- Абсолютно випадково. Я ніколи не думав і навіть не мріяв стати ведучим програми «Новини». З самого початку я працював у рекламі і в газеті. Після навчання та першої роботи газетярем мене запросили на телебачення. Там я займався звичайною жураналістською роботою – знімав сюжети для телепрограм. І мені було цікаво, хоча це мало чим відрізнялося від газетної роботи, оскільки це та ж журналістика. І Віктор Харламов, який нині у нас заступник директора ТВО «Новини» на Першому, помітив мої вдалі стенд-апи (stend-up – журналіст у кадрі), викликав мене і каже: «Ти класно працюєш, хочеш спробувати себе ведучим?».

 

Звичайно я хотів! Але, згадуючи свої перші спроби, розумію, що то був жах – у мене нічого не виходило. Перший ефір – це страшний сон, а студія – кімната жахів, після якої я не міг спати вночі. Була купа проблем та недоліків, над якими потрібно було працювати і вдень, і вночі, але найтяжчим було подолати неправильну дикцію. Ця проблема і досі у мене є, але я її пильную та працюю над собою.

 

Позбавитись фальшивої вимови, нажаль, мені допомогли теракти в Америці, коли ті літаки врізалися у вежі-близьнюки. Було дуже багато загиблих, і мені потрібно було зачитати всі імена і прізвища тих людей. А прізвища та імена були не зовсім зрозумілими – іноземними та з дивними наголосами. Для мене, як для людини, котра і так погано читає, – це було справжнє випробування.

 

 

- Будучи студентом, я паралельно працював на радіо. Там у мене була своя розважальна ранкова програма. І мені це подобалось. Мало того, не так давно мене запрошували вести розважальну програму, але я відмовився, оскільки хочу вдосконалитись у новинах, набути ґрунтовного досвіду тут. І все ж інформаційний жанр мені ближчий. Я вже звик до нього, я в темі і постійно «варюся» в ній. Можливо, я б міг поєднувати роботу у різних жанрах. Наприклад, зараз я пишу свої розважальні радіопрограми в Інтернеті. Так я граюся з розважальним жанром, реалізую ту частину себе, яка би хотіла працювати у розважальних програмах. 

 

- По-різному буває, деякі сюжети приходять із класними, чудовими підводками, а деякі приходять узагалі без підводок, і тоді треба писати. Деякі з них приходять із таким текстом, що його просто треба викидати і писати заново. Тобто якісь я залишаю, інші пишу сам, оскільки у творчому колективі програми «Новини» не так багато людей. Інколи легше самому написати, коли ти розумієш, про що йдеться. Для того, щоб завжди бути в курсі подій, я починаю свій робочий день із читання новин на всіх сайтах, вивчаю кожну подію. І коли я в темі, я добре і швидко працюю.

 

- Ми не купуємо класних фільмів – це, напевно, перший секрет. Я вважаю, що новини не можна вимірювати рейтингом, тому що ми не можемо порівнювати їх із іншими програмами, наприклад із кінофільмами. «Новини» дивляться всі, і саме це робить їх загальними.

 

«Новини» на Першому Національному – чесні, – це ще один секрет. Не покрививши душею, скажу: якщо інформація, яку я маю видати в ефір, мені не подобається з якихось причин, я можу її зняти. Я ставлю себе на місце споживача інформації і відразу розумію, як вона буде сприйнята. Тобто якщо ти робиш продукт такий, який цікавить тебе самого, –це буде цікаво і глядачам. Врешті-решт, всі люди схожі. Ми намагаємось подати різні точки зору і встановити збалансований підхід до подій. Зрозуміло, ми недосконалі, можливо, журналіст вкладає свою точку зору та свою думку в тему, але обдумувати це він залишає глядачеві.

 

 

- Я чув про це. Ведуться розмови, ніби класно було би видавати в ефір позитивні новини. Я так не вважаю. Новини – це новини, ми не можемо їх вигадувати або фільтрувати. Ми інформуємо глядача про те, що відбувається, аудиторія має бути в курсі. Якщо ми видаємо тільки позитивні новини, значить, ми приховуємо інші. Новини є або вони відсутні, новини можуть бути цікавими або нецікавими, важливими або не важливими, але, на жаль, ми не контролюємо їхній зміст. Тобто ми не відбираємо новини за позитивними якостями, головним критерієм є їх важливість і цікавість для глядача. 

 

- Багато чого. Я з тих людей, які не можуть бути всім задоволені, постйно хочеться щось поліпшити. І це класно, тому що так я йду вперед до мети. Для кращої роботи не вистачає ресурсів – це найперше. Класні та видовищні новини – це інтерактив, це, коли ми можемо людину за допомогою телекамер перенести в будь-який куточок світу, в саме серце подій. А ми це не завжди можемо зробити і від цього програємо.

 

- Точно не провідну. В будь-якому разі, я не можу все переписати і все зробити так, як хочу сам, тому що випуск формує редактор. Я беру у цьому процесі певну участь, але на першому місці – редактор. У ведучого менший відсоток влади, ніж у нього. Якби я і хотів переписати все, на це просто не вистачило б часу. Не може одна людина все писати сама, бо навіщо тоді штат журналістів.

 

Кожен із них вкладає своє враження та думку, що дає певний баланс в темі. Безумовно, я подаю інформацію через себе. В цьому і є моя головна роль. Чому ми не всіх ведучих сприймаємо однаково? Тому що глядач відчуває внутрішній світ людини. Я – зв’язковий між журналістами і глядачем. І від того, наскільки я класний провідник, як я передам інформацію, залежить цікавими будуть новини чи ні. В цьому полягає роль ведучого – пропускати через себе і намагатися яскраво, цікаво та динамічно подати інформацію.

 

 

- Ведучому має бути цікаво те, що він робить, і цікава та інформація, яку він несе. Це я знаю на власному досвіді. Навіть якщо ведучий професіонал, але йому не цікаво розповідати, то глядач це відчує. І це той випадок, коли його будуть дивитися не більше 5 хвилин.

 

 

- Майже теж саме, але є певна специфіка. Скоро буде рік, як я веду «Міжнародні новини». Мені ця робота дуже подобається, я постійно «варюся» в цьому, тому що мені цікаво і це – запорука успіху ведучого. Наша теперішня політика не є такою цікавою, як міжнародна, нажаль. Я часто дивлюсь ток-шоу за участі політиків і помітив, що знаю все, що вони скажуть далі, не дослівно, але суть буде незмінною. Наші політики – примітивні і легко передбачувані, з ними просто не цікаво. Неозброєним оком видно, що вони заробляють гроші, а не розбудовують державу. І це вже дістало глядачів, їм не цікаво на них дивитися. Тому наразі мене захоплюють міжнародні новини. Міжнародна політика – непередбачувана і цікава, у неї є чого навчитися.