Нішеві канали з часткою ринку менше 1 – 2 % на обслуговування цифрової мережі витрачатимуть стільки ж, скільки зароблятимуть. Про це заявив на ІІ Міжнародному форумі «Цифрове мовлення в Україні» генеральний директор ЗАТ «Телеодин» Валентин Коваль.

 

На сьогодні немає чіткого розуміння, скільки буде коштувати на рік обслуговування одного каналу в мультиплексі, зазначив пан Коваль. Проте, згідно з інформацією з неофіційних джерел, обслуговування мережі з 81 стільника компанії коштуватиме близько 400 тис. доларів на місяць (4,8 млн. дол. на рік). 

 

Якщо на 2015 – 2020 рік обсяг ринку телереклами становитиме  2,5 млрд. дол. (середній показник) і на ці гроші претендуватиме 40 каналів, що мовитимуть в усіх мультиплексах, то в підсумку, стверджує Валентин Коваль, «20% своїх доходів ми витрачатимемо на технічне обслуговування. Відтак, канали з часткою нижчою 2% не матимуть сенсу для власників».

 

Проте сам пан Коваль називає цей сценарій песимістичним. І пропонує інший, який враховує оптимістичніші показники зростання ВВП, а відтак і приросту рекламного ринку. Якщо останній сягне 4,5 млрд. доларів (від 3,7 млрд. в 2015 до 5,8 млрд. в 2020), то на обслуговування мережі загальнонаціональні мовники витрачатимуть приблизно 12% своїх доходів («Що насправді прийнятно, хоча хотілося б менше», - коментує Коваль). Тоді й для нішевих мовників прогноз є більш привабливим. «Ті канали, які матимуть частку ринку близько 1%, витрачатимуть на мережу 25 – 27% своїх доходів, що, як на мене, жахливо, але тим не менш дає їм хоч якусь надію. Але канали з часткою 0,5% будуть усі свої гроші просто нести назад у мультиплекс – нескінченний процес, який позбавляє сенсу їхнє існування. Єдиний вихід – існування нішевих каналів поруч із великими каналами», - робить висновки доповідач.

 

Канали – лідери ринку, за прогнозами пана Коваля, матимуть у майбутньому частку 8 – 9%. Такий канал зможе утримувати біля себе 5 – 7 нішевих каналів. 

 

Також на ринку є проблеми і з вимірюванням рейтингових показників нішевих мовників: їх було би доречніше вимірювати за розширеною спеціалізованою панеллю (наприклад, «35+, місто, жінки»). Як зазначила Ольга Росманова, директор департаменту теледосліджень компанії Gfk-Ukraine, якщо телеканали мають гроші на розширення панелі, то Gfk готова коштом замовника розширити та деталізувати ту загальнонаціональну панель, яка використовується нині на замовлення Індустріального телевізійного комітету. «Реально канал має покривати хоча б 50 домогосподарств. Якщо ж канал настільки нішевий, що з панелі в 2,5 тисяч д/г він не покриває і 50-ти, то йому варто використовувати інші схеми продажів», - радить мовникам пані Росманова.

 

Ольга Росманова у своїй доповіді на ІІ Міжнародному форумі «Цифрове мовлення в Україні» також навела цифри Gfk стосовно тих домогосподарств України, які вже нині приймають цифровий сигнал. В цілому по Україні 9% домогосподарств приймають цифрове телебачення. У селах – 11%, у містах «50 тисяч-» – 12% (за рахунок супутникового прийому, як прокоментувала пані Росманова), у містах «50 тисяч+» – 6%. Трохи вищими ці показники є у Києві – 20% (за рахунок переходу на цифровий стандарт мовлення найбільшого кабельного оператора столиці «Волі-кабель» та проведення експерименту з впровадження ефірної «цифри”). Такий же показник – 20% –  і в західних регіонах країни, де через особливості рельєфу населення надає перевагу супутниковому прийому.

 

 

«Детектор медіа»