- Гадаю, що ця тема дуже складна і про неї писати (по-перше, зі знанням справи, а по-друге, з певними дієвими порадами) тяжко. Напевне, для того, щоби добре про це розповідати, треба й самому побути бідним. А іноді про це швидко забуваєш. Ну, і питання попиту грає роль.

 

- Я її ще не отримав. Дізнався, що нагороджений, із «Детектор медіа». Так що за що, ще не знаю. Не відмерли ж із Радянським Союзом день працівника сільського господарства, металургійної галузі, і таке інше. Та й багато чого іншого у нас тягнеться з тих часів.

 

- Це дуже цікава пропозиція. І ми думаємо над нею. Потрібно шукати відповідний формат. А це непросто. Щодо безлічі можливостей - не зовсім згоден. По-перше, скільки можливостей політику не давай доводити свою точку зору, все йому буде мало. По-друге, не у всіх нас як глядачів, слухачів, читачів є змога дізнаватися відразу все. І той, хто не має змоги дивитися трансяції парламентських засідань або не хоче їх дивитися, може заповнити брак знань за допомогою нашої програми. І ще про просту людину. У рубриці «Вільний мікрофон» ми даємо змогу висловитися всім охочим глядачам у студії. Так роблять у інших формах і колеги на інших телеканалах. Так що робота триває. Далі буде.

- Грибы очень скрытны. И как они воспринимают мир, я могу только догадываться. Наверное, они тоже только догадываются. Ну, а если серьезно, походы за грибами дают мне возможность побыть одному в окружении сил, у которых можно набраться терпения, энергии. И вообще это, очевидно, замена любому другому увлекательному поиску, на который не хватает времени. И конечно, люблю грибы как яство, что особенно актуально в условиях финансово-экономического кризиса.

 

- Чи є у Вас плани знову працювати в Британії?
Планів таких не має. Але не заперечую, що колись можу взяти перерву і з півроку знову пожити там. Ну, а тоді, звісно, доведеться працювати. Але це можливо тільки після «Свободи слова», а не замість неї.

 

- Вовсе не тяжело. Так много других людей это делают, что ничего нового я здесь не придумаю. А потому не стоит и усилий.

 

- Звісно, не легко. Мені протягом довгого часу колеги з команди радили позбутися радійної манери ведення. З іншого боку, часом на вулиці чи в магазині мене впізнають саме з голосу. За моїми спостереженнями, з радійників часто виходять дуже вправні телевізійники. Це, я вважаю, ще один доказ того, що радіо - найскладніший для виконання засіб масової інформації, який дає професіоналу дуже багато навичок, які можна потім використати деінде. Згадаю ще, що й на радійника я перекваліфікувався з газетяра. Це було важче.

 

- Якщо судити за рейтингами і частками аудиторії, ми не пасемо задніх. А окрім того, саме «Свобода слова» на ICTV і була тією програмою, від якої пішли «дещо подібні». От вам і відповідь про привабливість.

 

- Не завжди народжується істина, згодний. Але ми завжди намагаємося поставити запитання в конкретній формі, визначити тему дискусії і часто закликаємо учасників спробувати накреслити конкретні способи дій або «рецепти». Я вірю в суму малих зусиль, яка, зрештою, спричинює якісні зміни. Гадаю, що наша програма виконує важливу суспільну функцію. І дає змогу глядачам побачити політиків і урядовців такими, як ті є, і часом впізнати себе у тих політиках і урядовцях. А ще ми надаємо змогу висловитися експертам з різних галузей, чиї думки, вірю, теж цінні для суспільства.

 

- А им и говорить не надо. Часто приносят различные документы, иногда, правда, вытянутые из интернета. Но иногда при этом говорят - этот документ секретный. Но с тезисом о доказательности обвинений согласен, как и с тезисом об ответственности и политиков, и журналистов, и каждого гражданина страны за то, что в ней происходит. Вот только мера ответственности, наверное, разная.

 

- Надо сначало установить, что такое человек. Я думаю, я успешный журналист, успешный переводчик. Но теперь я буду думать над вашим вопросом. И в следующий раз дам конкретный ответ.

 

- Перш за все, її різноманітність. По-друге, бажання більшості колег працювати професійно. А це означає - і чесно. Я вважаю, що в укаїнській журналістиці пропорція «поганого» і «доброго» приблизно така ж, як і в британській. І, мабуть, як і в журналістиці багатьох країн континентальної Європи. Просто у нас це «погане» часто виразніше, ніж за кордоном. Окрім того, у нас, на мою думку, непомірно велика кількість учасників медіаринку.

 

Насамперед це стосується телебачення. Але і преси також. Тому і більше змоги виявлятися тому непрофесійниму і недосконалому, що в нас є. Але я вважаю, що стан української журналістики цілком відповідає стану суспільства. Це проблемний, болісний розвиток із величезними внутрішніми суперечностями, та в будь-якому разі - це рух уперед. І ще одне міркування. Ми так часто критикуємо свою журналістику, бо в ній ми мождемо бачити все: і професійне, і зовсім непрофесійне, і сіре. Про так звану західну журналістику ми переважно знаємо позитивне. От і виникає дисбаланс у сприйнятті.

- Проект ЖОРНА успішно закінчився. Це був проект сприяння перебудові журналістської освіти. Книжки і обладнання, надані українським університетам за допомогою проекту ЖОРНА, використовують зараз у Києві, Сімферополі, Ужгороді, і не тільки.

 

- Я не певен, що ця теза правильна. Мені здається, що і наша програма, і чимало інших мають на меті і справді показують політику такою, як вона є. Просто не в стінах парламенту, Секретаріату Президента чи Кабінету Міністрів, а в телевізіній студії. Відповідно, є і відмінності у поведінці політиків. Але це відмінності зовнішні, а не посутні. І ще - в нашій програмі ми намагаємося також розкрити те, про що політики зазвичай не говорять. Це не завжди вдається, але успіхи бувать. Гадаю, бувають вони і в колег на інших телеканалах. Тому дивіться пильно і уважно. Ми часто піддаємося на привабливі ярлики типу шоуізація політики. Але ж ідеться не про форму, а про суть. Принаймні, для людей, які роблять програму «Свобода слова».

 

- Просто зараз - ні. Тому що ті, хто при владі, або ті, хто прагне бути при владі, ще не позбулися ілюзій щодо впливу телебачення на громадську думку і настрої виборців. Тому що вони намагаються використати чи не все телебачення в політичних цілях. І тому багато хто з них вбачає у громадському телебаченні додатковий ресурс політичного впливу. Тому за нього ведеться запекла боротьба, ще навіть коли його немає. Але я певен, що громадське телебачення і РАДІОМОВЛЕННЯ в Україні будуть, як є в більшості розвинених країн. Але для цього потрібно, щоб наші демократичні традиції стали міцнішими.

 

- Найбільший урок - це те, що немає західної, східної, південної чи північно-східної журналістики, а є лише професійна чи непрофесійна. Щоправда, всередені тих категорій є істотні відмінності. Скажімо, «жовта пресса» також може бути дуже професійною за виконанням. Але тут набуває актуальності запитання, наскільки вона взагалі потрібна суспільству. Не мені на нього зараз відповідати. І підтема цього ж уроку - принципи точності, оперативності, актуальності новин і поточної інформації однаково важливі у всіх країнах, тільки не всюди однаково діють.

 

Але я бачив дуже багатьох українських журналістів, які через власні роздуми, дуже серйозний перегляд власних цінностей і справжню боротьбу доходили висновку про потребу цих принципів в Україні. І для цього їм не потрібно було знати, що ці поняття діють деінде. Я вважаю, що журналістська революція в Україні, до речі, відбулася не в 2004-2005 році, а наприкінці 80-их - на початку 90-их, як, власне, і ціла українська революція. І я вірю, що українській журналістиці судилося цілком гідне майбутнє. І якщо відбуваються відступи, то вони тимчасові.

- Ну как не верить людям, которые с таким пылом убеждают нас всех в правильности своих идей! Так что, пока идет программа, могу усомниться только в точности данных, цифр, фактов, которые они приводят. Имею ли я право как ведущий им не верить? Я оставляю это право зрителям, как и право верить. А моя задача сделать так, чтобы зрителям легче было придти к собственным выводам.

 

- От закінчиться чат, доїду до робочого комп'ютера і спробую прокоментувати якусь статтю на цьому «ресурсі». Чи ви маєте на увазі якийсь інший? Наскільки мені відомо, на «ПіКу України» коментарі не заборонені.

 

- Для того, чтобы преодолеть эти тенденции, необходимо оздоровление рынка. В частности, на телевидении должна произойти вертикальная структуризация и уменьшение числа телеканалов, а значит -  усиление тех, которые останутся. Думаю, то же касается и прессы. Более сильные, а значит и более материально обеспеченные телеканалы и газеты, не будут так зависимы от внешнего давления или подкупа, как сейчас. А собственники?.. Думаю, их надо убеждать в том, что зрителям, слушателям, читателям по большей части интересно и удобно получать разнообразную информацию, а не откровенную агитацию или восхваление того же собственника. Не просто. Но я видел, как люди меняются, и думаю, что процесс это естественный. Хотя полностью избавиться от влияния собственников не удается даже в такой развитой демократии, как Британия.

 

- Конечно, имею. Но это право не столько голоса, сколько живота. Ни один стилист не убедит меня надеть костюм, брюки которого жмут в поясе. Но это претензия ко мне. Надо держать себя в форме. А на самом деле, я конечно доверяю своим стилистам - ведь они специалисты своего дела, как, кстати, доверяю и другим людям, которые работаю со мной: редакторам программы, продюсеру, режесерской группе.

 

Образ ведущего - работа не только стилистов, но и всех, кто помогает и часто очень существенно помогает готовиться к программе и вести ее. Я вот пользуюсь ответом на этот вопрос, чтобы подчеркнуть, что программа «Свобода слова» - это результат коллективных усилий и именно поэтому, если мне в ней удается сделать что-то полезное, я благодарен тем, с кем мне удается это сделать.