є своєрідними вояками, що прагнуть досягти власної мети незважаючи на будь-які перепони і негаразди. А тепер про результати. Підсумовуючи всю роботу, яка здійснюється небагатьма ентузіастами, можна сказати, що вони пішли далеко вперед в порівнянні з державою. Та робота, про яку Міністерство освіти лише домовилось з Московською філією Майкрософт (переклад Outlook XP і Word XP), вже фактично здійснена ентузіастами. На сайтах перекладачів можна знайти українізатори до Internet Explorer, Outlook Express, до інших програмних продуктів компанії Майкрософт та багатьох інших компаній. Головне, що ці переклади не потребують жодної копійки грошей з держбюджету, на відміну від Московської філії, бо розповсюджуються безкоштовно. Держава викидає шалені гроші для того, щоб купувати російськомовні версії програмних продуктів компанії Майкрософт. І це при тому, що існують альтернативні продукти, які розповсюджуються безкоштовно. Це стосується Лінукс-систем. Що ви обрали б? Російськомовний Windows, який коштує декілька сотень доларів і „глючить” на кожному кроці, чи безкоштовний Лінукс, який перекладений на українську і на 99,9% надійний? Виявляється, що державні мужі цього ще й досі не можуть збагнути. Але можна спрогнозувати, що через декілька років, стан справ піде на краще, адже багато хто вважає, що за Unix-системами майбутнє. Але Лінукс багато в чому відрізняється від Віндовс і є складний на перший погляд. До того ж, більшість програмних продуктів ще не адаптована до Лінукс. А тому діяльність треба продовжувати у напрямку українізації Віндовс-сумісного програмного забезпечення. Українізація програм досить складна справа. Потрібно мати безліч спеціальних програм, які теж ненадійні, мати купу часу і терпіння, бо все приходиться перекладати вручну. До того ж, треба мати доступ до Інтернету, якого в мене, наприклад, вдома нажаль немає. Уявіть, я перекладаю все вдома, скидаю на дискети, і йду до місця, де мені дають годину раз на два-три дні попрацювати в Інтернеті. За цей час мені потрібно завантажити нові файли на сайт, який надто паршивий, бо не завантажує файли більше одного мегабайту, передивитися електронну пошту і ще пошукати цікаву інформацію в цьому напрямку. Для мене це досить складно, бо я викидаю на це купу часу, та ще й не отримую від цього ні копійки. До того ж, потрібно ходити на пари та ще й на роботу, щоб заробити на навчання. Для мене це досить складно, але я виплутуюсь. Раджу і вам незважаючи на перешкоди досягати своєї мети. Зараз я здійснюю переклад Windows 98. Вже переклав два основних файли, в яких містяться діалогові вікна і меню цієї операційної системи. Цей українізатор міститься на сайті. Зараз ведеться робота до більш серйозної українізації. Українізація торкнеться фактично всього: панелей керування, стандартних програм Вінди, повідомлень, сервісних програм. До того ж планую перекласти найновіші версії Internet Explorer i Outlook Express. Потім дійде черга до MS Office. Крім продуктів компанії Майкрософт планую перекласти багато Віндовс-сумісних програмних пакетів. Це залежить і від смаків громадськості. Було б непогано, якби пересічні громадяни вказали, які програми вони б хотіли бачити перекладеними найперше. Якщо хтось, прочитавши це, надумав щось подібне чи може хоч чим небуть допомогти, хоча б добрим словом, пишіть на мою електронну скриньку. В наш час потрібно боротись за краще майбутнє нашої держави, рідної мови всіма можливими засобами. Ніколи не підтримував тих, хто казав, що „якось воно буде”. Саме такі люди нічого суттєвого не зробили в рідній держави, а ще більше затягують її в багнюку власною байдужістю. Треба діяти і підіймати нашу державу. Все в наших руках. Заходьте на сайт “http://ukrsoft.cjb.net