Інформацію одразу ж переказали на другому французькому телеканалі «France 2», адже ж якщо «Europe 1» стверджує таке, то відомості точні. Також некролог повторив телеканал «Direct 8», адже і «Europe 1», і «France 2» оприлюднили таку інформацію. За іронією долі, щойно патрон «Europe 1» запровадив комітет з етики у редакції, з метою боротися з «механікою гіршого», «чутками» та «плітками» у web.

«Чутки почали з’являтися трохи після 18 години…, - розповідає журналіст «Europe 1» на сайті «Le Post». - Знаєте, на радіо то відбувається дуже швидко. З усіх боків, хтось когось знає, ми стали дзвонити тим і іншим: журналістам, видавцям, працівникам театрів… Чимало хто підтвердив нам, що чули таке. Ми стали підготовувати його біографію, не знаючи напевно, були сумніви. Ми очікували на підтвердження. О 18:56 ми ще думали. Що робити, коли шеф (Елькабаш - ІМІ) нам дав наказ оголосити його смерть. Він сказав нам: Підтвердження є, давайте по повній». Ми стали відчувати, що щось не зовсім так… Ніхто не сказав нам стовідсотково точно: «так, Севран помер». Декілька хвилин після ефіру родина зателефонувала нам, щоб спростувати це». Але що обурило найбільш журналістів, що працюють під керівництвом Елькабаша, так це те, що наступного ранку під час літучки, він вказав на редакцію як на того, хто має провину за інцидент. «Патрон нам сказав: Я особисто визнаю цю колективну помилку». Нас засмутило те, що він використував слово «колективну», - розповідає член профспілки радіо. Тепер він має давати пояснення у Вищій раді з питань аудіовізуального мовлення.

«З тим щоб запобігти удару моїй родині, я зателефоную Ж.П.Е. (Елькабашу –ІМІ), щоб уточнити, що я в доброму стані здоров’я, чи то поки що не в домовині…» - сказав Le Post.fr сам Севран. Він відомий продюсер, ведучий програм на телеканалі «France 2». Про те, що в письменника важка хвороба, нещодавно йому зробили операцію на горлі, і це примусило його, за офіційною версією, відмовитися від телебачення. Письменник він не розголошує, що саме за хвороба.

Цікаво, що хтось з працівників радіо за чотири хвилини до оголошення новини в ефірі, оновив біографію Севрана у Wikipedia, як каже Інтернет-газета «Rue.89».

Серію останніх помилкових «некрологів» почав 17 квітня популярний телеканал «LCI», оголосивши про смерть кутюр’є Іва Сен-Лорана, замість мартініканського поета Сезара Еме.

Що відбулося? Технічна помилка, коли в редакції брали текст некролога з «холодильника» («холодильник» - слово журналістського жаргону, означає архів заготовок некрологів). Французькі редакції практикують написання таких «полу фабрикатів»- некрологів відомих осіб, чий вік є похилим, або чий стан здоров’я не є міцним. Так, наприклад, католицька газета «La Croix» заздалегідь мала спеційну закладку, присвячену смерті Іоана-Павла ІІ, задовго до 2005 року, коли він помер. Редакція так відчуває себе готовою в будь яку мить вшанувати відомого небіжчика і випередити своїх конкурентів детальним матеріалом про його особистість, діяння, тощо. Буває і так, що автор некрологів відходять в світ інший раніше до своїх «жертв». Іноді і сліду не залишається від їх прізвищ. Наприклад, автора тексту про смерть американського президента Джеральда Форда, розповідає «Rue.89» в «Le Figaro» так і не знайшли.

Але журналісти бувають необачні. Так, свого часу, десь в 80-ті роки, часопис, котрий сьогодні сам віддав богові душу, «Le Quotidien de Paris», написав хибний некролог потужнішого промисловця, засновника авіабудівницького концерну «Dassault», Марселя Дасо, котрий помер в 1986 році у віці 94 років. Також «Le Monde» одного разу повідомив про завчасну смерть італійки, улюбленої акторки Антоніоні, Монікі Вітті («Пригода», «Затемнення» , «Ніч», «Червона пустеля» тощо). Тут мала місце якась жахлива маніпуляція, адже журналісти усіх паризьких газет отримали прес-реліз, котрий було підписано артистичним агентом Вітті, Жоржем Бомом. Колишній заступник редактора AFP Жак Томе пригадуєю справу: «Наш журналіст відділу кіно просто зателефонував актрисі, щоби перевірити інформацію. Такого запобіжного заходу не було вжито редакцією «Le Monde», котрі надрукували новину».

І зараз, понад двадцять років потому, Вітті відчуває себе травмованою від цієї статті.

Декількома роками раніше Ален Делон постраждав від подібної спішності. Влітку 2000 року журналісти розповіли, що він помер від поранень внаслідок аварії на дорозі.

10 квітня 2007 року радіо «France Info» повідомило про смерть колишнього футбольного аса, крайнього нападаючого клубу Монако Брюно Белона. Через годину радіо мало вибачатися, спортсмен був живий і дуже розлючений.

Дійсно, як сказав колись, нині вже покійний, комік Колюш, «хотів би я померти при житті»!

За матеріалами західних ЗМІ

Анна Огняник, ІМІ