У світлий і сонячний червневий день, як пишуть у романах для жінок, я з температурою 40 з вітерцем їхала до лікарні. Там на мене чекала задуха, сморід переповненої палати і, можливо, операція. Тільки я про це ще не знала. «Ти якісь ліки вдома приймала?» - питає доктор. «Ну, як звичайно, коли озноб», - відповідаю. «Крапельницю. Терміново. Вимити все, що випила», - розпорядився ескулап, додавши пару епітетів на мою адресу, найм'якшим з яких було «не дуже розумна жінка». Далі почалося лікування. «Піди в аптеку та купи ліки «Х», - послав мене лікар. Але «X» не було. І я купила «Y» - його майже цілодобово рекомендує з екрану м'язистий мачо, обіцяючи негайне позбавлення від болю. «Те саме, але дорожче. Гроші дарма витратила. І це з твоїм захворюванням пити не можна. Загнешся», - спрогнозував добрий доктор, відібравши недешеву яскраву коробочку. Я обурилася: «Але ж це ефективне знеболююче. Його ж по телевізору рекламують!»

«Ти ще скажи, що голову миєш тим, що радить «лікар-дерматолог Вікторія Сергієнко». А зуби чистиш пастою, рекомендованою «українськими стоматологами?» «Так, - кажу. - У лікаря, який рекламує цю зубну пасту, обличчя таке... ну, довіру викликає».

Повертівши виразно пальцем біля скроні, доктор ніжно поцікавився: «Але де ж твій пояс із собачої шерсті або чудовий еліксир «Золотий дракон»? Адже ти до творчості актора, що його рекомендує, теж досить шанобливо ставишся?» Тут вже я не стрималася: «Не вживаю. Тому що у мене немає проблем із потенцією». Огризнувшись, замовкла надовго - почала дзвонити психологам і з'ясовувати, чому люди довіряють медичній рекламі.

Сергій Бокивець, Інститут психології ім. Григорія Костюка:

«Слово «реклама» походить від латинського «reclame» - «крик». Це прояв фобії чи страху. Кричить же людина від своєї непотрібності. Ви питаєте, чому люди довіряють медичній рекламі? Про довіру як про психічне явище мова не йде. Це швидше за все про те, про що ще Геббельс говорив, цитуючи стародавній римський вислів «правда - багато разів повторена брехня». Саме на цьому і заснований феномен реклами, в якому розрахунок робиться на критичні значення - агресивність або біль. Іншими словами, це свого роду кодування. Або зомбування, назвіть, як вам зручніше. Тобто людина починає звикати до того, що йому кричать, і багато разів повторена брехня перетворюється на правду. Кричати від страху - це й є реклама».

«Хороша справа - грати на страхах людини з приводу власного здоров'я! Заборонити її, шкідливу. Як рекламу алкоголю та сигарет», - промайнула в голові крамольна думка. І тут же друга: «Напевно, знову гарячка».

Але ж, ні. Насправді, це та сама ідея, що прийшла в голову Нестору Івановичу Шуфричу ще в грудні 2007 року. Якраз тоді він вніс до парламенту законопроект № 1103 про внесення змін до Закону «Про рекламу». Законопроектом передбачено заборонити рекламу цілительства та лікарських препаратів у всіх ЗМІ. Навіть більше, у своєму законопроекті Нестор-воїн пропонував відмовитися і від пропаганди косметичних препаратів, харчових продуктів, вітамінних та інших харчових добавок, які мають лікувальні властивості.

У разі ухвалення закону ми не змогли би зустрітися з улюбленими рекламними героями ані по TV, ані на радіо, ані в транспорті, ані в кіно. Тільки у аптеці, лікарні та на сторінках медичних видань.

Український парламент на такі жертви та збитки (приблизні втрати рекламного ринку у разі відмови від реклами йогуртів, зубної пасти, памперсів, прокладок, кремів і шампунів становлять, за оцінками фахівців, близько $100 млн. - Ред.) не пішов.

Про причини рішення колег-парламентаріїв Нестор Шуфрич говорить так: «Законопроект не прийнятий у зв'язку з бездіяльністю Верховної Ради України. На жаль, ситуація в парламенті не дозволила розглянути не тільки цей Закон, але й сотні інших, які сьогодні реально могли б позитивно вплинути на розвиток нашої країни».

На думку Шуфрича, запропонований ним законопроект «необхідно прийняти, тому що останнім часом частішають факти погіршення здоров'я наших громадян у зв'язку із застосуванням всіляких препаратів, які не сертифіковані Міністерством охорони здоров'я, а нав'язлива та досить ефективна реклама сьогодні сприяє інтересу наших громадян до такої сумнівної продукції».

Прямо як у душу заглянув - виявила цікавість до реклами, повірила в ефективність рекламованих ліків, а здоров'я раз - і різко погіршало. Я ж не знала, що нешкідлива пігулка викличе такі незворотні наслідки в моєму організмі. Звичайно, наївність згубила багатьох. Але хтось же за мої муки та поколені крапельницями руки та уколами інші частини тіла має відповісти?

«А яку відповідальність несуть медики або актори в медичному одязі, що рекламують ліки?», - питаю у юриста Олексія Резнікова. «А ніяку», - коротка відповідь.

«Порушення Закону «Про рекламу» контролює АМК і Товариство захисту споживачів. Законом передбачено стягнення п'ятикратного розміру від вартості реклами. Це головне. Прямої відповідальності лікаря або ще когось я в законі не знайшов. Тому що обов'язок не допускати участі лікаря або особи, яка зображає лікаря в рекламі, покладається не на саму особу, а на автора реклами та її розповсюджувача. У цьому особливість».

Зрозуміло? І якщо ви, як я, наївні, довірливі та сприйнятливі до продукції рекламістів, то пам'ятайте про те, на що обов'язково треба звертати увагу.

Головний фахівець сектора контролю реклами головного київського міського управління у справах захисту прав споживачів Сахно Юрій Анатолійович:

«Якщо ви вирішили довіритися медичній рекламі, обов'язково звертайте увагу на те, щоб там було вказано, що це реклама лікарського виробу, а не харчової добавки, наприклад; інформація про обов'язкове ознайомлення з інструкцією; повна фармакологічна назва та назва виробника; попередження про те, що консультація з лікарем необхідна».

За словами Юрія Анатолійовича, «відповідно до Закону «Про рекламу», відповідальність за недоброякісну рекламу буває кримінальна, дисциплінарна, адміністративна».

«Наше відомство висуває штрафні санкції. Щоб вирахувати штрафні санкції, ми маємо вирахувати вартість реклами. І помножити її на п'ять. Це й буде розміром штрафу.

За півроку було вісім справ, підприємства-порушники були оштрафовані на 11 тисяч гривень. Постійне порушення - відсутність рекомендацій про необхідність ознайомлення з інструкцією, яка додається до лікарського засобу. Була також реклама без назви лікарської продукції», - додає пан Сахно.

Новина про те, що я журналіст і пишу цю статтю, відділенням поширилася швидко. Якось заходить до мене в палату мій лікар. І збентежено ділиться планами: «У рекламі запропонували знятися». «Не можна цього робити», - кричу, розмахуючи Законом «Про рекламу». «У рекламі лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування та реабілітації ЗАБОРОНЕНА участь лікарів і інших медичних працівників, а також осіб, зовнішній вигляд яких імітує зовнішній вигляд лікарів». Ст. 21 Закону «Про рекламу».

«А вони пристойний гонорар обіцяють. І потім, я ніколи на знімальному майданчику не був. Спробувати хотів», - розчаровано і сумно говорить мій співбесідник. «Не бійтеся, доктор. У наших законах завжди є лазівки. Просто треба їх знати. До того ж, не розраховувати на захмарну винагороду - доларів 200-500 максимум. І обов'язково проконсультуватися з юристом», - відповідаю.

Олександр Пільгун, лікар-стоматолог, який знімався в рекламі зубної пасти:

«Рекламісти вирішили, що в циклі роликів мають фігурувати три образи - «професіонал», «відома людина», «приємна особа». Я - професіонал. Представники компанії ходили по клініках, фотографували, моя зовнішність підійшла. Ролик знімали у Словенії. На зйомках було дуже цікаво, сподобалося, а гонорар такий собі, умовний, можна сказати.

Про те, що, медики не мають права зніматися в медичній рекламі, мене ніхто не попереджав. Знаю тільки, що за угодою я рік не маю права зніматися в аналогічній рекламі. Компанія ж може використовувати ролик скільки завгодно. Чому з юристом не консультувався? Та часу не було. До того ж, договір ми підписали вже після того, як реклама йшла по телевізору».

Головний фахівець сектора контролю реклами головного київського міського управління у справах захисту прав споживачів Сахно Юрій Анатолійович:

«Лікарі можуть рекламувати, наприклад, зубну пасту як засіб гігієни. Але! Якщо зубна паста позиціонується як лікарський виріб, наприклад «Лакалут», то в такому разі відповідальність, звичайно, передбачається. За законодавством її несуть не медики, котрі знімаються в ролику, або актори в медичному одязі, а рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами. Але якщо медик або актор у медичному одязі за документами виявиться рекламодавцем, то він і нестиме відповідальність».

P.S. У чеській мові є прекрасна приказка «Ne bud labud», яка переводиться як «Не будь лебедем». Застосовують її стосовно наївних і довірливих людей, яких легко обвести навколо пальця. Інакши кажучи, «лохів». Або «лошиць». Стать людини в цьому разі не принципова. Бажаю всім «не бути лебедями». І обов'язково читати ІМК - це допоможе.

рекламу лікарських засобів; виробів медичного призначення (засоби гігієни, лікувальна косметика); медичних послуг, методів діагностики, лікування та реабілітації; медичної техніки.

Із ст. 21 Закону «Про рекламу»: «У рекламі лікарських засобів... заборонено розміщення: відомостей, які можуть справляти враження, що в разі вживання лікарського засобу консультація з фахівцем не є необхідною». І ще - «відомостей про те, що лікувальний ефект від вживання лікарського засобу... гарантований». До того ж, «тверджень, які сприяють можливості самостійного встановлення діагнозу для захворювань людини та їх самостійного лікування».

В окреме поняття виділяється «реклама косметичних засобів, харчових продуктів, вітамінів та інших харчових добавок». У цих категоріях забороняється посилання на те, що вони мають лікувальні властивості, якщо ці властивості не підтверджені у встановленому законодавством порядку спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в охороні здоров'я.