Микола Вересень про журналістику, популярність та позитивні емоції

11 Листопада 2008
9319
11 Листопада 2008
10:00

Микола Вересень про журналістику, популярність та позитивні емоції

9319
Ця розмова відбулася не сьогодні. Тиждень тому на сайті з’явилася перша частина інтерв’ю. Але Микола Вересень настільки цікава, неординарна людина, талановитий журналіст, що обмежитися трьома аркушами було тяжко. Отже, продовження...
Микола Вересень про журналістику, популярність та позитивні емоції
Після закінчення основної частини інтерв’ю у мене залишилося ще чимало питань, які потребували відповіді. Але ми і так проговорили понад годину, я почала збирати папери, диктофон, а Микола Вересень сказав:
 
-  Зачекайте. Якщо я лишусь один, то до мене почнуть усі підходити і просити автограф. Коли я сиджу в компанії з кимось, то хоч не атакують. Не просять фотографуватися і розписатися на шматкові паперу. Це, звісно, приємно, що ти викликаєш у людей приємні емоції, але не так же нав’язливо.
 
-  А приємно, що Ви викликаєте позитивні емоції? (тут виникло рішення ввімкнути диктофон).
 
-  Розумієте, хтось один завжди може поламати 100 мільйонів усмішок. Цілий тиждень тобі можуть усміхатися, а потім... наговорять стільки неприємних речей. Можна 2 місяці усміхатися оточуючим, але все одно будеш уникати будь-яких зустрічей. 
- Який найнетактовніший випадок у своєму житті Ви можете згадати?
 
- Ой, ні, немає в мене таких випадків. І взагалі, ніколи не задавайте питань, які містять префікс «най-». Якщо ви берете інтерв’ю у публічних людей, то маєте розуміти, що вони живуть інакше, ніж інші, і у них кожен день щось трапляється. А якщо ви берете інтерв’ю у людей непублічних, то така людина, яка живе звичайним життям, може визначити справді якийсь яскравий факт. У мене постійно яскраві факти, кожного дня (якщо не кожної години). Так сталося.
 
- А взагалі, Ви любите несподіванки?

- Так, а як же, це - найголовніше, що є в житті. Я знаю, чому ви поставили таке питання, тому що ви жіночої статі. Жінки, майже всі, люблять передбачуваність. Я маю на увазі жінок із великої літери, бо це звучить гідно - «Жінка». А чоловіки з великої літери, на противагу сильним жінкам, обожнюють непередбачуваність. І це природно. Людство вижило завдяки поєднанню сильних жінок і чоловіків, а також цих двох характеристик. Тому що чоловік іде полювати якогось там мамонта, і у нього постійно трапляються несподіванки. Іде і не знає, де на нього вискочить тигр, тому він має бути готовим до небезпеки. Жінка ж хоче дбати про оселю, дітей, вона хоче знати, що буде завтра, післязавтра, і спланувати все на рік вперед. Тому жінки в результаті перемогли, через те, що людство все ж розвивається в розрахунку на жінок, а не на чоловіків.    
 
-  Журналістика – це жіноча професія чи чоловіча?
 
 - Тут немає різниці, не потрібно робити такого поділу. Я думаю, що більше жіноча, ніж чоловіча. Колись у мене була розмова з Тетяною Устиновою на цю тему (авт. – письменниця, пише детективи). Я спитав: «Хто пише кращі детективи - чоловіки чи жінки?». Вона відповіла, що жіночий детектив – це тонкощі і деталі, а чоловічий  – це рух. А що таке журналістика? Це - деталі. Весь зміст змінюють деталі. 
 
-  Хто у Вашому розумінні хороший журналіст?
 
- Я не хочу говорити цих дурних, пафосних слів. Тому що треба вжити слово відповідальність, а я його не люблю. Що таке відповідальність? Це твоя здатність відповісти на будь–яке запитання стосовно твоєї конкретної роботи. Чому ти це зробив, а це не зробив, а чому ти це так написав, а чому вжив такі слова, а чому для прикладу взяв цю людину? І коли ти зможеш дати відповідь на всі ці запитання, тоді ти - гарний журналіст. У нас журналісти дуже часто не фільтрують інформації, а просто беруть і видають її суцільним потоком, а бідні люди сидять і не знають, що з цією інформацією робити. Хороший журналіст не дозволив би собі «видавати в ефір» сміття, він би відшліфував, відібрав, пояснив.
 
- А можна будь-кого навчити журналістиці?
 
- Ні. Можна, але до певної міри. Тому в Україні гарних журналістів 8 чи 10 чоловік. Їх дуже мало. І це реальність. Тому що один із засадничих чинників журналістики – це російською мовою «любознательность». Яка - в природі. А цьому навчити не можна. І, якщо людина не допитлива, то нічого в неї в журналістиці не вийде. В хорошого журналіста постійно виникає купа запитань. І, коли ти маєш здатність їх ставити, тоді ти - журналіст.
 
- Журналістами не стають, а народжуються.
 
- Десь так. Принаймні мій випадок якраз свідчить, що це так.
 
- А яку освіту Ви здобували?
 
- У мене не було освіти ніколи. Журналістська освіта – це просто досвід. Я багато працював на BBC. Взагалі, я історик за фахом. В мене є великий сумнів, що в українському світі існує словосполучення «журналістська освіта». В мене така підозра, що цього не існує. Це якась мильна бульбашка. Найкращі журналісти - це люди, які мають точну освіту: фізики, математики, хіміки, і це я ціную більше за все. У них менше емоцій. Вони не можуть закохатися в Юлю чи в Віктора. Вони просто рахують тут так, а тут так. А гуманітарна освіта завжди тягне за собою якесь емоційне навантаження.
 
Не хотілося писати нічого від себе.
Читайте і розмірковуйте. Можливо, хтось не погодиться, а в когось це інтерв’ю викличе негативні відгуки. Але в кожного є власна думка і кожна думка має право на існування.
 
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Зоя Льовіна, Перший національний
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
9319
Читайте також
17.11.2008 16:28
Зоя Левина, «Первый национальный»
22 019
Коментарі
1
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
сцытникам от академика зерова с того света
5884 дн. тому
-Скажи, отец,куда уплыли корабли? -Да в Индию, сынок, на краешек земли. -Зачем же ты отец, погнал их все туда? -Распилят их, сынок. В семье у нас нужда. -Но вон же я лежу на палубе, отец! Попилят и меня, и мне придет капец. -Не дрыгайся, сынок!Тебя, наоборот, Из хлама соберут и сотку кинут в рот, Тебе входной билет вручат на БиБиСи И сделают звездой...Ну, что еще-проси! -А можно мне?.. -Нельзя!Я здесь пока один. Хоть мы и из Господ, я-Первый Господин! А ты иди и ври, покуда светит свет Их ящика, где жить тебе полсотни лет, И нА людях стареть, и помнить, как ушли Ради тебя на смерть чужие корабли.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду