Насмішити «Оскара»
Як відомо, «оскарівського» комітету в Україні немає. Втім, це зовсім не означає, що українським кіношникам наглухо закрита дорога на найпрестижніший червоний килим та заказана можливість потриматись за торс чи ноги золотого Оскара. Як і багатьом іншим країнам, Україні такий шанс може випасти у разі перемоги її кіна в номінації на «Оскар» за «Найкраще іноземне кіно».
Повноваження з вибору вітчизняного фільму для американських кіноакадеміків у нас лягає на плечі спеціальної експертної ради Міністерства культури. За якими критеріями відбувається відбір – таємниця за сімома замками, не кажучи вже про склад комісії – його не розголошують.
Може, останнє цікавило би нас менше, якби відібране на престижну премію кіно («Ілюзія страху») не викликало сумнівів у адекватності міністерського журі. Судіть самі: національне кіно України перед світовою кіноспільнотою цього року представлятиме стрічка, жодна із головних ролей у якій не належить українським акторам. Мова фільму, автоматично, - російська. Щоправда, скоряючись законодавству, творці фільму створили кілька фільмокопій із українським дубляжем – для прокату, який заплановано на грудень.
Це я до того, що одна з вимог номінування на «Оскар» - національний склад знімальної групи. На всі закиди щодо порушення режисер «Ілюзії страху» Олександр Кирієнко реагує агресивно: «Давайте радіти, що ми хоч якось представлені на «Оскар». На захист такого стану справ стає і виконавиця головної ролі російська акторка Альона Бабенко (давня улюблениця Олександра Кирієнка, знімалась у нього вже тричі): «Ви б не чіплялись за національні питання, - радить вона журналістам, - кіно виконує прекрасну роль: воно об’єднує наші країни. За це ви Сашка (Олександра Кирієнка. – Авт.) на руках носити маєте».
Іншу вимогу – прокат у країні, що представляє фільм, - команда «Ілюзії» виконує. Уже створено 30 фільмокопій для України та 80 – для Росії. Автори картини сподіваються, що принаймні у нас вона стан рейтинговою – завдяки обличчям сусідських «зірок» Альони Бабенко та Андрія Паніна (грає плюгавенького авторитета та царя Соломона «два в одному»).
Мораль байки, знятої за однойменною книгою бютівця Олександра Турчинова, така ж банальна, як і натягнуто-пафосна: «Все, що було, - є, все що є, - вже було». На догоду глядачеві, дбайливо виплеканому на російських кримінальних серіалах, «оскарівський» фільм оригінальністю не відзначається: все ті ж «розборки», помнуті машини і «інтелектуальні» обличчя – плюс підозрілого характеру проекція всього вище переліченого на давнє минуле. Обличчя Андрія Паніна в ролі біблейського царя справляє окремий шокотерапійний ефект.
Зважаючи на те, що кілька років тому до Кіноакадемії так і не дійшов фільм Олеся Саніна «Мамай» (один із наразі не багатьох справді якісних продуктів української кіноіндустрії), можемо уявити враження суворих критиків про Україну (минулорічна «Аврора» Оксани Байрак – також викликає питання) і передбачити їхню реакцію на черговий «подарунок» від нас.
Від доброго філософського кіна (а саме таким стараються виставити «Ілюзію страху» її творці) можна було би сподіватись сліз. Але, схоже, кіноакадемівці будуть сміятись. Якщо не повиходять із залу задовго до фінальних титрів.
Ольга Куровець, «ПіК України»
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Ольга Куровець, «ПіК України»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Читайте також
Коментарі
2
ржу
5875 дн. тому
Вся заметка писалась только ради того, чтобы в конце как бы между строк и как бы как нечто само собой разумеющееся расскзать о том, какой замечательный фильм Мамай. Убогая журналистика ...
5875 дн. тому
Пока вы будете говорить "кіна", жалкая и убогая поделка про Мамая вам будет казаться шедевром!
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
