Позбавлення контрольним органом телерадіомовлення кабельних телекомпаній права на ретрансляцію низки російських каналів викликало традиційно гостру реакцію з боку проросійських політичних сил – у цих діях вони миттю побачили «мовний» слід. Так, Партія регіонів звинуватила Нацраду в тому, що та «зобов’язала всіх телевізійних провайдерів припинити ретрансляцію іноземних програм, що здійснюється без їх обов’язкового перекладу українською мовою». Не забарились зі своєю реакцією і українські комуністи. Вони вкотре традиційно проголосили мовну політику Нацради антиконституційною, а їхній лідер Петро Симоненко назвав її діяльність такою, що «порушує конституційні права громадян на вільне отримання інформації».

Тепер в роботу контролерів українського телерадіоефіру зробило спробу втрутитись і російське МЗС, яке протягом останнього року не гребує можливістю висловити власну позицію щодо внутрішніх справ України. Заявивши про «витіснення російської мови з громадсько-політичного життя країни», росіяни не відзначились оригінальністю. Наших північних сусідів схвилювало, що такі кроки «не відповідають добросусідським та дружнім відносинам наших країн».

Голова Нацради Віталій Шевченко дав симетричну відповідь російському МЗС. У своїй заяві він відкинув будь-які звинувачення російського зовнішньополітичного відомства. А на додачу ще й розкритикував російські органи влади за те, що не забезпечили українськими каналами наших співвітчизників у Росії. «Росіянам варто звернути увагу на те, що серед порушників українського медійного законодавства чомусь опиняються одні й ті ж російські канали», – сказав він нашому кореспонденту.

Ігор Курус, перший заступник голови Нац­ради, пояснив «Главреду», що попередження про необхідність в адаптації низки іноземних каналів було розіслано посольствам ще два роки тому. Росіяни звернення Нацради постійно ігнорували. І лише тепер, коли їхні окремі канали таки почали відключати, здійняли багато галасу. «Я не розумію, чому наші російські друзі так реагують на те, що ми хочемо впорядкувати присутність каналів, – каже “Главреду” інший член Нацради Тетяна Лебедєва і додає: – Мені здається, що російські канали хочуть особливого підходу до себе».

У самій Нацраді стверджують, що її дії мотивовані прагненням дотримуватись закону в сфері захисту суспільної моралі, реклами, авторських та суміжних прав. Там звинувачення в забороні транслювати жменьку російських каналів через мову відкидають. По-перше, аргументують у прес-службі Нацради, аж 60 з 83 каналів, які рекомендовані провайдерам для ретрансляції, ведуть мовлення російською і лише 15 каналів – англійською, 5 – французькою, 3 – німецькою, на одному – польською та італійською. Ще наприкінці лютого цього року всі вони потребували адаптації, яку успішно провели.

Станом на 15 жовтня 221 оператор українських кабельних мереж (близько 60% всіх провайдерів) вилучив зі своїх сіток мовлення всі неадаптовані канали. Притому список таких каналів не обмежується російськими. Решту кабельників Нацрада зобов’язала зробити це до листопада.

Доступ до українського медіа-простору флагманам російського ТБ «ОРТ», «РТР-Планета» і «РЕН-ТВ» заказаний саме через ігнорування їхніми провайдерами вимог Нацради. Зокрема, до «ОРТ» в Нацради є претензії щодо «трансляції інформації, яка не відповідає дійсності». До двох інших згаданих російських мовників мають претензії українські канали. Останнім не до вподоби те, що «РТР-Планета» і «РЕН-ТВ» транслюють придбані українськими мовниками програми. Класичний (однак не єдиний) приклад цього пов’язаний з Євробаченням. У 2007 році ексклюзивні права на показ музичного шоу на території України придбала Національна телекомпанія. Водночас провайдер «Торсат» незаконно ретранслював музичний конкурс через канал «ОРТ».

Проте у висловлених Нацрадою претензіях до провайдерів згаданих російських каналів про мову ефіру не йдеться. Великий резонанс нав­коло жменьки каналів з РФ пояснюється лише тим, що вони є одними з найбільш популярних іноземних каналів в Україні.

У нас взагалі люблять спекулювати на будь-чому, що має відношення до політики, а особливо, коли запахне якимись черговими виборами. У цьому питанні теж більше політики, ніж грошей. Ми вимагаємо тільки підтримки власній телеіндустрії, бо це – економічний захист її, додаткові прибутки нашим компаніям і, врешті-решт, поповнення в нашу економіку. Тим не менше, знаходяться такі, що стверджують про заборону російської мови. А Нацраді байдуже, чи канал російський, чи турецький, чи навіть ісландський, аби всі вони працювали в руслі нашого законодавства.

Утім, Національній раді з питань телебачення та радіомовлення вислуховувати критику та звинувачення на власну адресу не вперше. На початку цього року вона оголосила «наполеонівські» плани: за декілька років домогтись від телеканалів збільшення частки україномовного ефіру (і не лише в «сонний час») до 85–100%. У свою чергу, канали, які вели мовлення здебільшого російською, одноголосно заволали про форсовану українізацію вітчизняного ТБ. Здавалося б, що там: погомонять собі – та й пристануть на умови контролюючого органу. В іншому ж випадку, сценарій відомий: штраф, попередження, суд і – прощавай ліцензія. Однак позиція Нацради була непохитною, мовляв, закон є закон. Від­так, незважаючи на прохання низки телеканалів відтермінувати в часі перехід на українську, головний контрольний орган з телерадіомовлення таки змусив багатьох російськомовних ведучих та героїв телесеріалів мовити з «голубого екрану» до українського телеглядача державною мовою. А в середині жовтня російське МЗС запропонувало Україні підписати договір про взаємний обмін телепрограми для ретрансляції.

Причин таких жорстких заходів може буде декілька, які, зрештою, не виключають одна одну. Ще на початку року лунали зауваження з президентського Секретаріату про незахищеність українського медіа-простору від інформаційних атак ззовні, які, на думку Президента, надходять з Росії. Було скликано спеціальне засідання РНБО, на порядку денному якого й розглядалось питання про загрози інформаційній безпеці України. Саме після цього засідання РНБО Нац­рада прийняла рішення про збільшення частки україномовного ефіру на вітчизняному ТБ, а заразом і склала перелік іноземних програм для адаптації.

З іншого боку, у витісненні російських програм з сітки кабельних провайдерів зацікавлені українські загальнонаціональні канали. Зокрема, після того, як влітку в Кривому Розі відключили російські програми, рейтинг одного із загальнонаціональних каналів миттєво підскочив у півтора рази. За даними Нацради, лише одна компанія-провайдер «Торсат» на ретрансляції лише «ОРТ» та «РТР» щорічно заробляла $15–17 млн. «Підтримка і захист власної телеіндустрії, чого прагне Нацрада, дасть додаткові прибутки вітчизняним компаніям, а отже, й національній економіці загалом», – пояснює переваги легалізації Віталій Шевченко. А це вже вагома причина «поштовхатись ліктями». Тому можна з упевненістю стверджувати, що телевізійний, а вірніше рекламний вакуум, який з’являється в телепросторі після вимкнення російських каналів-конкурентів, швидко освоюється українськими телевізійниками.

Якими би благими намірами не керувалась Нацрада, слідкуючи за дотриманням українського медійного законодавства, основний тягар, за словами кабельників, все ж падає на слабкі плечі тих кабельних операторів, які виявляють бажання транслювати іноземні канали. Не секрет, що «адаптація до українського законодавства» (переклад, озвучення тощо) добряче вдаряє по гаманцю. Одних такі витрати можуть просто непогано трусонути, а інших – взагалі розорити. У таких умовах кабельники зможуть втриматись на плаву не в останню чергу завдяки підвищенню тарифів на власні послуги. Інших поглинуть крупніші провайдери кабельних послуг або іноземні інвестори.

Нарікання кабельних провайдерів на витрати для адаптації Ігор Курус називає міфом, який вони самі створили й тепер свято в нього вірять. «Насправді, адаптацію програм повинен робити або власник каналу, або його дочірня структура в Україні, – каже перший замісник голови Нац­ради. – А чутки про витрати провайдерів такі ж безпідставні, як звинувачення у витісненні російської мови».

Юрій Онишків, журнал «Главред»